Очікує на перевірку

Смурфики 2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Смурфики 2
The Smurfs 2
Жанр сімейний
комедія
фентезі
РежисерРаджа Госнелл
ПродюсерДжордан Кернер
СценаристДж. Девід Стем
На основіСмурфи
ОповідачTom Kaned
У головних
ролях
Генк Азарія
Ніл Патрік Гарріс
Брендан Глісон
Джейма Мейс
ОператорФіл Мег'юd
КомпозиторЕйтор Перейраd
КінокомпаніяSony Pictures Animation
Дистриб'юторInterCom[1], Netflix і Sony Pictures
Тривалість105 хв.
Моваанглійська
Локалізаціяфільм озвучили українською мовою для прокату в Україні
КраїнаСША США
Рік2013
Дата виходуСША США 31 липня 2013 Україна Україна 1 серпня 2013
Кошторис$105 млн.
Касові збори347 545 360 $
IMDbID 2017020
ПопереднійСмурфики
НаступнийСмурфики: Загублене містечко і The Smurfs: The Legend of Smurfy Hollowd
smurfhappens.com/site/
CMNS: Смурфики 2 у Вікісховищі

«Сму́рфики 2» (англ. The Smurfs 2) — американський комедійний фентезійний сімейний фільм про Смурфиків з поєднанням живих акторів і комп'ютерної анімації. Прем'єра фільму в США відбулася 31 липня 2013, а в Україні прем'єра відбулася — 1 серпня 2013 року. Фільм є сиквелом фільму 2011 року «Смурфики».

Фільм отримав віковий рівень 0+ (тобто для будь глядацької аудиторії).

Сюжет

[ред. | ред. код]

Після жахливого сну Смурфетка прокинулася і поговорила з татом Смурфом (який зайшов привітати її з днем народження). У селі смурфів йшла підготовка до дня народження Смурфетки. У цей час у Парижі проходить всесвітньо відома вистава про супер-чарівника Гаргамеля — його полюбили у всьому світі. Та злий чарівник не мав собі за мету стати супер-зіркою, він створив Гакуса і Вексі — пару злісних створінь, дуже схожих на смурфиків і наказав Вексей викрасти Смурфетку. У Гаргамеля був злодійський план — він хотів викрасти Смурфетту і дізнатися у неї рецепт, який би перетворюв Неслухняників у справжніх Смурфів

Через деякий час до Парижу прибувають і смурфи-рятівники: тато Смурф, Буркун, Чепурник і Незграба. Залучившись допомогою сім'ї Увінслов вони вирушають на пошуки Смурфетки. Та на виставі Гаргамель перетворює пана Віктора Дойля — вітчима Патріка Увінслов на качку, тато Смурф говорить, що чари зійдуть через деякий час. Протягом тривалих пошуків смурфи знаходять Смурфетку і бачать, що їй весело із Неслухняниками — тато Смурф впадає у відчай.

Після душевної розмови з містером Увінслов тато Смурф розуміє, що байдуже звідки Смурфетка родом, головне те, ким вона захоче бути! Те саме розуміє і Патрік Увінслов, який посварився зі своїм вітчимом.

Тож, смурфи разом з містером Увінслов і Віктором Дойлем знов вирушають на порятунок Смурфетки, але, на жаль, запізнюються — Смурфетка вже розказала рецепт перетворення, і Гаргамель перетворив Гакуса і Вексі на справжніх смурфів та став неймовірно могутнім. Але все ж таки, як добро перемагає зло, так і смурфи разом із новими смурфами-неслухняниками перемагають Гаргамеля і Азраеля (кота), які повертаються назад у свій старий дім Світу Смурфів.

Герої фільму

[ред. | ред. код]

Смурфи

[ред. | ред. код]

Загалом існує дуже багато смурфів, а саме 99 смурфів 1 смурфетта (Хвацький, Мудрик Жартун, Умійко, Кухар, Жидько, Маляр, Пекар, Блогер, Оповідач). І кожному з них притаманна якась особлива, унікальна риса характеру. Основні з них які зустрічаються у фільмі:

  • Батько Смурф — голова родини Смурфів, за деякими джерелами йому 546 років[2]
  • Смурфетка — єдина (до того як з'явилася Дражнилка) дівчина-смурф у селі Смурфів. Її створив Ґарґамель, а тато Смурф перетоворив на дуже добру і веселу смурфетку.
  • Чепурник — «смурф нарцис» дуже любить дивитися у дзеркала. Чепурник — самозакоханий.
  • Буркотун — буркотливий, але добрий смурфик, у другій частині фільму на деякий час став Смурфом-оптимістом.
  • Незграбко — смурфик, у якого все валиться з рук, дуже необережний, але сором'язливий. Улюбленець Грейс Увінслов
  • Ґарґамель — злий і поганий чарівник-невдаха, що живе разом зі свої котом Азраелем. Гаргамель створив Смурфетку, а також Гакуса і Вексі. Мета поганця — вичавлення синьої магії із смурфів
  • Патрік і Ґрейс Вінслов — молода пара, з нашого світу, знайомі зі смурфиками. Мають сина Блу. Смурфики зіграли велику роль у їхньому сім'єтворенні
  • Віктор Дойль — вітчим Патріка Вінслов і дідусь Блу. ҐарҐамель перетворив його у качку, та згодом Віктор перетворився на людину. Смурфи допомогли Патріку порозумітися зі своїм вітчимом, після чого містер Вінслов, нарікав себе містером «Вінслов дефіс Дойль дефіс Смурф»
  • Азраель — кіт-посіпака чарівника Ґарґамеля, кумедний і корисливий кіт
  • Дражнилка — неслухнянка, створена Ґарґамелем, викрадає Смурфетку, але потім виправляється і стає доброю, бо відчуває підтримку з боку Смурфетки (вони з нею, як рідні сестри)
  • Гакус — неслухняник, створений Ґарґамелем, трохи дурненький, чудненький, у кінці фільму теж стає смурфом.

Цікавинки

[ред. | ред. код]

У фільмі, як у першій частині, так безпосередньо, і в другій вживаються слова-смурфи:

  • Смуфониці — ягідки, що їдять смурфи.
  • О мій Смурф — О мій Бог (англ. Oh my God; укр. О, Боже!)
  • Просто смурфово — дуже добре, (дослівно — просто кльово)
  • Смурфаймось, хлопці — обіймаймось, хлопці
  • Будьмо смурфимістами — будьмо оптимістами
  • Я смурфенно перепрошую — я дуже перепрошую (рос. я дико извиняюсь)
  • Смурф, Смурф, Смурф, Смурф, Смурф — дуже гостра лайка

А також протягом усієї франшизи із уст смурфів можна почути дуже веселу і енергійну пісеньку — «Пісня смурфів» або «Ла-ла-ла-ла-ла-ла пісеньку співай».

В ролях

[ред. | ред. код]
Актор Персонаж Український дубляж
Генк Азарія Ґарґамель Юрій Коваленко
Ніл Патрік Гарріс Патрік Вінслов Юрій Кудрявець
Брендан Глісон Віктор Дойль
Джейма Мейс Ґрейс Вінслов Аліна Проценко
Джонатан Вінтерс Тато Смурф Віталій Дорошенко
Кеті Перрі Смурфетка Ольга Фреймут
Антон Єльчін Незграбко Андрій Федінчик
Джон Олівер Чепурник Андре Тан
Крістіна Річчі Дражнилка
Джей Бі Смув Гакус Віктор Бронюк

Саундтрек

[ред. | ред. код]
Music from and Inspired by The Smurfs 2
Саундтрек-альбом
КомпозиторЕйтор Перейра
Дата випуску23 липня 2013
Записаний2013
Жанрфентезійний фільм[3][4][5], кінокомедія[5][6][…], дитячий фільм, сімейний фільм і анімаційно-ігровий фільм
Тривалість33:55
ЛейблKemosabe Records
ПродюсерДжордан Кернерd
Хронологія

«Music from and Inspired by The Smurfs 2» — саундтрек до фільму Смурфики 2, вийшов 23 липня 2013 року.[8][9] Брітні Спірс записала оригінальну пісню «Ooh La La», яка прозвучала у титрах.[10]

#НазваАвтор музикиТривалість
1.«Ooh La La»Брітні Спірс4:14
2.«Vacation»G.R.L.3:36
3.«Magik 2.0»Becky G за участі Остіна Махона3:05
4.«Live It Up»Owl City2:57
5.«Everything Breaks»Sophia Black3:26
6.«Forget You»Cady Groves3:46
7.«Hey Chica»Kiana Brown3:17
8.«High Life»Nelly Furtado featuring Ace Primo4:19
9.«Tutti Frutti»Buckwheat Zydeco2:29
10.«I'm Too Smurfy»Right Said Fred2:46
33:55

Відеогра

[ред. | ред. код]

Відеогра «Смурфики 2» базується на сюжеті фільму. Гра розроблена компанією WayForward Technologies, за підтримки Ubisoft, на території Росії гра видається компанією Бука, та виходить на платформах Xbox 360, PlayStation 3 , Wii і Wii U.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://nmhh.hu/dokumentum/198182/terjesztett_filmalkotasok_art_filmek_nyilvantartasa.xlsx
  2. Смурфы очень похожи друг на друга. Все Смурфы имеют голубой цвет кожи. Их рост примерно 20 — 30 см (в три яблока ростом), а срок жизни более сотни лет, например Папе Смурфу более 546 лет.
  3. http://www.metacritic.com/movie/the-smurfs-2
  4. http://www.ofdb.de/film/247384,Die-Schl%C3%BCmpfe-2
  5. а б http://www.nytimes.com/2013/07/31/movies/the-smurfs-2-takes-the-creatures-to-paris.html?partner=rss&emc=rss&_r=0
  6. http://www.imdb.com/title/tt2017020/
  7. http://www.filmaffinity.com/en/film723990.html
  8. "The Smurfs 2" Music From and Inspired by: Music. Amazon.com. 23 липня 2013. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 31 липня 2013.
  9. ‘The Smurfs 2′ Soundtrack Details. Film Music Reporter. 18 червня 2013. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 20 червня 2013.
  10. Lipshutz, Jason (17 квітня 2013). Britney Spears Records New Song For 'Smurfs 2' Soundtrack. Billboard. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 30 квітня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]