Сапсерфінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Іванюшин - чемпіон України 2019 (SUP wave)

Сапсерфінг (від SUP — англ. Stand-Up-Paddling) гав. Hoe he'e nalu — водний вид спорту, гібрид серфінгу та веслування, в якому спортсмен пересувається по воді на дошці за допомогою весла. Дошки для сапсерфінгу схожі на дошки для традиційного серфінгу, але зазвичай більше їх за габаритами, що спрощує утримання рівноваги[1].

Змагання із сапсерфінгу зазвичай проводяться в наступних дисциплінах:

1. Сапрейсинг (SUP racing) - перегони на швидкість. В свою чергу змагання із сапрейсингу проводяться на довгих дистанціях (long distance race) - 10 км і більше, на середніх дистанціях (прибл. 5 км) з поворотами навколо буїв (technical race). Спринтерські перегони із SUP (sprint race) зазвичай проходять на дистанціях від 200 до 1000 м. Даунвінд-перегони (downwind race) проводяться виключно у напрямку вітру. В цій дисципліні ключовим є вміння використовувати енергію хвиль для подолання дистанції

2. Серфінг з веслом (SUP wave) - змагання із серфінгу з веслом. В цій дисципліні виступи атлетів оцінюються за правилами традиційного серфінгу

Батьківщина Сапсерфінгу[ред. | ред. код]

Аматорські змагання із SUP в Одесі, 2017р.

Батьківщиною цього виду спорту вважаються Гавайські острови: ще в 1778 році європейцями були описані тамтешні жителі, які виходили в море на дерев'яних дошках стоячи і використали при цьому весла для веслування. Відомо також, що в 1960-і роки деякі люди на Гаваях виходили в море на подібних дошках, щоб сфотографувати тренування «справжніх» серфінгістів[2]. Розвиток сапсерфінгу як саме виду спорту, однак, почався лише на початку XXI століття: першими професійними спортсменами в даній дисципліні стали Дейв Калама і Лерд Гамільтон, з ініціативи яких на Гаваях з 2003 року почали проходити змагання з сапсерфінгу. У 2005 році в Каліфорнії була заснована його федерація, після чого почалося поширення дисципліни в інших країнах світу; до 2012 року сапсерфінг був вже досить популярним[3].

Перша поява в Україні[ред. | ред. код]

Відпочинок на САП

В Україні SUP як спорт почав активно розвиватись лише в 2017 році із створенням національної федерації SUP та серфінгу — UFSS [Архівовано 5 червня 2019 у Wayback Machine.] (Ukrainian Federation of SUP and Surfing). UFSS [Архівовано 5 червня 2019 у Wayback Machine.] ставить за мету приєднання до ICF та ISA - двох міжнародних спортивних федерацій, які згідно з рішенням міжнародного спортивного арбитражу (CAS) уповноважені проводити офіційні міжнародні змагання із SUP.

За підтримки UFSS [Архівовано 5 червня 2019 у Wayback Machine.] в 2017 в Україні вже було проведено низку спортивних стартів із SUP, зокрема Київський SUP марафон в травні 2017-го року, та ще кілька регіональних змагань в Одесі, Дніпрі, Запоріжжі, Києві та перегони із SUP на бузьких порогах в Миколаївській області — Waterfall 2017. В 2018 році UFSS провела перший в історії чемпіонат України із SUP, який з того часу проводиться в Україні регулярно.

Історія САП спорту[ред. | ред. код]

Олексій Сіденко - чемпіон України 2021 (SUP racing)

Історично САП спорт виник як різновид традиційного хвильового серфінгу з веслом. Але наразі активно розвиваються декілька розгалужень, насамперед SUP racing — перегони на вузьких довгих САП дошках на кшталт традиційних олімпійських каное для спринту, власне САП серфінг, і т. ін.

САП перегони проходять на будь-яких водоймах на відкритій воді (океани, озера, річки) на відміну від олімпійського веслувального спринту. Окремо проводять змагання в наступних дисциплінах: cпринт, слалом (technical race), перегони на довгі дистанції (long race).

SUP-події в Україні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. History of Stand Up Paddle — Seabreeze. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 19 грудня 2014. 
  2. The history of stand up paddle surfing. Thursday, 20 March 2008. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 19 грудня 2014. 
  3. Outdoor Industry Association's Outdoor Recreation Participation Report 2013. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 19 грудня 2014. 

Посилання на джерела[ред. | ред. код]