Левада
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Лева́да (від гр. λιβάδιον — вода, водойма, поле, пасовище) — присадибна ділянка землі з сінокосом, городом та плодовим садом або іншими деревами.
Також слово може позначати:
- ділянку річкової долини, що обсаджена деревами і використовується під сіножать, пасовище та частково під городи.
- обгороджене штучне пасовище для коней площею 2-4 га.[джерело не вказане 1946 днів]
- листяний ліс в заплавах річок України і півдня Росії, що зазвичай складається з дуба, в'яза, вільхи, тополі, верби.[джерело не вказане 1946 днів]
Леваду використовують при створенні пейзажних парків в Україні та інших країнах.
Левада в українській прозі та поезії[ред. | ред. код]
- В леваді пісеньок співають косарі (Л.Боровиковський);
- Раз якось я біжу пізно ввечері по леваді, а місяць уже стояв височенько на небі і в чорній темряві, під деревами, сріблисті плями тремтіли (М.Старицький);
- За зеленою левадою сідало весняне сонечко (Д.Мордовець);
- Корови на левадах Пасуться в холодку (М.Шпак);
- Мені приснились ночі солов'їні, Дівочі співи, пахощі левад (М.Рильський).
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Левада // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.