Святі Софія, Віра, Надія та Любов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Свята мати Софія та її доньки Віра, Надія й Любов. Західна Україна 18 ст

Святі Софі́я, Ві́ра, Наді́я та Любо́в (грец. Σοφία, Πίστη, Ελπίς, Αγάπη, англ. Sapienza, Fede, Speranza, Carità, лат. Sapientia, Fides, Spes, Amor; пом. 137, Рим, Римська імперія) — ранньо-християнські святі, мати Софія та її доньки мучениці Віра, Надія і Любов.

За правління імператора Адріана жила в Римі вдова Софія з трьома доньками, яким побожна мати дала імена трьох богословських чеснот — Віра, Надія і Любов. Вона дбайливо виховувала своїх доньок, даючи їм приклад мужності та витривалості у святій вірі.

Коли у 137 році почалося переслідування християн, матір з доньками ув'язнили та відправили на суд до імператора. Коли вимоги зректися християнської віри не допомогли, Адріан доручив родовитій жінці Палладії переконати матір та дочок вернутися до ідолопоклоніння. Проте їй теж це не вдалося.

Розлючений імператор наказав замучити трьох невинних дівчат, а матір відпустити на волю. Софія поховала тіла своїх доньок, а сама провела у молитві три дні біля їхнього гробу. Третього дня Бог забрав її святу душу до Себе.

Пам'ять святих вшановується церквою 30 вересня.

Зображення святої Софії з трьома доньками в період Речі Посполитої було присутнє на гербі Київської католицької єпископії.

Див. також[ред.ред. код]

Джерело[ред.ред. код]