Салькове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Салькове
Церква Косьми i Даміана (дер., друга половина XIX ст.)
Церква Косьми i Даміана (дер., друга половина XIX ст.)
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Flag of Haivoron raion.svg Гайворонський район
Рада Сальківська селищна рада
Код КОАТУУ: 3521155600
Основні дані
Статус з 1962 року
Площа  км²
Населення 1 713 (01.01.2016)[1]
Поштовий індекс 26332
Телефонний код +380 5254
Географічні координати 48°15′44″ пн. ш. 29°58′57″ сх. д. / 48.26222° пн. ш. 29.98250° сх. д. / 48.26222; 29.98250Координати: 48°15′44″ пн. ш. 29°58′57″ сх. д. / 48.26222° пн. ш. 29.98250° сх. д. / 48.26222; 29.98250
Висота над рівнем моря 182 м
Водойма Річка Південний Буг
Відстань
Найближча залізнична станція: Хащувате
До станції: 6 км
До райцентру:
 - залізницею: 15 км
 - автошляхами: 15 км
Селищна влада
Адреса смт. Салькове, вул. Заводська, 2, тел. 2-19-82
Карта
Салькове. Карта розташування: Україна
Салькове
Салькове
Салькове. Карта розташування: Кіровоградська область
Салькове
Салькове

Салькове — селище міського типу в Україні, в Гайворонському районі Кіровоградської області. Населення — 1713 мешканців (2016). Орган місцевого самоврядування — Сальківська селищна рада.

Географія[ред. | ред. код]

Селище розташоване на лівому березі Південного Бугу, за 20 км на південь від районного центру і за 7 км від залізничної станції Хащувате.

Південний Буг тягнеться вздовж берегів селища на 8-9 км. Налічується 6 великих островів, 6 великих бродів та велика кількість малих, середня глибина річки 3 м, максимальна — до 5 м. Є велика кількість видів риби та водоростей.

На південь від селища розташоване заповідне урочище — «Сальківське».

Населення[ред. | ред. код]

Рідна мова населення Салькового за даними перепису 2001 року
  • 1966 — 2200 осіб
  • 2001 — 2010 осіб
  • 2011 — 1819 осіб
  • 2016 — 1713 осіб

Історія[ред. | ред. код]

Село виникло наприкінці XVIII століття. В 18971899 роках тут було збудовано цукровий завод.

На початку лютого 1918 року в Сальковому обрано Раду селянських депутатів. 1922 року у селі організовується трудова сільськогосподарська спілка «Згода». 1936 року сільську Раду нагороджено Почесною Грамотою ЦВК УРСР. У 1939 році місцевий колгосп ім. Паризької комуни був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

Під час Німецько-радянської війни близько 300 жителів села боролися проти фашистів, 92 з них загинули, 250 нагороджені орденами і медалями. У Сальковому свого часу мешкали і працювали Герої Радянського Союзу Є. Ф. Верховський і С. Т. Понамарчук. З червня 1942 року в селі діяла підпільна організація на чолі з робітником цукрового заводу І. М. Грабовським. Фашисти розстріляли членів організації: М. Г. Мохорта, Л. Влазнєва, Л. В. Влазнєву, Р. X. Левицьку, Л. В. Ковальчук, Н. П. Зелінську. На могилі загиблих воїнів-учасників війни споруджено стелу.

В 1962 році Салькове отримало статус селища міського типу. У селищі працював цукровий комбінат. До нього входили цукровий завод і бурякорадгосп, за яким було закріплено 7235 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 5832 га орної землі. Виробничий напрям радгоспу — вирощування насіння цукрових буряків. Було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво, хліборобство. 200 працівників комбінату за успіхи у виробництві відзначені орденами і медалями. Головному агрономові радгоспу Л. С. Кравченку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, головному зоотехніку Ф. М. Попелю — заслуженого зоотехніка УРСР, 140 робітників комбінату — ударники комуністичної праці.

У селі встановлено пам'ятник В. І. Леніну.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Сальківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів[ред. | ред. код]

Восени 1892 року в селі Салькове було збудовано і освячено церкву Косьми і Дем'яна. При ній того ж року почала діяти церковно-приходська школа, в якій навчались 25 учнів. Першим вчителем був Праворський Микола Іванович. Навчання у школі починалося при закінченні осінньо-польових робіт. Після революції 1917 року біля церкви (в центрі села) було збудовано спеціальне приміщення для школи, де навчалися учні 1 — 3 класів, а на території радгоспу — учні 4 — 8 класів. Восени 1938 року була побудована нова двохповерхова будівля. Будувалась школа господарським способом за рахунок цукрозаводу. Вона була першою двоповерховою будівлею в селі.

Першим директором школи був Чахлатий М. С. , а потім Богуславський О. І.. Перший випуск десятого класу відбувся в 1936 році. Багато випускників довоєнних років не повернулось з фронтів Великої Вітчизняної війни. Під час війни на території селища діяло підпілля. Її учасниками були вчителі Кошовий А. А., Гумінський О. В. В райцентрі в парку імені Леніна є могила колишніх наших учнів — учасників Сальківського підпілля — Люби Левицької, Леоніда Влазнєва, Миколи Мохорта, Леоніда Ковальчука, по-звірячому замучених фашистами напередодні визволення району від німецької окупації. Воювали і повернулися працювати в рідну Сальківську школу вчителями Рачинський А. С., Кліщевський Л. Ф., Гиглавий Ф. А., Шамаєв І. С. , Морозюк Г. Ф. В 1979 році було здано в експлуатацію нове триповерхове приміщення на 464 учнівських місця, в якому сьогодні навчаються учні 5 — 11 класів. В сімдесяті роки в школі навчалося близько 500 учнів.

Після війни з 1948 року директором став Гиглавий Ф. Г. З 1952 по 1955 рік — Горб О. І., вчитель української мови і літератури, а з 1955 — Зотова Ніна Олексіївна, вчителька російської мови та літератури. З 1957 — Сопілко Григорій Михайлович, вчитель історії. З З 1958 року школу знову очолював Гиглавий Федір Гаврилович — вчитель історії, майор у відставці. У 1973 році школу очолив Маєвський Андрій Тихонович — вчитель математики. З 1992 року посаду директора обіймає Баранюк Володимир Григорович вчитель фізики та математики, випускник Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О.Пушкіна.

Більше десяти випускників Сальківської середньої школи стали відомими вченими: Пономарчук Валерій Семенович — професор, доктор медичних наук, завідуючий відділом Одеського інституту ім.. Філатова, відповідальний секретар Всеукраїнської спілки офтальмологів України, Масліков Михайло Олександрович — доцент, кандидат технічних наук, викладач Київського національного університету харчових технологій, Мельник Валентин Іванович — викладач Олександрійської гімназії, кращий вчитель 2007 року, нагороджений премією президента України (його учні — учасники та призери міжнародних олімпіад з інформатики), Зелінський А. — академік юридичних наук, Яворський Ігор Юрійович — журналіст, член спілки письменників.

Нині в школі працює 19 вчителів. З них 18 мають вищу освіту. Чотири вчителя вищої категорії, 14 вчителів першої категорії та 2 спеціаліста.

На базі школи довгий час діяли гуртки «Фотолюбителя», «Випилювання» та «Випалювання» під керівництвом Маслікова Леоніда Олександровича. Нині працюють: гурток туристичної техніки, секції волейболу, баскетболу, шахів, шашок, настільного тенісу під керівництвом Посуховського Володимира Яковича, На даний час діє гурток декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва під керівництвом Любчик Ольги Анатоліївни, Педагоги школи були лауреатами районних– Голімбієвська Алла Анатоліївна, Рябоволик Алла Костянтинівна, Миршук Ольга Борисівна та обласних конкурсах «Вчитель року» Баранюк Володимир Григорович, рябовололик Алла Костянтинівна.

Особистості[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))

Посилання[ред. | ред. код]