Свида Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свида Василь Іванович
Василь Свида.jpg
Народився 22 жовтня 1913
Потокош Потконьовц Австро-Угорщини(тепер – Пацканьово Закарпатської області України)
Помер 19 квітня 1989
Ужгород, Українська РСР, СРСР
Поховання Кладовище "Кальварія" у м.Ужгород
Країна Flag of the Czech Republic.svg Чехословаччина
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність скульптор
Відомі учні Бровді Лариса Олександрівна, Данилич Тарас Федорович, Іванчо Марія Федорівна, Іванчо Мігаль Балінтович і Герц Наталія Семенівна
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Народний художник України Заслужений діяч мистецтв України
Премії Премія Тараса Шевченка (1983)

Свида Василь Іванович(1913-1989) – український скульптор, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка(1983), один із засновників закарпатської школи скульптури.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

       Народився 22 жовтня 1913 року із братом-близнюком Федором в селі Потокош Потконьовц Австро-Угорщини(тепер – Пацканьово Закарпатської області України), у родині 43-річного Івана Свиди та 41-річної Марії Гебур. Василь був восьмою, наймолодшою дитиною в сім’ї.

      Через п’ять років, у 1918-му, помирає батько. Родина Василя дуже важко переживала час злиднів і нужди, тому хлопчик пішов у школу тільки в 9 років.

       Він закінчив три класи церковної народної школи в рідному селі та однорічну господарську школу верховинського і полонинського господарства в селі Нижні Ворота.

       У 1930-1934 роках навчався у державній професійній школі з обробки дерева в селі Ясіня Підкарпатської Русі Чехословацької Республіки. Навчався з великим бажанням  і старанністю. Особливо подобалось йому те, що в школі віддавали перевагу практичним заняттям.Та й теоретичні предмети викладалися вельми ґрунтовно.

       Після закінчення навчання працював різьбярем у приватних майстернях І.Павлишинця в м. Ужгород та А.Демчика в м. Мукачево. Заробітків у приватних майстернях ледве вистачало на харчі, і думати доводилося не так про творчість, як про виживання.

       У 1937 році у пошуках роботи виїхав до Праги. Кілька місяців був безробітним.

       З липня 1937 до липня 1945 року працював різьбярем у приватних професійних майстернях сакрального мистецтва “Брати Котрбови”(мм. Брно, Прага). Безпосереднім наставником був молодший із братів – Герман Котрба, якого Свида вважав своїм учителем, а вже потім другом.

        У 1945 році після возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною, Василь Свида повертається на батьківщину, де його зустрічає сліпа мати. У 1946 році бере участь у обласній художній виставці, на якій виставляє одразу вісім робіт. У 1947 році вперше взяв участь у республіканській та всесоюзній художніх виставках. Твір “Весна” з циклу“Пори року” експонувався у Третьяковській галереї. Йому вдалося увійти до числа перших членів Закарпатського відділення Спілки художників України, яку очолив А.Ерделі.

         З того часу В.Свида є постійним експонентом виставок – обласних(51),всеукраїнських(44), всесоюзних(21), зарубіжних(24), а також персональних та групових виставкових експозицій(18).

Сімейне фото. З дружиною Уляною та дітьми Ярославом і Людмилою, кінець 1950

       У 1949 році, перебуваючи на творчій базі Спілки художників СРСР “Майорі” на Ризькому узмор’ї, 35-річний холостяк Свида знайомиться із працівницею Будинку творчості Уляною Смоляковою. Через багато років він “дасться визвідати” про ту зустріч доньці Людмилі із притаманним йому гумором: “Коли я її побачив – біляву, усміхнену, у яскравому сонячному світлі,- сказав собі: Василю, ти пропав!...”. Там же у Прибалтиці, 2 червня 1949 року Василь і Уляна взяли шлюб.

         Творчу роботу В.Свида поєднував із значною й плідною суспільно-політичною діяльністю та педагогічною роботою. Він тричі поспіль обирався депутатом Верховної Ради УРСР(1951-1963), дев’ять скликань - депутатом Ужгородської міської Ради народних депутатів(1965-1985), багаторазово - членом Закарпатського обкому Компартії України, правлінь численних громадських організацій області та України.

        У 1951-1961 роках В.Свида очолював Закарпатську організацію Спілки художників України.

        Значну частину свого творчого життя художник віддав вихованню творчої молоді, спочатку в державній художній і художньо-ремісничій школі в Ужгороді(1945-1946), а згодом – в Ужгородському училищі прикладного мистецтва(до 1949 року мало назву Ужгородське художньо-промислове училище), де щедро ділився майстерністю з майбутніми фахівцями художньої обробки дерева(1948-1976).

Василь Свида за роботою

Найвідомішими з учнів є:

Василь Свида з учнем
  • Георгій Товтин;
  • Іван Ісак;
  • Василь Гангур;
  • Наталія Герц;
  • Іван Шмулига;
  • Тарас Данилич (заслужений художник України);
  • Марія та Мігаль Іванчо;
  • Володимир Щур;
  • Василь Попович (заслужений художник України);
  • Тетяна Лучко;
  • Іван Лазар;
  • Іван Тегза;
  • Степан Голінка;
  • Михайло Белень (заслужений художник України);
  • Лариса Бровді;
  • Іван Бровді (народний художник України);
  • Василь Сідак (лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка) та інші.

  У березні 1989 року він захворів. Хвороба виявилась підступною і невиліковною.

        19 квітня 1989 року Василь Свида помер. Похований в Ужгороді на кладовищі “Кальварія”.

Творча спадщина художника[ред. | ред. код]

         Василь Свида був неперевершеним скульптором у створенні жанрових композицій, зокрема з дерева. Його різьбярську майстерність (за словами Ярослава Свиди) майже ніхто не перевершив і практично не продовжив.

      Тематичну розмаїтість творчості В.Свиди можна охопити хіба такими місткими поняттями, як сучасність та історія.

        Перші твори сподобалися глядачу і привернули увагу критиків(“Поцілунок матері”,1946;  “Мати годує дитину”,1946; “Гуцулка з конем”,1946; “Гуцулка”,1947).

       Більшість ранніх творів Свиди належить до одно-двофігурних, рідше-трифігурних статичних, фронтальних розгорнутих композицій, втілені у матеріалі просто й невимушено, з переконливою вірогідністю й опоетизуванням живих вражень, із характерним для майстра пластичним висловом та добротністю технічної проробки кожного сантиметра поверхні скульптури, вирубаної, за народним звичаєм.

         Поетика його образів виростає з уміння бачити прекрасне в повсякденній дійсності( “ Вівчарі ”, 1970; “ Під дощем ”, 1971). І все ж суть кращих творів художника полягає в їх надсюжетному значенні, за яким стоять і осягнення світу та міркування про сенс буття( “ Поцілунок матері ”, 1946; “А коні воду п’ють…”,1969; “ З поля ”,1981), і визначеність світогляду та життєвої позиції.

         Окремої уваги заслуговує звернення Свиди у 1950-1960-ті роки до кераміки: майоліки,теракоти і фарфору(“ Секрет ”,1955; “ Дівчина із дзеркальцем ”,1955; “ Косар ”,1955; “ Над книжкою ”,1958; “ Поцілунок ”, 1958; “ Над колискою ”,1957; “ Танець-увиванець”,1956;). Василь Свида вважав, що працюючи в кераміці, він значно скоротить робочий процес. Адже митець до переведення твору в дерево завжди спочатку ліпив у глині модель.

      Керамічні роботи Свиди відзначаються специфічною пластичністю форми, округлою м’якістю силуету( “ Гарячий день ”, 1956; “ Під парасолькою”,1962), розмаїттям варіантів композиції в межах однієї теми чи близьких, особливо ліричних(“ Освідчення ”,1955,1957). Переглядаючи роботи, важко повірити, що на підготовчих етапах Свида не використовував натуру, всі твори створювалися з пам’яті й враження митця.

          Скульптури Василя Івановича несуть багато інформації, дають можливість глядачеві познайомитися з локальними подробицями життя краю. У його роботах відзеркалено життя Закарпаття: історія, образи сучасників, сім’я та побут. Твори Свиди змушують замислитися над духовним спадком народу, над зв’язком людини з природою, над такими неоціненними скарбами, як ми, любов, добро…

        Підступаючи до скульптурних композицій В.Свиди, неначе вирушаєш у подорож навколо світу думок, мрій і почуттів автора. То помічаєш гру світла, а чи пластику переливання однієї форми в іншу. То уловлюєш виразність ліній силуету…починаєш сприймати притаманні скульптурі секрети підкорення матеріалу, простору і таємниці часу.

         З впевненістю можна сказати, що найкращий матеріал для Свиди – це дерево. Жоден інший матеріал не замінить цю структуру і ці відтінки. Працюючи з деревом, різьбяр забуває про втому від років, про час, про все навколо.

         У його художніх напрацюваннях знайшли відображення також портрети визначних діячів історії, народного господарства та культури і мистецтва Закарпаття як головні персонажі жанрових композицій: Микола Шугай (1972); Зрадником не буду! – І.Локота(1972); Творча розмова - І.Грабар, Й.Бокшай, А.Ерделі(1975); Закарпатські художники в гостях у А.Ерделі(1976); Листи Герою(1977); Зустріч. Герой Радянського Союзу Степан Вайда(1982).

          Ряд творів виконані в металі, гіпсі, епоксидній смолі, пластиліні: Хрест(1939); Мати-кореянка(1950); В шахті(1950); Збір підписів за мир в капіталістичній країні (1951); За мир(1952); Партизани(1953); Закарпаття(1959-1960); Опришки(1960) Моя сім’я (автобіографічна композиція) (1983) та інші.

Збереження творчої спадщини в музеях, закладах культури[ред. | ред. код]

Бездоганні твори такої великої людини, як Василь Свида заслуговують на найвищу пошану і бережливого ставлення.

Сьогодні твори Свиди зберігаються в таких музеях, закладах і організаціях, як:

Вшанування пам’яті митця[ред. | ред. код]

Телесюжети про майстра[ред. | ред. код]

У 2013 році журналіст Богдан Барбіл створив телесюжет для телеканалу “Рада”  про Василя Свиду під назвою “Закарпатський Роден”. 

Також у ефірі був телесюжет представлений загалу “Літописець історії краю. Василь Свида”. М.Мартин створив відео сюжет до 100-річчя Василя Свиди , для  програми “Час новин” телекомпанії М-студіо.

Ювілейні вечори пам’яті митця[ред. | ред. код]

Після смерті митця на честь вшанування його пам’яті до ювілейних дат було організовано ряд  заходів.

Так у 1993 році з нагоди 80-річчя від дня народження народного художника В.І.Свиди був проведений ювілейний вечір та виставки.

У 1998 році з нагоди 85-річчя від дня народження народного художника В.І.Свиди відбувся вечір-портрет “Вдихнути душу в неживе” у новоствореній гімназії м. Ужгорода.

З нагоди  90-річчя у 2003 році був проведений ювілейний вечір.

11.12.2012 затверджено план заходів щодо підготовки та проведення в Закарпатській області 2013 року – Року Василя Свиди та відзначення 100-річчя від дня його народження.

Поштовий конверт, присвячений 100-річчю митця

Підприємством поштового зв’язку “Укрпошта” була видана поштова марка, присвячена 100-річчю з дня народження Василя Свиди.

22 жовтня 2013 року в м. Ужгороді в залі Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая відбувся  ювілейний вечір та відкриття виставки творів Василя Свиди з нагоди його 100-річчя від дня народження. Ця виставка є наймасштабнішою.

14 листопада 2013 року в Національному музеї українського декоративного мистецтва в Києві відбулася виставка, присвячена 100-літньому ювілею Василя Свиди.

25 листопада 2013 року, в Закарпатському художньому інституті відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція «Митець воістину народний», присвячена 100-річчю від дня народження Василя Свиди.           

Файл:Меморіальна дошка Василю Свиді.jpg
Меморіальна дошка Василю Свиді

Меморіальна  дошка[ред. | ред. код]

24 жовтня 2017 року в Ужгороді на вул. Івана Фірцака,6 відбулося урочисте відкриття і освячення меморіальної дошки на будинку, де жив і працював видатний скульптор.

Уже чверть століття існували ескізи і макети дошки, але тільки зараз, зокрема й завдяки меценатам, бронзовий знак створив заслужений художник України Михайло Михайлюк.

Ця дошка символ боротьби за справедливість, символ вшанування великих, талановитих і працелюбних людей, які заслуговують на світове визнання і пошану, таких як Василь Свида.

Альбом “Василь Свида. Нетлінне”[ред. | ред. код]

Альбом - одне з найширших джерел інформації про Василя Свиду. Тут зібрано дуже багато відомостей про життя, творчість, роботи митця.

Альбом “Василь Свида. Нетлінне”

Альбом виданий Всеукраїнським державним видавництвом “Карпати”, головним редактором якого є Борис Кушнір, у 2015 році. На обкладинці альбому – скульптура Василя Свиди “Поцілунок матері”.

Ця монографія складається з таких розділів:

-  вступна стаття “Здобути світ – пішки і босим”;

-  каталог основних робіт;

-  виставки;

-  музеї та заклади, в яких зберігаються твори Василя Свиди;

-  бібліографія;

Відомо, що існує задум створення другої частини альбому, адже в одну книгу неможливо вмістити великий обсяг інформації, якою володіє родина художника.

Нагороди, відзнаки та премії митця[ред. | ред. код]

Роботи митця[ред. | ред. код]