Сассуоло (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Сассуоло»
Емблема
Повна назва Unione Sportiva Sassuolo Calcio SRL
Прізвисько I Neroverdi (Чорно-Зелені)
Засновано 1920
Населений пункт Сассуоло, Італія
Стадіон Стадіо Мапеі - Чітта дель Тріколоре
Вміщує 23 717
Власник Італія Джорджо Сквінці
Президент Італія Карло Россі
Головний тренер Італія Роберто Де Дзербі
Ліга Серія А
2018/19 11-те
Домашня
Виїзна
Запасна

Футбольний клуб «Сассуоло» (італ. Unione Sportiva Sassuolo Calcio SRL), — італійський футбольний клуб із міста Сассуоло. Заснований в 1920 році. Виступає в італійській Серії А.

Історія[ред. | ред. код]

В аматорських чемпіонатах під егідою Італійської Федерації Футболу команда почала виступи 17 липня 1920 року. У 40-х роках «Сассуоло» вперше підвищилося в класі, піднявшись до Ліги Промоціоне.

60-і роки: злиття двох клубів та вихід до Серії D.[ред. | ред. код]

10 червня 1966 року два клуби з міста Сассуоло — Sassuolo Sportiva та Sassuolo Football Club об'єдналися, створивши Sassuolo Sportiva Football Club. Першим президентом клубу став Антоніо Коугі. Під президенством Антоніо Джованарді, за результатом сезону 1967/68 команда підвищилася до Серії D — найвищого аматорського дивізіону.

70-і роки: останнє об'єднання та курсування між лігами[ред. | ред. код]

Окремо від Сассуоло, інша команда з того ж міста — Giofil San Giorgio — брала участь в Серії D 1972/73. Пізніше ця команда отримала назву A.C. Sassolese, а в 1974 році – злилася із Сассуоло, створивши Unione Sportiva Sassuolo Calcio. У сезоні 1974/75 новостворена команда зайняла 8-е місце, а в сезоні 1975/76 – понизилася в класі. Після цього, в 70-х роках, команда курсувала між Лігою Промоціоне та Серією D.

80-і роки[ред. | ред. код]

У 80-х роках футбол в Сассуоло пережив справжнє піднесення. У сезоні 1981/82 команда виступала під президентством Джілберто Праті в міжрегіональному дивізіоні, де фінішувала шостою. За результатом сезону 1983/84 Сассуоло вперше отримало професійну команду – відбулося довгоочікуване підвищення до серії С2.

Першого ж сезону в професійному футболі, команда посіла 6-е місце. На той час президентом клубу був Калудіо Сассі, а наставником – Ауреліо Дотті. У сезоні 1985/86 команда довго боролася за виживання. Влітку 1986 року Ауреліо Дотті покинув команду. Наступного сезону команда знову боролася за виживання. Але вже за результатами сезону 1987/88 Сассуоло понизилось в класі. Однак, команда була повернена до Дивізіону С2 і сезон 1988/89 провела в ній. Той сезон Сассуоло закінчило 5-м, набравши 39 очок, що стало рекордом для клубу в професійних змаганнях. Сезон 1989/90 знову завершився пониженням в класі.

90-і роки: Серія D та вісім років боротьби за підвищення[ред. | ред. код]

Перший сезон після пониження Сассуоло завершило 8-м. Сезон 1991/92, новим власником клубу став Джанні Джібелліні, а тренером – Лоріс Марані. Чемпіонат команда завершила на 7-у місці. У 1992/93 «нероверді» фінішували на 6-у місці. Наступний сезон закінчився на 5-у місці. 1994/95 Сассуоло завершило сьомим. Сезон 1995/96 закінчився для клубу шостим місцем. У сезоні 1996/97 стався спад – команда фінішувала лише 13-ю. Успішним став сезон 1997/98 – Сассуоло закінчило другим й вийшло до Серії С2. Перші два сезони в ній завершилися 10-м місцем.

00-і роки: золоті часи[ред. | ред. код]

Сезон 2000/01 Сассуоло закінчило на 12 місці. Наступного сезону команда прийшла 16-ю й грала додаткові матчі в боротьбі за збереження місця в Серії С2. За сумою двох матчів Сассуоло обіграло Фаенцу. У 2002 році власник компанії Мапеї — Джорджо Сквінці – став головним спонсором клубу. Сезон 2002/03 омолоджений склад команди знову завершив стиковими матчами, але цього разу програв Імолезе з загальним рахунком 2-4. Але влітку 2003 року команда була повернена до Серії С2. Того ж року Джорджо Сквінці 100 % став власником клубу. Сезон 2003/04 команда почала з новим президентом – Карло Россі. Сезон завершився 17-м місцем і стиковими матчами. Цього разу Сассуоло перемогло Про Верчеллі з рахунком за сумою двох матчів 3-2. У сезоні 2004/05 новим спортивним директором став Нерео Бонато. Разом з ним прийшов новий тренер – Джузеппе Бруккато, а також ряд нових гравців. Того сезону команда фінішувала п'ятою і вперше потрапила до плей-оф, де вже в півфіналі програло Піццігеттоне, яке в кінці сезону стало учасником серії С1, перегравши Валенцану в фіналі. На початку сезону 2005/06 новим тренером став Джанмарко Ремондіна, а також до команди приєднався молодий півзахисник Франческо Маньянеллі[en], який, станом на кінець сезону 2015/16 є капітаном команди. Той сезон завершився другим місцем. В плей-оф Сассуоло обійшло Анкону та Сансовіно й вперше в історії вийшло до Серії С1. У сезоні 2006/07 клуб зайняв друге місце та пройшов до плей-оф, де програв Монці в півфіналі. Сезон 2007/08 Сассуоло розпочало з новим тренером. Ним став Массіміліано Аллегрі. З ним Сассуоло набрало 63 очки й виграло Серію С1, вперше вийшовши до Серії В. Вирішальною стала гра з Манфредонією, яку команда виграла 1-0. Того сезону Сассуоло також здобуло Супербок Серії С в протистоянні з Салернітаною. Перший матч завершився з рахунком 1-0 на користь Салернітани, другий же виграло з аналогічним рахунком Сассуоло. Гра дійшла до серії пенальті, де «нероверді» перемогли 5-4.

Серія В[ред. | ред. код]

Після виходу в Серію В, Сассуоло переїхало на Стадіо Альберто Бралья до Модени, де грало до 2013 року. Новим тренером став Андреа Мандорліні. З ним команда в сезоні 2008/09 зайняла 7-е місце, відставши від плей-оф матчів лише на 4 очки. У сезоні 2009/10 з новим тренером Сільвіо Піолі клуб вийшов до плей-оф, фінішувавши 4-м, однак в півфіналі програв Торіно 1-2 за сумою двох матчів.

2010-і роки: спад та вихід до Серії А[ред. | ред. код]

Сезон 2010/11 було проведено під керівництвом трьох тренерів: Даніеле Аррігоні, якого змінив Анджело Грекуччі, котрого було звільнено в кінці сезону й останні три гри командою керував екс-тренер Сассуоло U-19 — Паоло Манделлі. Під його керівництвом Сассуоло в останньому турі переграло Реджину 1-0 й залишилося в Серії В.

Новий сезон розпочався з великою кількістю молодих гравців та новим тренером — Фульвіо Пеа. Команда фінішувала на третьому місці й знову не пройшла півфінал, програвши Сампдорії 3-2 за сумою двох матчів.

Сезон 2012/13 розпочався з новим наставником — Еусебіо Ді Франческо, який тренує команду й досі. Той сезон клуб з першого до останнього туру був лідером і, як результат, вийшов до Серії А вперше в історії. У вирішальному матчі 18 травня 2013 року Сассуоло переграло Ліворно 1-0, завдяки голу Сімоне Міссіролі в кінці гри.

Серія А[ред. | ред. код]

З виходом до Серії А клуб переїхав на «Стадіо Мапеі - Чітта дель Тріколоре» до Реджо-нель-Емільї. В першому в історії сезоні в Серії А Сассуоло було близьким до вильоту. Лише два очки відділяли їх від зони пониження в класі. У сезоні 2014/15 клуб був більш успішним — 12 місце. Сезон 2015/16 команда завершила на 6-у місці, з відставанням від зони Ліги Європи — 3 очки. Але перемога Ювентуса в Кубку Італії дала чорно-зеленим путівку до 3 кваліфікаційного раунду Ліги Європи 2016—2017, де команда стартувала вперше в історії. 15 липня 2016 року жеребкування визначило супротивником швейцарський Люцерн. Перший матч пройшов у Швейцарії 28 липня 2016 року й завершився нічиєю 1-1 а другий, в Італії — 4 серпня того ж року, завершився перемогою господарів 3-0. З аналогічними результатами італійці зіграли й у плей-оф раунді з сербською Црвеною Звездою. Це дозволило Сассуоло кваліфікуватись до групового етапу. Жеребкування визначило їх до групи F, де їхніми супротивниками стали Атлетік (Більбао), Рапід (Відень) та Генк. Виступи команда розпочала з сенсаційної перемоги вдома над Атлетіком з рахунком 3-0. Після цього, вони поступилися в Бельгії Генку 1-3. Далі двічі зіграли внічию з Рапідом: 1-1 у Відні та 2-2 вдома. Закінчили групу двома поразками: 2-3 Атлетіку, після чого вони втратили шанси на прохід далі, та 0-2 Генку. Останній матч було вікладено на один день через несприятливі погодні умови. Таким чином, Сассуоло фінішувало 4-м, набравши 5 очок.

Участь в єврокубках[ред. | ред. код]

Сезон Змагання Раунд Супротивник Результат вдома Результат на виїзді Разом
2016/17 Ліга Європи 3 кваліфікаційний раунд Швейцарія Люцерн 3-0 1-1 4-1
Плей-оф Сербія Црвена Звезда 3-0 1-1 4-1
Група Іспанія Атлетік 3-0 2-3 4-те місце
Бельгія Генк 0-2 1-3
Австрія Рапід 2-2 1-1

Поточний склад[ред. | ред. код]

Станом на 3 вересня 2019
Позиція Гравець
2 Бразилія ЗХ Марлон
4 Італія ПЗ Франческо Маньянеллі (капітан)
6 Бразилія ЗХ Рожеріо
7 Кот-д'Івуар ПЗ Жеремі Бога
8 Гана ПЗ Альфред Данкан
9 Італія НП Франческо Капуто
10 Сербія ПЗ Филип Джуричич
11 Мартиніка НП Грегуар Дефрель (в оренді з «Роми»)
13 Італія ЗХ Федеріко Пелузо
14 Екваторіальна Гвінея ПЗ Педро Обьянг
17 Туреччина ЗХ Мерт Мюлдюр
18 Італія НП Джакомо Распадорі
22 Німеччина ЗХ Джеремі Тольян (в оренді з «Боруссії» Д)
Позиція Гравець
23 Кот-д'Івуар ПЗ Хамед Жуніор Траоре (в оренді з «Емполі»)
25 Італія НП Доменіко Берарді (віце-капітан)
31 Італія ЗХ Джан Марко Феррарі
33 Італія ЗХ Алессандро Тріпальделлі
36 Італія ПЗ Лука Маццітеллі
47 Італія ВР Андреа Консільї
56 Італія ВР Джанлука Пеголо
64 Італія ВР Алессандро Руссо
68 Марокко ПЗ Мехді Бурабія
73 Італія ПЗ Мануель Локателлі
Греція ЗХ Йоргос Кір'якопулос (в оренді з «Астерас»)
Румунія ЗХ Влад Кірікеш (в оренді з «Наполі»)
Італія ЗХ Філіппо Романья (в оренді з «Кальярі»)

Посилання[ред. | ред. код]