Сенча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сенча
Sentscha-COA.PNG
Герб Сенчі (1767)
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Лохвицький район
Рада Сенчанська сільська рада
Код КОАТУУ 5322686601
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 989
Населення 3037
Площа 95,312 км²
Густота населення 31,86 осіб/км²
Поштовий індекс 37254
Телефонний код +380 5356
Географічні дані
Географічні координати 50°15′19″ пн. ш. 33°21′55″ сх. д. / 50.25528° пн. ш. 33.36528° сх. д. / 50.25528; 33.36528Координати: 50°15′19″ пн. ш. 33°21′55″ сх. д. / 50.25528° пн. ш. 33.36528° сх. д. / 50.25528; 33.36528
Середня висота
над рівнем моря
146 м
Найближча залізнична станція Лохвиця
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради с. Сенча
Карта
Сенча. Карта розташування: Україна
Сенча
Сенча
Сенча. Карта розташування: Полтавська область
Сенча
Сенча
Сенча. Карта розташування: Лохвицький район
Сенча
Сенча
Мапа

CMNS: Сенча у Вікісховищі

Сенча́ — село в Україні, в Лохвицькому районі Полтавської області. За статистичними даними за 2001 рік населення становить 3037 осіб. Орган місцевого самоврядування — Сенчанська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Сенча знаходиться по обидва береги річки Сула. Вище за течією на відстані 2,5 км розташовано село Христанівка, нижче за течією на відстані 2 км розташовано село Лука. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Історія[ред. | ред. код]

Давня історія[ред. | ред. код]

989 рік — вважається датою заснування поселення.

Згадується у Никонівському літописі під 1123 роком як містечко Синелиць[1](Синець).

За 2 км на південний схід від Сенчі, на острові (Самсонів острів), утвореному руслом річки Сула і її старицею, округле (діаметр 50 м) городище. Поселення розташоване в західній частині острова і обнесене кільцевим валом (висота 2 м) і ровом (ширина 8 м). Зі східного боку зберігся в'їзд. З півночі і північносходу до городища примикає відкрите село, що займає лісову поляну протяжністю 300 м. Пам'ятник неодноразово досліджувався археологами. Найбільші розкопки проведені А. Песковой. Культурний шар (до 1 м) містить відкладення сірок. I тис. н. е. і староруського (XII—XIII ст.) часів. Швидше за все, саме тут знаходився староруський Синець, згаданий в Списку руських (українських) міст наприкінці XIV століття.

Козацький період[ред. | ред. код]

Докладніше: Сенчанська сотня

Сформувалася як військовий та адміністративний підрозділ наприкінці 1648 року у складі Лубенського полку. Після його ліквідації за Зборівською угодою у жовтні 1649 року включена до Миргородського полку і була його адміністративною одиницею до жовтня 1658 pоку, коли реформою Івана Виговського повернута у склад Лубенського полку. Відтак була під юрисдикцією останнього у 1658—1782 pоках. Протягом 1764—1782 pоків складалася з двох сотень. Ліквідована царським указом про запровадження намісництв на Лівобережній Україні. Територія сотні увійшла до Лубенського повіту Київського намісництва. Сотенним центром стало містечко Сенча

З кінця XVII століття і до початку XX століття село було відоме своїми великими ярмарками.

Період Російської імперії[ред. | ред. код]

Село було центром Сенчанської волості Лохвицького повіту.

Сучасність[ред. | ред. код]

Пам'ятний знак жертвам Голодомору. Сенча, колишнє с. Засулля

У 1923—1931 та 1935—1962 роках Сенча була центром Сенчанського району. Район сформований у складі Лубенської округи Полтавської губернії. З 1935 року — у складі Харківської області, з 1937 року у складі Полтавської області.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 281 мешканця села[2].

Економіка[ред. | ред. код]

Село відоме своїми родовищами газу, зокрема тут знаходиться «Сенчанський газопереробний завод». В межах Сенчанської сільської ради знаходиться 98 свердловин із 114 у Лохвицькому районі. Газодобуна промисловість стала причиною екологічного лиха в Сенчі і околиці[3][4][5].

Також на території села побудований завод з виробництва геняної цегли.

ТОВ «Сенча» має в обробітку 3 тис. га землі. Займається рослинництвом (озима пшениця, соняшник, кукурудза, соя, гречка, просо та інші, тваринництвом, утримує 5 тис. голів птиці: курей-несучок, індиків, гусей. Має елеватор, комбікормовий завод, молочний цех, хлібопекарню[6].

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Сенчанська сільська рада
  • Дитячий садок.
  • Школа.
  • Музична школа.
  • Клуб.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.

Спорт[ред. | ред. код]

Село Сенча відоме в Лохвицькому районі та області своїми спортивними досягненнями в спортивному орієнтуванні (спортивний туризм), волейболі та футболі, зокрема 2011 року був створений аматорський футбольний клуб «Сенча» котрий змагається в районній лізі даного виду спорту.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Герб села Сенчі містить в собі символи трьох головних світових релігій: Хрест (в центрі) — символ Християнства, Півмісяць (ліворуч внизу) — символ Ісламу, та Зірка Давида (праворуч внизу) — символ юдаїзму.

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Гармаш Олександр Андрійович[7] — український радянський науковець у галузі технології будівельного виробництва (обґрунтував теорію будівельного виробництва, теорію ліквідації сезонності у будівництві).
  • Піроцький Федір Аполлонович — український інженер, винахідник першого у світі трамваю на електричній тязі.
  • Гук Лідія Ларіонівна — лікар, еколог, громадська діячка, одна з когорти репресованих шістдесятників.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Библиотека Якова Кротова
  2. Сенча. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 
  3. Трагедія Сенчі
  4. Сенча — зона екологічного лиха
  5. Мешканці Сенчі на Полтавщині вимагають визнати їхню територію — зоною надзвичайної екологічної ситуації
  6. Полтавське господарство збудує приміщення на 500 корів
  7. Списокъ студентовъ, вольнослушательницъ и постороннихъ слушателей политехническаго института Императора Александра II въ Кіевь на 1915 — 1916 академическій годъ. — Кіевъ. — 1915. — С.41.

Посилання[ред. | ред. код]