Новоархангельськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Новоархангельськ
Укртелеком Новоархангельськ.jpg
Новоархангельськ
Novoarhangelskyi.jpg
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Новоархангельський район
Рада Новоархангельська селищна рада
Код КОАТУУ: 3523655100
Основні дані
Засноване 1742
Статус з 1957 року
Площа  км²
Населення 6453 (01.01.2011)[1]
Поштовий індекс 26100
Телефонний код +380 5255
Географічні координати 48°40′04″ пн. ш. 30°49′26″ сх. д. / 48.66778° пн. ш. 30.82389° сх. д. / 48.66778; 30.82389Координати: 48°40′04″ пн. ш. 30°49′26″ сх. д. / 48.66778° пн. ш. 30.82389° сх. д. / 48.66778; 30.82389
Водойма р. Синюха
Відстань
Найближча залізнична станція: Тальне
До станції: 40 км
До обл. центру:
 - фізична: 150 км
Селищна влада
Адреса 26100, смт. Новоархангельськ, вул. Слави, 44
Голова селищної ради Шамановський Юрій Павлович
Карта
Новоархангельськ is located in Україна
Новоархангельськ
Новоархангельськ
Новоархангельськ is located in Кіровоградська область
Новоархангельськ
Новоархангельськ

Commons-logo.svg Новоархангельськ у Вікісховищі

Новоарха́нгельськ (до 1764 — Архангелогород) — селище міського типу, центр Новоархангельського району Кіровоградської області України. Населення становить 6453 осіб (1 січня 2011 року)[2].

Розташування[ред.ред. код]

Новоархангельськ з боку Торговиці
Синюха в Новоархангельську
Церква в Новоархангельську
Центральна вулиця Новоархангельська
Пам'ятник в Новоархангельську

Новоархангельськ розташований на лівому березі річки Синюхи, за 120 км від Кропивницького і за 40 км від залізничної станції Тальне. Селище перетинає автошлях М12 E50

Історія[ред.ред. код]

Археологічні знахідки[ред.ред. код]

Поблизу Новоархангельська було виявлено стоянку доби пізнього палеоліту (40—13 тис. років тому). Знайдено сліди давньоруського поселення та залишки ковальської майстерні з великою кількістю залізних виробів і заготовок до них XIVXV століть.

У складі Російської імперії[ред.ред. код]

Згідно з Прутським договором кордон України з Польщею проходив річками Синюха, Велика Вись, Тясмин і далі до Чорного моря.

Після російсько-турецької війни 1735—1739 рр. царський уряд почав відновлювати вздовж польських кордонів зруйновані татарськими набігами поселення. За наказом Київського губернатора полковнику Миргородського козачого полку Капністу дано розпорядження побудувати за проектом інженера де Боскета напроти польського містечка Торговиці військовий шанець і поселення. Козаки Миргородського полку збудували військове укріплення для оборони запорозьких земель від нападів польської шляхти. Місце для нього вибрали в гирлі лівої притоки Синюхи. Укріплення мало форму неправильного п'ятикутника. В кожному кутку були земляні бастіони. Тут розміщувалися землянки, козачі курені, двори, драгунські стайні та інші будівлі. Основними жителями Архангельського городка були козаки, а також селяни-втікачі. Полковник Капніст за домовленістю з Торговицьким графом Потоцьким посилає в Поділля осадчого козака Давида Звенигородського з метою привезення звідти 20 українських сімей для заснування поселення. Він приводить переселенців у травні 1742 року. Засноване поселення дістало назву Архангельського городка.

Антифеодальний рух, що розгорнувся на Правобережній Україні у першій половині XVIII ст., знаходив тут підтримку. Про це свідчить датована 1747 роком скарга комісара смілянських маєтків польського магната Любомирського на ім'я київського генерал-губернатора Леонтьева. У ній говориться, що сотник з Архангельська Й. Чечель є першим приховувачем «злодіїв і розбійників», що гайдамаки діють разом з ним. А в грудні 1748 року генерал-губернатор одержав нову скаргу від шляхтича Галецького про те, що серед гайдамаків, які вчинили напад на двір пана Грохольського під Вінницею, були жителі Архангельського городка Василь та Прокіп Савронські і запорізький козак Стоян.

1752 року Архангельське містечко під назвою Архангелгорода ввійшло до складу поселень Нової Сербії. Тут у 17521754 та у 17591761 роках розміщувалася 7 рота новосербського Гусарського полку (кінного). У 1754—1759 та у 1761—1764 роках поселення входило до складу Новослобідського козацького полку.

У березні 1764 року в поселенні розміщено штаб сьомої роти новоутвореного Чорного гусарського полку. Жителі його, крім військової служби, займались хліборобством, бджільництвом, рибальством. З того часу тут дозволено записувати в торговельні й ремісничі цехи старообрядців, євреїв-переселенців із Польщі та Молдови. Поселення з того часу почало називатись Новоархангельськ.

Новоархангельськ на мапі Нової Сербії

Експедиція академіка Гільденштедта, яка за дорученням царського уряду проводила опис українських земель в 1774 році, відзначала Новоархангельськ, як значний торговельний центр, де тоді налічувалось 300 дворів купців і ремісників. Починаючи з 1765 року тут щорічно відбувалися три ярмарки. З 1784 року Новоархангельськ увійшов до Новомиргородського повіту, а в 1807 році став волосним центром Ольвіопольського повіту Херсонської губернії.

Станом на 1772 рік, в Архангельському шанці існувала дерев'яна однопрестольна церква Архангела Михаїла, священиком якої з 1763 року був Федір Садоцький. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню. Під дзвіницею Архангельської церкви знаходилась дерев'яна однопрестольна церква Святої Варвари.[3]

1821 року Новоархангельськ стає військовим поселенням, де розміщається штаб 2-го Українського Уланського полку, пізніше — VI округу Новоросійського військового поселення. Жителі одночасно служили в армії і обробляли землю. У 1876 році тут налічувалось 60 дворів.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Новоархангельської волості Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 2512 осіб, налічувалось 696 дворових господарств, існували православна церква, школа, 19 лавок та 2 винних погріба, відбувались базари через 2 тижні по неділях[4].

Визвольні змагання 1917—1920 років[ред.ред. код]

У січні 1918 року владу в Новоархангельську захопили більшовики, проте вже на початку квітня Новоархангельськ був окупований австро-німецькими військами. У березні 1919 року містечко повторно було захоплене більшовиками, а в серпні — денікінці. Повернулись поміщики[джерело?], відбувся черговий перерозподіл влади, почалися єврейські погроми[5]. Весною 1920 року містечко знову було окуповане Червоною армією.

У складі СРСР[ред.ред. код]

З 1921 року — Новоархангельськ — районний центр, а з 1957 року одержує статус селища міського типу.

1927 року на річці Синюха побудовано невеличку електростанцію. Перша сільськогосподарська артіль з'явилася в Новоархангельську в 1929 році. У 1931 році було створено першу МТС (сьогодні ПАТ Новоархангельське РТП), що обслуговувала 44 колгоспи і мала 50 тракторів, 12 молотарок, 7 двигунів, 10 автомашин і ремонтну майстерню. У січні 1932 року почала виходити районна газета «Під прапором перемоги».

30 липня 1941 року Новоархангельськ було окуповано німецькими військами 16-ї моторизованої дивізії. Кілька днів тривали запеклі бої, населений пункт неодноразово переходив із рук в руки, адже відігравав важливу роль у виході 6-ї та 12-ї радянських армій з Уманського котла. У боях за Новоархангельськ брали участь 16-ї моторизована дивізія, моторизована бригада СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» з німецького боку і 44-та гірсько-стрілецька, 216-та моторизована дивізії з радянського боку. Активна фаза боїв у Новоархангельську припинилася 2 серпня 1941 року, коли було підірвано міст через річку Синюха, що з'єднував його з Торговицею. Після закінчення боїв в районі Зелена Брама, в селищі було створено табір для військовополонених червоноармійців.

Окупація Новоархангельска закінчилася 12 березня 1944 року, коли війська 110-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир гвардії полковник Д. П. Соболєв) 53-ї армії 2-го Українського фронту захопили Новоархангельськ.

Рідна мова населення Новоархангельська за даними перепису 2001 року

Сучасність[ред.ред. код]

24 лютого 2014 року громада УПЦ Київського патріархату увійшла до церкви, навколо якої впродовж останнього року точилися суперечки та судові справи[6].

Культура[ред.ред. код]

На територій селища функціонують три Будинки культури, школа естетичного виховання, школа дитячої та юнацької творчості, доросла та дитяча бібліотеки.

Діє Новоархангельський районний краєзнавчий музей та народний шкільний музей історії "Наша біографія".

Відомі люди[ред.ред. код]

У Новоархангельську народилися[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  3. Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церквы и приходы прошедшего XVIII столетия. Вып. 1. — Екатеринослав: Типография Я. М. Чаусского, 1880. — С. 1036, 1040—1041.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. http://na.cen.library.kr.ua/articles.php?lng=ua&pg=138
  6. Храм у Новоархангельську повернули громаді

Посилання[ред.ред. код]



Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.