Симон Візенталь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Симон Візенталь
Simon Wiesenthal
Simon Wiesenthal (1982).jpg
Народився 31 грудня 1908(1908-12-31)
Бучач
Помер 20 вересня 2005(2005-09-20) (96 років)
Відень
Громадянство Flag of Austria.svg Австрія
Національність Єврей
Діяльність агент Моссаду
Відомий Мисливець на нацистів
Alma mater Львівський політехнічний інститут
Партія Австрійська народна партія
Конфесія Іудаїзм
Нагороди Кавалер ордена Британської імперії
Президентська медаль Свободи
Сторінка в Інтернеті wiesenthal.com

Симон Візента́ль (31 грудня 1908, Бучач, тепер Тернопільщина, Україна — 20 вересня 2005, Відень, Австрія) — засновник та керівник Віденського Центру документації, дослідник Голокосту; всесвітньо-відомий «полювальник» за нацистськими військовими злочинцями; агент і співробітник Моссаду.[1]

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив Бучацьку державну гімназію. Навчався в Львівському політехнічному інституті, Празькому технічному університеті.

С. Візенталь працював у Львові архітектором. 1939 року уникнув депортації в Сибір. 1941-го потрапив до львівського гетто, звідки вдалося втекти. 1944 — в концтаборі Маутхаузен, звідки звільнений американськими військами.

Після Другої Світової війни присвятив своє життя пошуку нацистських злочинців, котрі уникли покарання за свої злочини. С. Візенталь, за його словами, виявив місцезнаходження Адольфа Ейхмана — колишнього високопоставленого керівника гестапо. Водночас роль Візенталя у розшуку Ейхмана заперечують багато джерел, включно із директором Моссаду і керівником операції по захопленню Ейхмана Іссером Харелем.[2][3][4] Візенталь почав співпрацювати з ізраїльською розвідкою в 1948 році. Тоді в Австрії Візенталь допомагав агентам спецслужб у невдалій операції з затримання Адольфа Ейхманна. Агентом «Моссаду» Візенталь став після того, як в 1960 році з його можливою допомогою Адольф Ейхман був спійманий.

Робота Симона Візенталя на ізраїльську розвідку тривала близько 10 років. «Моссад» виплачував йому щомісячно близько 300 доларів і фінансував створений ним в 1947 році центр єврейської документації, що займався розшуком нацистських злочинців. В основному співпраця Візенталя з ізраїльськими спецслужбами полягала в пошуку для них втікачів нацистів. Крім цього, він забезпечував «Моссад» інформацією про німецьких вчених та інженерів-ракетників, що працюють в Єгипті.

Похований в Ізраїлі.

Оцінки діяльності[ред.ред. код]

Діяльність С. Візенталя по-різному оцінювалась у різних країнах. Він мав чимало конфліктів як з державними діячами (насамперед австрійськими), так і громадськими (останні протестували проти самозвеличування С. Візенталя тощо). У 1975 році канцлер Австрії Бруно Крайський виступив із гострою критикою діяльності С. Візенталя, яку він назвав діяльністю «політичної мафії», і що він вживає методів мафії, якими послуговується на лад нацистів. Також Крайскі поставив під сумнів твердження, що Візенталя переслідували за нацистів. За ці твердження Візенталь подав у суд на Крайскі, але потім цю заяву відкликав[5]. 1977 року заснував Центр Симона Візенталя з штаб-квартирою у Лос-Анджелесі (США).

Юрій Покальчук стверджував, що Візенталь називав українців «генетичними антисемітами».[6]

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Кавалер Ордена Британської Імперії.

6 грудня 1995 року йому було присвоєно звання «Почесний громадянин Відня».

Виноски[ред.ред. код]

  1. Famous Nazi-hunter was a Mossad agent, new book reveals — Haaretz, 02.09.2010
  2. Михаил Хейфец. (7 ноября 2005). Ловил ли Шимон Визенталь Эйхмана?. Курсор. Архів оригіналу за 2011-08-26. Процитовано 2009-01-01. 
  3. Сташек Кшиштовский. (20 сентября 2005). Симон Визенталь, охотник за нацистами. Lenta.ru. Архів оригіналу за 2011-08-26. Процитовано 2009-01-01. 
  4. Шели Шрайман. (8 ноября 2005). Счет, предъявленный мёртвым. Proza.ru. Архів оригіналу за 2011-08-26. Процитовано 2009-01-01. 
  5. Свобода. Український щоденник. 2 квітня 1985 року
  6. Тракало В. Відомий письменник, наш земляк Юрій Покальчук написав понад десяток книг, знає дванадцять мов, побував у багатьох країнах світу; був зятем Олеся Гончара, свідком на весіллі у Василя Стуса, а сьогодні є консультантом документального фільму про Нобелівського лауреата Йосефа Агнона, який у жовтні французьке телебачення зніматиме у Бучачі // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 95. — ISBN 978-966-528-289-1.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К. : КИТ, 2007. — 436 с.