Смерічка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Смерічка
Ансамбль «Смерічка»
Ансамбль «Смерічка»
Основна інформація
Роки 19661995
Країна Україна
Місто Вижниця, Чернівці
Лейбл Мелодія
Відзнаки Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського

«Смерічка» — український естрадний вокально-інструментальний ансамбль.

Історія[ред. | ред. код]

Вижницький період (1966—1973)[ред. | ред. код]

Перший склад

Ансамбль створений у 1966 випускником Мукачівського музично-педагогічного училища Левком Дутківським у Вижницькому Будинку культури. Була створена:

  • вокальна група (бек-вокал) у складі: Раїса Хотимська, Марія Наголюк, Стела Фрунзе, і Ніна Цопа та
  • біг-біт група до складу якої увійшли Олексій Гончарук — вокал, гітара; Олександр Шкляр — соло-гітара, саксофон; Юрій Шорін — барабани; Віктор Музичко — бас-гітара, вокал; Валерій Бурмич і Леонід Сіренко — духові; Л. Дутківський — клавіші, гітара, вокал.

Перші солісти ансамблю «Смерічка»: Лідія Шевченко, Віталій Середа, Володимир Михайлюк, Володимир Матвієвський, Марія Ісак. Новостворений ансамбль почав грати в новому музичному стилі біг-біт.[1]

Прихід Василя Зінкевича і Назарія Яремчука

У кінці 1968 у ансамблі з'явився початкуючий співак Василь Зінкевич, у листопаді 1969 свої перші кроки у вокальній школі Л. Дутківського почав робити — Назарій Яремчук.

Перша відзнака і платівка

У квітні 1970 ансамбль отримав Диплом першого ступеня і Велику Золоту медаль на Республіканському фестивалі-конкурсі самодіяльного мистецтва. Московська фірма «Мелодія» випустила першу платівку-міньйон «Смерічки» з конкурсними піснями.

Склад 1970 року

З 1970 у «Смерічці» брали участь: Левко Дутківський (музичний і художній керівник, клавішні), Октавіан Бендас (лідер-гітара), Олександр Мараков (ритм-гітара, вокал), Олег Федотов (бас-гітара), Олександр Мазан (ударні інструменти), Валерій Бурмич, Олесь Курик, Олександр Бродовінський, Василь Гнатюк (духові інструменти), Галина Мокрецова, Таня Герасимова, Одарка Журумія, Марія Наголюк, Зоя Маслова (бек-вокал), Марія Ісак, Мирослава Єжиленко (з 1972 р.), Василь Зінкевич, Назарій Яремчук (солісти).

1972

У 1972 році «Смерічка» у Москві перемогла у телеконкурсі «Алло, ми шукаємо таланти» з піснею Левка Дутківського «Горянка». Ансамбль був нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР і отримав звання народного. У ці два роки «Смерічка» взяла участь у телеконкурсах в Москві. Зокрема «Пісня-71» з піснею В. Івасюка «Червона рута» та «Пісня−72» з піснею Володимира Івасюка «Водограй».

Чернівецький період (1973—1995)[ред. | ред. код]

Переїзд у Чернівецьку філармонію і всесоюзна слава

1 квітня 1973 «Смерічка» під керуванням Левка Дутківського разом з солістами Назаром Яремчуком і Василем Зінкевичем переходить на професійну сцену у Чернівецьку філармонію. Дутківський запрошує до ансамблю нових вокалістів. У «Смерічці» співають: Алла Зборлюкова, Людмила Артеменко (пізніше солістка Дніпропетровського ансамблю «Водограй»), Анастасія Лазарук з Кишинева (тепер популярна поп-зірка в Румунії) пізніше сестери Євгенія та Катерина Зайцева, а також Надія Пащенко з Києва, Олена Шевченко із Закарпаття (майбутня дружина Н. Яремчука).

Успішні гастролі, скрізь переаншлаги по Всьому Радянському Союзі. У цей час за участю ансамблю «Смерічка» знімаються телестрічки «Стартує пісня», «Ти плюс я — весна» та ін. Ансамбль «Смерічка» бере участь у Днях української літератури та мистецтва в Естонії, у багатьох фестивалях мистецтв: «Московські зірки», «Київська весна», «Марцешор», «Буковинська весна», «Кримські зорі», «Білоруська музична осінь».

Колектив в 1975 р. записує на фірмі «Мелодія» свій перший диск-гігант з піснями Левка Дутківського, Володимира Івасюка, В. Гроцева, Г. Скупінського, який у 1976 розходиться великим накладом.

Чорна смуга в 1975

У 1975 виходить фільм естонського телебачення під назвою «Виступає ансамбль „Смерічка“ / Laulab ansambel „Smeritška“ під керуванням Левка Дутківського», знятий на Буковині і у Косівському та Коломийському районах Івано-Франківщини. Після зйомок цього фільму в житті «Смерічки» наступає чорна смуга. На партзборах у філармонії почалась чергова критика і цькування ансамблю. Для колективу створюються певні «творчі умови», а також виснажливі гастролі. Усе це не сприяє творчому зростові колективу. Першим не витримує Василь Зінкевич і літом 1975 року переходить працювати в ансамбль «Світязь». За ним покидає філармонію і Назарій Яремчук. Переходить на телебачення Левко Дутківський у жовтні 1975 р. і стає звукорежисером.

Повернення Назарія Яремчука

Назарію запропонували житло, і він повернувся у філармонію. У цей час в ансамблі почали працювати: Назарій Яремчук, Давид Степановський, Алла Зборлюкова (солісти), сестри Євгенія і Катерина Зайцеві, Олена Шевченко-Яремчук, (бек-вокал), Гама Скупинський (музичний керівник, клавіші) трохи пізніше музичним керівником і піаністом стає Володимир Таперечкін, Олександр Герцен (гітара) В'ячеслав Рябченко (фортепіано), Андрій Зомборі (бас-гітара), Алік Шерман, Пилип Майзель, Микола Григорович (духові), Слава Борисенко (ударні), Натан Зільберман (оригінальний жанр).

ВІА «Смерчка» з Назарієм Яремчуком репрезентує своє мистецтво в Чехословаччині та НДР. В 1976 році ансамбль записує платівку-міньйон з піснями Левка Дутківського, «Якщо мине любов», «Посміхнулась ти» (соліст Назарій Яремчук) та «Жива вода» (солісти Назарій Яремчук та Д. Степановський). Склад ансамблю постійно змінюється. В 1978 році ВІА «Смерічка» записує свою нову платівку під керуванням В. Таперечкіна. Поступово творчість ансамблю занепадає і «Смерічка» втрачає свою популярність.

Повернення Левка Дутківського

1979 року філармонія на прохання Назарія Яремчука реорганізує колектив і знову запрошує очільником ансамблю Левка Дутківського та залишає у складі ансамблю лише Назарія Яремчука та Павла Дворського. Левко Дутківський запросив в ансамбль нових артистів: співака Віктора Морозова, барабанщика Ігора Лесько, гітариста Юрія Луцейко, бас-гітариста Олександра Соколова, клавішників Віталія Середу і Володимира Прокопика та бек-вокалісток — Світлану Гнатюк-Дворську та Світлану Соляник.

ВІА «Смерічка» знову здивували глядача концертною програмою з нових пісень Л. Дутківського, В. Морозова, Павла Дворського, новаторською режисурою Л. Дутківського, одним з перших у Союзі світло-лазерним оформленням. Художник-модельєр Алла Дутківська подивувала оригінальним і майстерним вирішенням нових комплектів стилізованих концертних костюмів. До ансамблю «Смерічка» знову повернулася всесоюзна популярність.

У цей період Н. Яремчук здобув звання дипломанта та приз глядацьких симпатій на фестивалі «Братиславська ліра» з піснею Раймонда Паулса «Я тебя рисую», а також ансамбль «Смерічка» отримав Республіканську комсомольську премію ім. М. Островського. У 1980 році «Смерічка» записує на фірмі «Мелодія» платівку-міньйон з піснями Левка Дутківського та Віктора Морозова.

«Смерічка» на чолі з Назарієм Яремчуком

У 1982 році, після призначення Дутківського режисером-постановником філармонії, «Смерічку» очолює Назарій Яремчук, музичну частину — О. Соколов, пізніше — В. Прокопик.

У 1984 році гурт став лауреатом всесоюзного огляду-конкурсу тематичних програм, через рік — дипломантом XII Всесвітнього фестивалю молоді.

Після залишення ансамблю В. Морозовим і кількома іншими музикантами, гурт деякий час акомпанував Назарію Яремчуку і Павлу Дворському.

1995 року зі смертю Назарія Яремчука гурт припинив існування.

Наставники і покровителі[ред. | ред. код]

Неоцінимий вклад в формування й становлення гурту внесла тодішня зірка естради Сіді Таль[2].

Дискографія[ред. | ред. код]

Грамплатівки

Компакт-диски

  • 2005 — Вокально-інструментальний ансамбль Смерічка. Золота колекція (CD, «Астра Рекордс»)
  • 2008 — Смерічка (CD, «Мелодія»)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Нечаєва П. Вижницький феномен // Доба. — 2002. — 11 січня.
  2. Костишина М. «Український народний костюм Північної Буковини (традиції і сучасність)». — Ч.: «Видавництво» Рута ". — 1996. — С. 153.
  3. Івасюк В. Как выросла «Смеричка» // Кругозор, М. — 1977. — № 3.
  4. Стринадко І. Марія Ісак, солістка ансамблю «Смерічка» перших років його діяльності // Я любив вас усіх. Та найбільше любив Україну. — Вижницьке об'єднання Всеукраїнського районного товариства «Просвіта». — Коломия: «Вік». — 1996. — С. 56.
  5. Козак С. Натхненна пісня України // Літературна Україна. — 1970. — 10 квітня.
  6. Крецу І. «Лунають нові пісні» // Зорилей Буковиней. — 1970. — 27 жовтня.
  7. Епштейн Є. Популярность обязываєт // Музыкальная жизнь. — М. — 1974. — № 22. — С. 19.
  8. Гальченго Г. Когда рядом такой человек // Комсомольское Знамя. — 1973. — 8 квітня.
  9. Пустовіт Л. Мелодії Буковинського краю // Культура і життя. — 1973. − 28 січня.

Посилання[ред. | ред. код]