Сологубов Микола Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ice hockey pictogram.svg
Микола Сологубов
Особові дані
Повне ім'я Микола Михайлович
Сологубов
Дата народження 8 серпня 1924(1924-08-08)
Місце народження Москва, СРСР
Дата смерті 1988
Місце смерті Москва, Росія
Зріст 178 см
Вага 84 кг
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1949
1949–1964
1964–1965
ОБО (Хабаровськ)
ЦСКА (Москва)
СКА МВО (Калінін)
 
350 (128)
 
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1955–1963 СРСР 91 (26)
Нагороди і звання
Орден Трудового Червоного Прапора — 1957
Медаль «За трудову доблесть»
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Микола Михайлович Сологубов (рос. Николай Михайлович Сологубов; нар. 8 серпня 1924, Москва, СРСР — пом. серпень 1988, Москва) — радянський хокеїст, захисник.

Олімпійський чемпіон. Найкращий захисник радянського хокею 50-х років двадцятого століття. Прапороносець збірної СРСР на Зимових Олімпійських іграх 1960. З 2004 року член зали слави ІІХФ.

Роки війни[ред.ред. код]

Служив на флоті, потім у розвідці. Був тричі поренений. Особливо тяжким було останнє, поряд вибухнула міна і перебила великі і малі гомілкові кістки. Переніс чотири складні операції.[1]

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Виступав за ОБО Хабаровськ (1949), ЦСКА (1949-1964) та СКА МВО (1964-1965). У складі столичного армійського клуба дев'ять разів здобував золоті нагороди у чемпіонатах СРСР. Другий призер 1952-1954, 1957; третій — 1962. Пара захисників Микола Сологубов — Іван Трегубов вважається найсильнішою у світовому хокеї другої половини 50-х років. Першим з гравців свого амплуа не тільки виконував свої функціональні обов'язки, але й вміло організовував контратаки та безпосередньо вражав ворота суперників. Всього у чемпіонаті СРСР забив 128 голів в 350 матчах. Тривалий час це досягнення будо рекордом результативності захисників у лізі. Лише у 80-х роках його перевершив В'ячеслав Фетісов.[2] Володар кубка СРСР 1954-1956, 1961. За результатами сезону сім разів поспіль обирався до символічної збірної.

1 травня 1954 року захищав кольори футбольної команди «армійців». У матчі регулярного чемпіонату СРСР, який проходив у Мінську, москвичі поступилися господарям поля з мінімальним рахунком[3].

Виступи у збірній[ред.ред. код]

У складі національної збірної був учасником двох Олімпіад (1956, 1960). У Кортіна-д'Ампеццо здобув золоту нагороду, а через чотири роки у Скво-Веллі — бронзову.

Чемпіон світу 1956, 1963; другий призер 1955, 1957-1959; третій призер 1960, 1961. На чемпіонатах Європи — шість золотих (1955, 1956, 1958-1960, 1963) та дві срібні нагороди (1957, 1961). Тричі був визнаний найкращим захисником турніру (1956, 1957, 1960). На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 46 матчів (15 закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 91 матч (26 голів).

Тренерська діяльність[ред.ред. код]

В 1966-1967 очолював пензенський «Дизеліст», а в 1967-1968 новокузнецький «Металург».

Нагороди та досягнення[ред.ред. код]

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1957) та медаллю «За трудову доблесть» (1960). Заслужений майстер спорту СРСР (1956).

Нагороди Команда Кіл. Роки
Олімпійські ігри
Золото СРСР 1 1956
Бронза СРСР 1 1960
Чемпіонат світу
Золото СРСР 2 1956, 1963
Срібло СРСР 4 1955, 1957, 1958, 1959
Бронза СРСР 2 1960, 1961
Чемпіонат Європи
Золото СРСР 6 1955, 1956, 1958-1960, 1963
Срібло СРСР 2 1957, 1961
Чемпіонат СРСР
Золото ЦСКА (Москва) 9 1950, 1955, 1956, 1958-1961, 1963, 1964
Срібло ЦСКА (Москва) 4 1952, 1953, 1954, 1957
Бронза ЦСКА (Москва) 1 1962
Кубок СРСР
Володар ЦСКА (Москва) 4 1954, 1955, 1956, 1961
Особисті досягнення
Найкращий захисник чемпіонату світу 3 1956, 1957, 1960
Символічна збірна СРСР 7 1951-1953, 1955-1957, 1959
Член зали слави ІІХФ - 2004

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]