Геміморфіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Геміморфіт
Загальні відомості
Статус IMAзатверджений (А)[d][1]
IMA-номерIMA1962 s.p.
АбревіатураHmp[2]
Хімічна формулаZn₄Si₂O₇(OH)₂·H₂O
Nickel-Strunz 109.BD.10
Dana 856.1.2.1
Ідентифікація
Сингоніяромбічна сингонія
Просторова групапросторова група Imm2d
Колір рисибілий
Інші характеристики
Названо на честьЗовнішній вигляд (давньогрецька мова)[3],
половина[d] (давньогрецька мова)[3]
Типова місцевістьБейца[4]
CMNS: Геміморфіт у Вікісховищі
Геміморфіт-цезароліт

Геміморфіт — мінерал класу силікатів.

Синонім — каламін (лат. Calamia). Міжнародне гемологічне скорочення — gmm.

Етимологія та історія

[ред. | ред. код]

Назва пов'язана зі «стислою» формою кристалів. Термін стосується геміморфних (напівформних) кристалічних форм, які часто зустрічаються в природі. Цей термін ввів німецький мінералог Густав Адольф Кенготт (1818—1897) у 1853 році. Вперше описаний ним же як самостійний мінерал.

Однак цей мінерал був відомий німецькому мінералогу Й. Ф. Августу Брайтхаупту (1791 — 1873) принаймні з 1823 року. А раніше як «каламін». Однак британський хімік і мінералог Джеймс Л. М. Смітсон (1765 — 1829) ввів термін «діатомовий каламін» у 1802 році, щоб відрізнити його від благородного каламін-смітсоніту.

Типовою місцевістю вважається шахтарський район Бейца (угор. Rézbánya) в повіті Біхор в Румунії.

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Формула: Zn4[Si2O7] (OH)2 x H2O.

Містить (%): 67,5 ZnO, 25 SiO2; 7,5 H2O. Домішки: Pb, Fe, Ca, Mg, Ti, Al, Cd.

Сингонія ромбічна.

Структура острівна.

Зустрічається у вигляді волокнистих, радіально-променистих, ниркоподібних або сталактитових агрегатів, а також у вигляді дрібних кристалів, які утворюють кірки і друзи. Кристали тонкопластинчасті, таблитчасті, часто подовжені. Відомі двійники по (001). Безбарвний, білий, блакитний, жовтий або зеленуватий.

Блиск скляний. Крихкий.

Твердість 4-5.

Густина 3,45.

Має піроелектричні властивості. Зустрічається в зоні окиснення свинцево-цинкових родовищ.

Асоціює зі смітсонітом, церуситом, кальцитом, сфалеритом, ґаленітом, гідроксидами заліза, англезитом, аурихальцитом, розазитом, гідроцинкітом, хризоколою.

Знахідки: Колдбек Феллс[5], Камбрія, Англія; Банська Штявниця, Центральна Словаччина; Мореснет — нейтральна територія, де зараз перетинаються кордони Німеччини, Бельгії та Нідерландів; у Німеччині у Фрайберг та Альтенберг, Саксонія. Острів Сардинія, Італія. Поблизу м. Ісфахан, Іран. У США в штатах Нью-Джерсі, Юта, Колорадо, Монтана. У штатах Чіуауа і Дуранго Мексика.

Значні скупчення — в Центр. Казахстані, Польщі (Верх. Сілезія), Забайкаллі. Може використовуватися як цинкова руда. Збагачується флотацією.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]