Нова Прага

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Нова Прага
Nova praha gerb.png Nova prahaprapor.png
Герб Нової Праги Прапор Нової Праги
Нова Прага
Нова Прага на мапі Олександрійського району
Нова Прага на мапі Олександрійського району
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Олександрійський район
Рада Новопразька селищна рада
Код КОАТУУ: 3520355400
Основні дані
Засноване 1728[1]
Статус з 1957 року
Площа  км²
Населення 6 845 (01.01.2016)[2]
Поштовий індекс 28042
Телефонний код +380 5235
Географічні координати 48°33′26″ пн. ш. 32°53′25″ сх. д. / 48.55722° пн. ш. 32.89028° сх. д. / 48.55722; 32.89028Координати: 48°33′26″ пн. ш. 32°53′25″ сх. д. / 48.55722° пн. ш. 32.89028° сх. д. / 48.55722; 32.89028
Водойма р. Бешка
Відстань
Найближча залізнична станція: Шарівка
До станції: 7 км
До райцентру:
 - фізична: 20 км
До обл. центру:
 - фізична: 50 км
Селищна влада
Адреса 28042, смт. Нова Прага, вул. Жовтнева, 14
Голова селищної ради Горбенко Ольга Григорівна
Карта
Нова Прага is located in Україна
Нова Прага
Нова Прага
Нова Прага is located in Кіровоградська область
Нова Прага
Нова Прага

Нова Прага (до 1822 р. — Петриківка, Мурзинка, Петриківський зимівник) — селище міського типу в Олександрійському районі Кіровоградської області розташоване за 20 кілометрів від Олександрії, за 50 кілометрів від Кропивницького та за 14 км від залізничної станції Пантаївка (на лінії Знам'янка — П'ятихатки)

Історія[ред.ред. код]

Нова Прага на триверстовій карті XIX століття

За козацьких часів на місці сучасної Нової Праги, на правому березі річки Свинарної на крутій горі знаходилась висока могила, що слугувала сигнальним постом. З неї по долині добре проглядалась територія майже до Чорного лісу, а також на південь і на північний схід.[1]

Рідна мова населення Нової Праги за даними перепису 2001 року

Перша назва Нової Праги — Петриківка, до того Петриківський зимівник. У першій чверті XVIII століття на правому березі річки Бешки — притоки Інгульця, оселився запорожець Петрик, відомий своїм бунтом проти гетьмана Мазепи і спробами разом із запорожцями в союзі з кримським ханом відділитися від Московії.

Поселення розросталося за рахунок втікачів: тут збиралися ті, хто прагнув волі та землі, або хотів зберегти вірність своїм релігійним переконанням — крім українців, це серби, чорногорці, а також колишні мешканці центральних губерній Росії, які з часом злилися з місцевим населенням.

У 1754-59 й 1761-64 під назвою Мурзинка входила до складу Новослобідського козацького полку.

1822 року Петриківка увійшла до складу аракчеєвських військових поселень і була перейменована у Нову Прагу. Напевно, це пов'язано з тим, що тут тоді розмістився Празький полк, який під час війни з Наполеоном розбив великий загін французького війська. Сталося це під передмістям Варшави — Прагою. У степовій Україні, багато населених пунктів мають у своїх назвах слово «нова», «новий». Новомиргород, Новгородка, Новогеоргіївськ, Новоукраїнка, Новий Стародуб, Нова Каховка.

Письменник і журналіст Олег Хоменко пише: (рос.):

« Взяти саму назву їхнього селища - Нова Прага. Звідки у полинному краї понад Бешкою - Прага? Люди переказують, мовбито проїжджала колись мимо Катерина ІІ і так їй тутешні місця сподобалися, що вигукнула вона, звертаючись до Потьомкіна? «Погляньте, князюшко, це мені чимось нагадує Прагу!» Тоді ніби і перейменували село, а потім селище, на Нову Прагу. Згадувалися такі ж анекдотичні небилиці про Охтирку і ту ж таки Катерину з її розчарованим: «Ох, дірка!..»

Не вірилось Оксаничу в ті вигадані панством легенди. Гортав раритети в обласному й столичних архівах, занотовував, перевіряв відомості й докопався до суті. Виявилося, що у першій чверті вісімнадцятого століття їхнє селище вольний козак Петрик і нарік Петриківкою. Незговірливим із царськими чиновниками виявився козак, шапки перед ними не ламав і загребущих п'ястуків золотити не поспішав. За те й строчили на нього супліки, а невзабарі перетворили село на воїнський посад і поставили полк драгунів. Його кам'яниці є й дотепер.

Ну, а там — війна з Бонапартом. Визволяв полк під орудою полковника Беха чеську столицю, вкрив славою бойові знамена і в пам'ять про те стало село Новою Прагою[3].

 »

За даними Олега Хоменка, у колекції старовинної зброї в маєтку графів Шувалових-Дашкових поблизу Нової Праги зберігалася шабля Наполеона Бонапарта з написом на клинкові: «Першому консулові Французької республіки Наполеону Бонапарту». Переможеного імператора перед відплиттям у довічне вигнання супроводжував ад'ютант російського царя Олександра І граф Павло Шувалов. І, перед тим, як зійти на корабель, Бонапарт відчепив свою шаблю і подарував молодому графові. Згодом шабля перейшла у спадок родичам графа. Після 1917 року графський арсенал було розграбовано. Звідти Наполеонова шабля потрапила до більшовика Штанька, від нього перейшла до начальника Новопразької міліції Алексеєва, і лише тоді була атрибутована[4]. Зараз вона перебуває в колекції Державного історичного музею в Москві[5].

Станом на 1886 рік у посаді, центрі Новопразької волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 7214 осіб, налічувалось 1266 дворових господарств, існувала православна церква[6].

За історичним описом 1894 р.(рос.):

« Новая Прага (Петриковка) — посад Александрийского уезда Херсонской губернии, при речке Бешке. Основан в первой половине XVIII в.; с 1822 г. — военное поселение малороссийского кирасирского полка. Дворов 1372, жителей 8671. Церковь, школа, больница; 5 ярмарок, лесные склады, паровая мельница с оборотом в 100 тыс. руб. Упрощенное городское управление; доходов 12994 руб., расходов 10399 (1893 г.), в том числе на содержание городского управления 2650 руб., на учебная заведения 1041 руб. Городского капитала 2134 руб., долга 1000 руб., мещанского продовольственного капитала 1518 руб.  »

Відомі люди[ред.ред. код]

и, учасник російсько-української війни 2014–2015.

  • Оксанич Федір Федорович (1914 – 1997) - Заслужений учитель України, краєзнавець, директор Новопразької середньої школи (1944-1974), автор книг: «У тісному зв’язку з життям», збірка з досвіду трудового навчання і профорієнтації учнів (1969), «Нова Прага – селище хліборобів» (1987), «В боях за рідну землю» (1987), нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора.
  • Петров Микола Гаврилович (1923) — український письменник.
  • Плотнір Федір Миколайович (1918–2011) — краєзнавець, літописець Нової Праги, «Петриківські бувальщини» (2000), «Новопразький літопис» (2002), «Наші земляки» (2004), лавреат обласної краєзнавчої премії ім. В. Ястребова.
  • Попельницький Олексій Захарович (1850–1929) — український публіцист і бібліофіл.
  • Честахівський Григорій (1816–1893) — український художник, товариш Тараса Шевченка, ініціатор поховання поета на Чернечій горі біля Канева.

У мистецтві[ред.ред. код]

Олег Хоменко. Документальне оповідання «Літописець» із циклу «Там, вдалині, синій птах» (1987)[7].

Галерея[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Матвієнко Л. В. Ми — з колишнього дикого поля. Наш край в легендах, переказах, художніх творах. — 1992.
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  3. Хоменко Олег. Там, вдалині, синій птах: Невигадані повісті та оповідання. – Київ: Радянський письменник, 1987. – С. 269.
  4. Хоменко Олег. Там, вдалині, синій птах: Невигадані повісті та оповідання. – Київ: Радянський письменник, 1987. – С. 270-271
  5. Муравей И. Сабля Наполеона // Холодное оружие. — М: Мир энциклопедий Аванта+, Астрель, 2007. — С. 184
  6. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  7. Хоменко Олег. Там, вдалині, синій птах: Невигадані повісті та оповідання. – Київ: Радянський письменник, 1987. – С. 266-273.


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.