Смітсоніт
| Смітсоніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Smt[2] |
| Хімічна формула | ZnCO₃ |
| Nickel-Strunz 10 | 5.AB.05[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тригональна сингонія |
| Твердість | 5 |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Джеймс Смітсон[4] |
 Смітсоніт у Вікісховищі | |
Смітсоніт — розповсюджений мінерал класу карбонатів. Карбонат цинку острівної будови. Разом з геміморфітом і віллемітом — один з головних компонентів окиснених цинкових руд; блакитні різновиди мінералу використовувалися в ювелірній справі.
Синоніми: цинковий шпат, бонаміт, карбонат-галмей.
Історія та етимологія[ред. | ред. код]
Мінерал смітсоніт був названий у 1832 році французьким мінералогом Франсуа Сюльпісом Боданом (1787—1850) на честь англійського хіміка та мінералога Джеймса Смітсона (1765—1829), який вперше ідентифікував мінерал у 1802 році відрізнивши його від геміморфіту.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: Zn[CO3]. Zn у великих кількостях заміщається на Fe. Містить (%): ZnO — 64,90; CO2 — 35,10. Домішки: Сu, Mg, Mn2+, Fe2+, Co, Cd та ін. Ізоструктурний з кальцитом. Сингонія тригональна. Дитригонально-скаленоедричний вид. Кристали рідкісні, дрібні, ромбоедричні, скаленоедричні. Частіше спостерігаються шкаралуписті, нирковидні виділення, зонально-концентричні кірки, землисті маси. Натічні форми — «бурульки», «смугасті скоринки».
Густина 4,2-4,5. Твердість 4-5. Спайність по ромбоедру (1011) недосконала. Колір звичайно коричневий, але може бути зеленим, блакитним, сірим, жовтим або безбарвним. Домішки надають різне забарвлення: світло-коричневого (Fe), жовтого (Cd), рожевого і пурпурного (Co), зеленого або блакитного (Cu). Напівпрозорий до прозорого. Блиск скляний з перламутровим відливом. Блиск скляний до алмазного. Злом нерівний до раковистого. Риса біла. Прозорий. Крихкий. Метаміктний. Присутнє двозаломлення мінералів. Кристалічна структура аналогічна структурі кальциту (вапняного шпату).
Зустрічається в зонах гіпергенезу, часто в гідротермальних жилах, в рудних родовищах цинкових мінералів, зазвичай разом зі сфалеритом, геміморфітом, галенітом і кальцитом.
Розрізняють:
• смітсоніт залізистий (різновид смітсоніту, що містить 22,5-33,0 % FeO),
• смітсоніт кадміїстий (різновид смітсо-ніту з Лавріума, Греція, що містить до 2,7 % CdO),
• смітсоніт кальціїстий (різновид смітсоніту, що містить до 10 % СаО),
• смітсоніт кобальтистий (різновид смітсоніту, що містить до 10 % СоО),
• смітсоніт магніїстий (різновид смітсоніту, з Каліфорнії, США, що містить до 7,2 % MgO),
• смітсоніт манґанистий (різновид С., що містить до 10 % MnO),
• смітсоніт мідний (різновид смітсоніту з Алтаю, містить 6 % CuO),
• смітсоніт свинцевистий (різновид смітсоніту, містить до 1 % PbO).
Поширення[ред. | ред. код]
Смітсоніт — типовий мінерал зони окиснення цинковмісних сульфідних родовищ, в яких утворюється в процесі метасоматозу за рахунок вміщуючих вапняків і жильного кальциту. Асоціює зі сфалеритом. Руда цинку. Родовища і знахідки: Баден (ФРН), о. Тасос і Лавріон (Греція), Каринтія (Австрія), о. Сардинія, (Італія), Мендіп-Гіллс та Матлок (Велика Британія), шт. Колорадо, Нью-Мексико, Каліфорнія, Арканзас (США), Цумеб (Намібія), Новий Південний Уельс (Австралія), Олькуш (Польща), Примор'я (Росія), Ачісайське родовище Казахстану. На території України є на Донбасі й Передкарпатті.
Застосування[ред. | ред. код]
Разом з геміморфітом і віллемітом смітсоніт — один з головних компонентів окиснених руд Zn. Блакитні різновиди мінералу, що зустрічаються в Нью-Мехіко (США), використовувалися в ювелірній справі.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Смітсоніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Смітсоніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Smithsonite на webmineral.com [Архівовано 14 травня 2011 у Wayback Machine.]
|
