Свиязький Успенський монастир
 | |
| 55°46′12″ пн. ш. 48°39′09″ сх. д. / 55.770124° пн. ш. 48.652451° сх. д. | |
| sviyazhsk-monastery.ru | |
 | |
 Свиязький Успенський монастир у Вікісховищі |
Свиязький Богородице-Успенський чоловічий монастир — діючий чоловічий монастир Казанської єпархії Татарстанської митрополії Російської православної церкви (Московський патріархат), колиска православ'я Казанського краю і Поволжя. Є об'єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Свиязький Богородице-Успенський чоловічий монастир був заснований в 1555 році одночасно з заснуванням Казанської єпархії. Засновником монастиря і його першим настоятелем став архімандрит Герман (Садирев-Полев), який пізніше став другим архієпископом Казанським, (1564- 1566) прославлений в лику святих як святитель Герман, Казанський чудотворець. Його мощі — головна святиня монастиря з 1592 року. Свиязький Богородице-Успенський чоловічий монастир — головний православний духовно-просвітницький і місіонерський центр Казанської єпархії і Середнього Поволжя протягом XVI—XVIII століть. За збереженими відомостями, друкарня для друку Святого Письма і богослужбових книг з'явилася в монастирі ще при святителі Германі — раніше, ніж друкарня Івана Федорова в Москві. У XVI—XVIII столітті монастир був найбагатшим в Середньому Поволжі і входив в число 20 найбагатших в Росії. За свиязьким архімандритом було закріплено 7-е місце за значимістю на Русі. На землях монастиря напередодні реформи 1764 року значилося 7200 чоловічих селянських душ — стільки ж, скільки у всіх інших монастирях Казанської єпархії, разом узятих. За монастирської реформи 1764 року монастир зведений в I клас — вищий для монастирів Російської імперії. До 1809 року був єдиним першокласним в Казанській єпархії (з 1809 року цей статус отримав і Казанський Богородицький монастир). Збідніння в XIX столітті міста Свиязька, а також наслідки секуляризації церковних земель 1764 року привели монастир до занепаду. Братія, колись перевищувала 100 чоловік, а до початку XX століття ледь сягала 20-25 ченців і послушників, доходи монастиря стали поступатися доходам інших монастирів єпархії. 9 серпня 1918 року червоноармійцями був по-звірячому вбитий без суду останній настоятель обителі — єпископ Свиязький Амвросій (Гудко)[1][2], прославлений в лику Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської в 2000 році. В роки становлення радянської влади монастир був закритий і розграбований, а рака з мощами святителя Германа розкрита червоногвардійцями. Згодом, мощі приховали під престолом цвинтарного храму Ярославських чудотворців міста Казані, а в 2000 році знову повернуті в Свиязьк. За радянських часів територію обителі займала психіатрична лікарня, яка в 1994 році була виведена. У 1997 році Свиязький Богородице-Успенський чоловічий монастир був офіційно відроджений. 14 червня 2019 року в монастирі була відреставрована і відкрита меморіальна келія засновника монастиря святителя Германа (Садирева-Полева)[3]. 28 серпня того ж року митрополит митрополит Казанський і Татарстанський Феофан (Ашурков) освятив відреставрований Успенський собор монастиря[4]. 20 серпня в монастирі був відновлений пам'ятник преподобному Сергію Радонезькому, створений в кінці 1990-х років з благословення ігумена Кирила (Коровіна), проте втрачений при реконструкції монастиря — його виявили закопаним в землю біля вівтарної частини Успенського собору[5].
Ансамбль монастиря представляє унікальну історико-архітектурну цінність, по якій він не має собі рівних в Середньому Поволжі. Найдавніші його храми — Успенський собор (1561) і Нікольська трапезна церква (1556) з 43-метровою дзвіницею — визнані шедеври російського зодчества XVI століття. Особливо цінний для мистецтвознавців Успенський собор і його фрески того ж 1561 року. Це пам'ятник в стилі псковсько — новгородських храмів (передбачувані архітектори — Постник Яковлєв та Іван Ширяй). У XVIII столітті він отримав новий купол в стилі українського бароко і 12 візерункових барокових кокошників, але в іншому його вигляд XVI століття залишився незмінним. Фрески всередині собору займають загальну площу 1080 м². Це один з двох храмів Росії, де зберігся повний цикл настінного живопису епохи Івана Грозного (другий — собор Спасо-Преображенського монастиря в Ярославлі). Взагалі, російський фресковий живопис XVI століття відомий, головним чином, лише на прикладі названих соборів: збереглося багато давніших і пізніших фресок, але по XVI століттю є велика прогалина. У цьому сенсі, свиязькі розписи є всесвітнім раритетом. Найбільш знамениті їх композиції: «Вітчизна» («Новозавітна Трійця») в куполі, «Успіння Божої Матері» в вівтарі, «Розп'ятий Христос на грудях Бога Саваофа» в одному з вітрил зводу, «Хода праведних в рай», «Святий Христофор» (одна з небагатьох старовинних збережених фресок, де цей святий, згідно апокрифічною версією зображений з кінською головою). Унікальне і те, що розписи західної стіни не містять традиційної композиції геєни вогненної, зображуючи лише райські обителі. Інші пам'ятки монастиря відносяться до рубежу XVII—XVIII ст .: т. н. архієрейський, настоятельський і братський корпуси. Вознесенський надбрамний храм (кін. XVII ст.) і храм св. Германа Казанського і Митрофана Воронезького (XIX ст.) були зруйновані за радянських часів. Майже кілометрова огорожа монастиря, що надає йому вид кремля, відноситься до XVIII—XIX ст.
- Собор Успіння Пресвятої Богородиці
- Церква свт. Миколи Чудотворця
- Церква прп. Германа Казанського і прп. Митрофана Воронезького
- Церква Вознесіння Господнього над Святими воротами
- Архієрейський корпус
- Монастирське училище
- Братський корпус
- Огорожа
- Господарські ворота
- Баня
- Некрополь
- Господарський двір
Свиязьк, Зеленодольський район, Республіка Татарстан, 422500. Проїзд: від річкового вокзалу Казані до річкового вокзалу «Свиязьк». Проїзд: Федеральна автомобільна дорога М7 «Волга» (Горьковське шосе). Казань — Свиязьк (до 70 кілометрів, після моста через річку Свіягу і наступного за ним поста поліції (село Ісаково) побудована автомобільна розв'язка — поворот наліво, далі за вказівниками. Проїзд: Приміський залізничний вокзал Казані, західний напрямок електропоїздів, (наприклад: Канаш, Буа, Албаба, ж/д станції Свиязька), далі на автомобілі 15 км.
Офіційний сайт Свиязького Богородице-Успенського чоловічого монастиря: http://sviyazhsk-monastery.ru/ [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
-
Надбрамна дзвіниця -
Архімандритський корпус -
Братський корпус -
Успенський собор -
Інтер'єр Успенського собору
- ↑ ЦГА РТ, ф. 894, оп. 1, д. 692, рапорт благочинного 2-го округа монастырей архимандрита Феодосия о смерти Епископа Амвросия (от 27 нояб./ 10 дек. 1918 г.).
- ↑ Журавский А. В. Жизнеописание епископа Амвросия, настоятеля Успенского Свияжского монастыря // Жизнеописания новых мучеников Казанских. Год 1918-й. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Изд-во им. святителя Игнатия Ставропольского, 1996. — 203, [2] с с. — (Новомученики и исповедники российские)
- ↑ Мемориальная келья святителя Германа открылась сегодня в Свияжском монастыре / Патриарший совет по культуре. psk-mp.ru. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
- ↑ Митрополит Феофан освятил Успенский собор Свияжского монастыря (рос.). Монастырский вестник. Процитовано 12 вересня 2019.
- ↑ В Свияжском монастыре в Татарстане восстановлен памятник прп. Сергию Радонежскому (рос.). Монастырский вестник. Процитовано 12 вересня 2019.
- Рощектаєв А. В. Історія Свіязького Успенського монастиря [Архівовано 14 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Богородицкий-Свияжский Успенский монастырь // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Новини монастиря [Архівовано 3 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Про монастир на сайті Казанської єпархії