Сфалерит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сфалерит
Sphalerite4.jpg
Крупнозернистий агрегат сфалериту
Загальні відомості
Клас мінералу сульфіди
Генезис переважно гідротермальний[1]
Хімічна формула ZnS[2]
Ідентифікація
Колір коричневий, бурий, чорний, рідше жовтий, червоний, або зеленуватий[1]
Форма кристалів тетраедри[3], ромбододекаедри
Сингонія кубічна[2]
Вид симетрії гекстетраедричний[2]
Спайність досконала по {110}
Злам нерівний
Твердість за шкалою Мооса 3—4[1]
Блиск алмазний[1]
Прозорість від непрозорого до прозорого[1]
Колір риски білий до світло-жовтого
Питома вага 3,9—4[1]
Оптичні властивості кристалів
Кут/Дисперсія оптичних осей 0,156
Інші властивості
Особливі характеристики люмінесцентний і триболюмінесцентний
Структура кристалічної ґратки цинкової обманки

Сфалери́т (грец. ςφαλερος — оманливий[2], віроломний, англ. sphalerite; син. цинкова обманка[2]) — мінерал, природний сульфід цинку[ru]. Є головним рудним мінералом цинку[4].

Загальний опис[ред.ред. код]

Сфалерит має формулу ZnS[2] або (Zn, Fe)S. Хімічний склад: Zn — 67,1%; S — 32,9%[2]. Домішки: Fe (до 26%), Мn (до 8,4%), Cd (до 9,2%), In (до 2,5%), Sn (до 2%), Hg (до 35%), Tl (до 1%), Cu (до 15%), Co, Ga, Ag. У різновидах з великим вмістом Fe під мікроскопом можна виявити включення піротину як продукту розпаду твердого розчину, інколи халькопіриту[2].

Розрізняють такі різновиди сфалериту: клейофан — яснозабарвлений або безбарвний, майже без домішок; марматит — чорний, залізистий; пршибраміт — багатий кадмієм; брункіт — білий, землистий, прихованокристалічний[2].

Кристалографія[ред.ред. код]

Кристалізується в кубічній сингонії; вид симетрії гексатетраедричний 3L244L36P[2]. Структурна комірка містить Zn4S4; алмазоподібна, в основі її тришарові пакети ZnS4-тетраедрів, мають спільні вершини (тобто кубічну надщільну упаковку з атомів S, де половина тетраедричних пустот зайнята атомами Zn).

Агрегати і габітус[ред.ред. код]

Кристали сфалериту переважно тетраедричні або кубооктаедричні, рідше ромбододекаедричного[ru] або додекаедричного габітусу з головними формами {111}, {110} та {100}; часто зі штрихуванням, сходинками та спіралями зростання на гранях. Характерні двійники зростання по октаедру {111}, в т. ч. полісинтетичні двійники, які особливо добре проявляються при травленні під мікроскопом. Сфалерит утворює зернисті скупчення, інколи ооліти та концентрично зональні агрегати. Найбільш розповсюджені крупно- або дрібнозернисті агрегати зерен, рідше коломорфні шкаралупуваті агрегати, які за малюнком нагадують малахіт.

Сфалерит — Дальнєгорськ, Приморський край, Далекий Схід Росії (6.5x4cm)

Фізичні властивості[ред.ред. код]

Колір чистих кристалів сфалериту найчастіше яскраво-коричневий до чорного. Також білий, але домішки заліза, які майже завжди присутні в сфалериті, зафарбовують його в жовті, сіро-коричневі, червоно-коричневі, або чорні кольори. Червоний сфалерит рудокопи назвали рубіновою обманкою, блідо-жовтий різновид отримав назву клейофан, а чорний (залізистий) — марматит. Відомі зовсім безбарвні різновиди. Незалежно від кольору мінералу його риса біла або світло-жовта. Блиск темних різновидів напівметалічний, або металічний, коричневі, жовті і червоні різновиди на гранях мають алмазний блиск, на зламі — смоляний. Темний сфалерит непрозорий, світлий — просвічує в тонких пластинках. Твердість 3—4[1]. Питома вага 3,9—4[1]. Крихкий.

Утворення і родовища[ред.ред. код]

Сфалерит утворюється в гідротермальних жилах разом з галенітом, над яким завжди кількісно переважає. Інколи зустрічається в скарнових родовищах. Деякі родовища виникли у зв'язку з осадовими процесами.

Зустрічається в гідротермальних свинцево-цинкових родовищах у парагенезисі з галенітом, піритом, марказитом, халькопіритом, піротином, смітсонітом, бляклими рудами, борнітом та ін. Дуже поширений у колчеданних родовищах разом з халькопіритом. Відомий також серед осадових утворень. Сфалерит — головне джерело отримання Cd, In, Ga.

Майже 50% усього видобутку цинку дають свинцево-цинкові родовища, які залягають у карбонатних товщах (вапняках і доломітах), де сфалерит зустрічається разом з галенітом і піритом. До них належать родовища хребта Каратау в Середній Азії, родовища Польщі (Олькуш, Ожел Бяли), штату Міссурі в США та ін.

Знахідки: Кьоленґрунд, Розтоки (Чехія), Урал (РФ), Казахстан, Кавказ. В Україні зустрічається у Причорномор'ї, на Поділлі, Подніпров'ї (Чернігів-Полтава), на Донбасі, у Кривбасі.

Різновиди[ред.ред. код]

Різновиди сфалериту:

  • світлий, бідний залізом сфалерит — клейофан;
  • високозалізистий чорний сфалерит — марматит;
  • збагачений Cd червоний сфалерит — пршибраміт;
  • порошкуватий сфалерит, що містить до 2% Cd — брункіт.

Крім того, розрізняють:

  • сфалерит залізистий (різновид сфалериту чорного кольору, що містить до 10% Fe);
  • сфалерит шкаралупистий (концентричношаруватий різновид сфалериту).

А також:

  • цинкову обманку жовту (сфалерит);
  • цинкову обманку печінкову (вольтцит — Zn5S4O);
  • цинкову обманку променисту (загальна назва сфалериту та вюртциту);
  • цинкову обманку темну (сфалерит);
  • цинкову обманку шкаралупчасту (вюртцит).

Переробка і практичне значення[ред.ред. код]

Основний метод збагачення сфалериту — флотація. Зі сфалериту виплавляють металевий цинк Zn. Попутно рідкісні метали: Cd, In, Ga. Сфалерит використовують в лакофарбовому виробництві для виготовлення цинкових білил. Велике значення має отримання з природного сфалериту хімічно чистого ZnS, який застосовується як люмінофор.

Як правило розробляються багаті руди з вмістом цинку 8—10%, але для дуже великих родовищ цей вміст може бути знижений.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Кристал Це незавершена стаття про мінерал.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.