Сколівські Бескиди
| Сколівські Бескиди | ||||
 | ||||
|
49°12′00″ пн. ш. 23°12′36″ сх. д. / 49.2000000000277779577118054° пн. ш. 23.21000000002777952° сх. д.Координати: 49°12′00″ пн. ш. 23°12′36″ сх. д. / 49.2000000000277779577118054° пн. ш. 23.21000000002777952° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |
Україна Львівська область, Сколівський район, Турківський район (частково), Дрогобицький район (частково), Івано-Франківська область (частково) | |||
| Система | Східні Бескиди (Українські Карпати) | |||
| Тип | гірський масив | |||
| Висота | 1362,7 м (макс.) | |||
 Сколівські Бескиди на мапі Карпат (червоний колір - с2) | ||||
  Сколівські Бескиди Сколівські Бескиди (Україна) | ||||
 Сколівські Бескиди на Вікісховищі | ||||
Ско́лівські Бески́ди — гірський масив в Українських Карпатах, частина Східних Бескидів. Розташований у межиріччі Стрию — Опору — Мизунки, у межах Львівської та (частково) Івано-Франківської областей. З північного сходу масив межує з Передкарпаттям, з північного заходу — з Верхньодністровськими Бескидами, з південного заходу і півдня — зі Стрийсько-Сянською Верховиною та Верховинським Вододільним хребтом, з південного сходу — з Ґорґанами. Приблизно посередині Сколівських Бескидів розташоване місто Сколе (звідси й назва масиву).
Зміст
Географія[ред. | ред. код]
Максимальна висота — 1362,7 (гора Маґура). Рельєф відбиває моноклінальні структури Скибового покриву, складені товщами крейдово-палеогенного флішу. Простежуються асиметричні паралельні хребти-«скиби» з вершинами Видноха, Парашка, Високий Верх, Магура тощо. Шість таких скиб чітко простежуються вздовж автошляху Львів — Мукачево (автошлях М 06) між селами Семигинів — Козьова. Це хребти Береговий, Орівський, Сколівський, Парашки, Зелем'янка і Рожанка. Сформувалися ландшафтні комплекси крутосхилого ерозійно-денудаційного лісистого середньогір'я. В сучасному лісовому покриві домінують вторинні смеречники, розширилися площі вторинних лук, на найвищих рівнях збереглися фрагменти корінних субальпійських лук. Річкові долини терасовані, днища переважно розорані. Район пішохідного, водного та лижного туризму.
У Сколівських Бескидах існує кілька природоохоронних територій, зокрема Національний природний парк «Сколівські Бескиди» та Поляницький регіональний парк, є також цікаві природні об'єкти: Скелі Довбуша (печерний комплекс), Кам'янецький водоспад, водоспад Гуркало, Мертве Озеро та інші.
Стан охорони біорізноманіття[ред. | ред. код]
Значний збиток біорізноманіттю парку завдають санітарні та інші рубки, а також очищення лісу від захаращеності, які, згідно з Проектом організації території парку, з 2010 по 2020 рр. заплановані навіть у заповідній зоні на площі 2376 га[1]. У зоні регульованої рекреації заплановано рубати на площі 1452 га[1]. При цьому щорічно в парку планується рубати на площі 246 га[1]. На 2013 рік парк отримав ліміти на рубки лісу на площі 57,4 га[2].
Фототека[ред. | ред. код]
Сколівські Бескиди. Гірська дорога.
Сколівські Бескиди з Тисівця.
Ландшафт Сколівських Бескидів.
Сколівські Бескиди. Вигляд на Тухольку.
У весняному лісі
Весна, ранок у Сколівських Бескидах
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- «Карпати очима допитливих».— Видавництво «Каменяр», Львів — 1976
Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Національного природного парку "Сколівські бескиди"
- Національний природний парк "Сколівські бескиди"
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сколівські Бескиди
