Перейти до вмісту

Магура

Координати: 48°52′57.6″ пн. ш. 23°36′33.7″ сх. д. / 48.882667° пн. ш. 23.609361° сх. д. / 48.882667; 23.609361
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Маґура)
Магура
Вигляд із вершини на південний схід
Вигляд із вершини на південний схід
Вигляд із вершини на південний схід

48°52′57.6″ пн. ш. 23°36′33.7″ сх. д. / 48.882667° пн. ш. 23.609361° сх. д. / 48.882667; 23.609361
Країна  Україна[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Регіон Івано-Франківська область[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташування Львівська область,
Стрийський район,
Івано-Франківська область,
Калуський район
Система Сколівські Бескиди, Українські Карпати
Тип гора[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Висота 1362,7 м
Маршрут із села Либохори
Магура. Карта розташування: Львівська область
Магура
Магура
Магура (Львівська область)
Мапа
CMNS: Магура у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ма́гура — вершина в Українських Карпатах, у масиві Сколівські Бескиди. Розташована на межі Стрийського району Львівської області та Долинського району Івано-Франківської області.

Висота — 1362,7 м. Розташована на межиріччі Опору та Мізуньки. Вершина і схили гори вкриті лісами. Маґура є другою за висотою вершиною Львівської області (після Пікуя).

На західних схилах гори розташоване заповідне урочище «Магура». На захід від гори лежить село Либохора.

На східних схилах гори бере початок струмок Магура.

Походження назви

[ред. | ред. код]

Магурою у Карпатах називають гору з вершиною, що повністю вкрита лісом. Назва походить від румунського слова, яке означає «горб, підвищення, курган».

У пантеоні українських неоязичників (відповідно до Велесової книги) Магура — одне з імен Матері-Слави: "се бо Магура співає пісню свою, і кличе до січі" (ВК, дощ.6-Г); її уявляють у вигляді прекрасної крилатої діви у військових обладунках, яка співає закличну пісню, вселяючи воїнам віру в перемогу над ворогом. Якщо вояк падає, вражений ворожою зброєю, Магура торкається до нього своїм крилом , цілує в охололі вуста і дає випити води Живої із золотого кубка. Тоді душа убитого воїна відправляється до Лук Сварожих, щоб отримати нове тіло, і тут він вічно пам'ятатиме останній поцілунок Магури[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г GEOnet Names Server — 2018.
  2. Лозко, Галина (2011). Рідні імена слов'янський іменослов (Українська) . Україна, Тернопіль: ТОВ "Мандрівець". с. ст.306. ISBN 978-966-634-606-6. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)

Джерела

[ред. | ред. код]