Ташань: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
мНемає опису редагування |
|||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
| ref-висота = |
| ref-висота = |
||
| водойма = |
| водойма = |
||
| адреса = 08460, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с.Ташань, вул. Леніна, |
| адреса = 08460, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Ташань, вул. Леніна, 7а, тел. 2-02-42 |
||
| облікова картка = |
| облікова картка = |
||
| прапор =Tashan prapor.png |
| прапор =Tashan prapor.png |
||
| Рядок 48: | Рядок 48: | ||
== Історія == |
== Історія == |
||
Перша згадка про село Ташань датована 1149 роком в [[Іпатієвський літопис|Іпатієвському літописі]] «Как [[Юрій Довгорукий |Юрий Долгорукий]] узял [[Переяслав]]». Але розкопки [[Добраничівська стоянка|Добраничівської стоянки]], якій понад 10 000 років, |
Перша згадка про село Ташань датована 1149 роком в [[Іпатієвський літопис|Іпатієвському літописі]] «Как [[Юрій Довгорукий |Юрий Долгорукий]] узял [[Переяслав]]». Але розкопки [[Добраничівська стоянка|Добраничівської стоянки]], якій понад 10 000 років, доказують те, що село було засноване набагато раніше. Село розташоване на правому березі річки Супій. Дослідник місцевості [[Максимович Михайло Олександрович|Михайло Максимович]] писав: «В межах Переяславського повіту лежить волосне село Ташань (або Китай-городище) з населенням півтори тисячі душ. Нинішнє містечко Ташань ще в минулому XVIII столітті мало назву Городище. Без сумніву, це одне із давніх українських міст». |
||
[[Файл:Парк-пам'ятка у Ташані 16.jpg|alt=Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва (144 га), село Ташань|left|thumb|Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва (144 га), село Ташань]] |
[[Файл:Парк-пам'ятка у Ташані 16.jpg|alt=Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва (144 га), село Ташань|left|thumb|Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва (144 га), село Ташань]] |
||
У «Відомостях про місцевість Переяславського полку», складених у 1730 році читаємо: «Село Ташань, за свідченнями старожилів, як вони пам'ятають, раніше було вільне військове, а потім ним володіли — колишні полковники переяславські Лисенко, Іван Момот, Іван Мирович, Стефан Томара, Павло Доброницький. Нині селом володіє генеральша Кантакузинова». |
У «Відомостях про місцевість Переяславського полку», складених у 1730 році читаємо: «Село Ташань, за свідченнями старожилів, як вони пам'ятають, раніше було вільне військове, а потім ним володіли — колишні полковники переяславські Лисенко, Іван Момот, Іван Мирович, Стефан Томара, Павло Доброницький. Нині селом володіє генеральша Кантакузинова». |
||
У 1770 році [[Катерина ІІ]] указом Сенату село Ташань подарувала [[Рум'янцев-Задунайський Петро Олександрович| |
У 1770 році [[Катерина ІІ]] указом Сенату село Ташань подарувала [[Рум'янцев-Задунайський Петро Олександрович|Петрові Рум'янцеву-Задунайському]]. Звеліла побудувати великий замок та посадити [[Ташанський парк|парк]]. Звідси Рум'янцев керував усією Україною. Тут у Ташані в 1796 році 8 грудня він і помер. |
||
Після Рум'янцева Ташань належала його сину Сергію Петровичу Рум'янцеву. |
Після Рум'янцева Ташань належала його сину Сергію Петровичу Рум'янцеву. |
||
| Рядок 60: | Рядок 60: | ||
<nowiki>-----------------------------------</nowiki> |
<nowiki>-----------------------------------</nowiki> |
||
Виписка з книги |
Виписка з книги «Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області» В. В. Морачевського, Б. Г. Карпова та І. М. Малишевої (Розділ IX): |
||
«В 8 верстах отсюда к юго-западу, но уже на противоположном берегу р. Супоя и уже в пределах Переяславского уезда лежит волостное село Ташань (или Китай-Городище) с наседением около 1,5 тыс. душ. Возле села и далее по направлению к западу, к течению р. Трубежа видны остатки древнего вала, защищавшего город Переяславль с северной стороны. «Нынешнее местечко Ташань — говорит Максимович — еще в прошлом (XVIII) столетии называлось Городищем. Вез сомнения это один из древнейших украинских городов. В годы освобождения крестьян Ташань принадлежала кн. Ник. Павл. Голицыну, владевшему здесь 17 тыс. дес.» |
|||
<nowiki>-------------------------------------------</nowiki> |
<nowiki>-------------------------------------------</nowiki> |
||
[[Файл:Братська могила в Ташані 1.jpg|alt=Братська могила воїнів Радянської Армії і пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки |
[[Файл:Братська могила в Ташані 1.jpg|alt=Братська могила воїнів Радянської Армії і пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]], село Ташань, біля сільської ради|left|thumb|''Братська могила воїнів Радянської Армії і пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки німецько-радянської війни, село Ташань, біля сільської ради'']] |
||
В селі Ташань [[1930]] року було 368 дворів і проживало 2202 мешканці. Того ж року в селі був організований колгосп імені Комінтерну, при цьому розкуркулили 3 |
В селі Ташань [[1930]] року було 368 дворів і проживало 2202 мешканці. Того ж року в селі був організований колгосп імені Комінтерну, при цьому розкуркулили 3 заможних селянських родини. За обидва голодоморні роки вціліли всі записи у книгах реєстрації актів про смерть по сільській раді, що дає змогу назвати убитих голодом поіменно. Це 358 чоловік, 309 людей комуністи убили у [[1933]] році. Загальна кількість жертв — 900 осіб. Пояснюється така велика розбіжність тим, що сільська рада фіксувала далеко не кожну смерть у селі. Дехто стверджує, що це робилося свідомо на виконання вказівок вищої влади. Убитих голодом ховали на сільському кладовищі.<ref>{{Cite web |url=http://www.memory.gov.ua/data/upload/publication/main/ua/1090/19.pdf |title=Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років |accessdate=25 вересень 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130925094429/http://www.memory.gov.ua/data/upload/publication/main/ua/1090/19.pdf |archivedate=25 вересень 2013 |deadurl=no }}</ref> |
||
У післявоєнний час Ташань мала: середню школу, дільничну лікарню, аптеку, побут комбінат, пошту, цілий ряд магазинів, кожну неділю у селі відбувався великий міжобласний базар, великий колгосп. |
У післявоєнний час Ташань мала: середню школу, дільничну лікарню, аптеку, побут комбінат, пошту, цілий ряд магазинів, кожну неділю у селі відбувався великий міжобласний базар, великий колгосп. |
||
На даний час село повільно вимирає. Щороку помирає 25-30 |
На даний час село повільно вимирає. Щороку помирає 25-30 осіб, а народжується по 2-3 дитини. Молоде населення не залишається жити у селі, а їде до міст, де є робота. |
||
[[Файл:Долбєшкін.jpg|alt=Могила Героя Радянського Союзу Долбешкина П.А., який загинув у роки Великої Вітчизняної війни, село Ташань, біля будинку культури|left|thumb|Могила Героя Радянського Союзу Долбешкина П.А., який загинув у роки Великої Вітчизняної війни, село Ташань, біля будинку культури]] |
[[Файл:Долбєшкін.jpg|alt=Могила Героя Радянського Союзу Долбешкина П.А., який загинув у роки Великої Вітчизняної війни, село Ташань, біля будинку культури|left|thumb|Могила Героя Радянського Союзу Долбешкина П.А., який загинув у роки Великої Вітчизняної війни, село Ташань, біля будинку культури]] |
||
| Рядок 87: | Рядок 87: | ||
== Література == |
== Література == |
||
* Самутіна |
* '''Самутіна Г. І. «Старт до радості. Життя і творчість» К.ТОВ «Світ Успіху» 2011. |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
Версія за 21:42, 22 травня 2019
| село Ташань | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Київська область | ||
| Район | Переяслав-Хмельницький | ||
| Рада | Ташанська сільська рада | ||
| Основні дані | |||
| Населення | 661 | ||
| Площа | 3,34 км² | ||
| Густота населення | 197,9 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 08460 | ||
| Телефонний код | +380 4567 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°02′44″ пн. ш. 31°50′17″ сх. д. / 50.04556° пн. ш. 31.83806° сх. д.Координати: 50°02′44″ пн. ш. 31°50′17″ сх. д. / 50.04556° пн. ш. 31.83806° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
132 м | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 08460, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Ташань, вул. Леніна, 7а, тел. 2-02-42 | ||
| Карта | |||
  Ташань | |||
 Ташань | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Таша́нь — село в Україні, в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області. Населення становить 661 осіб.
Назва
Назва городища Ташань має декілька версій. Слово «таш» — тюркського походження, що означає камінь. Можливо коли 1239 року монголо-татари завойовували цю місцевість, їм було тяжко оволодіти цим опорним пунктом Київської Русі, тож вони і дали назву Ташань, тобто "міцне, як камінь". Друга версія — у річку Супій проти Ташані з лівого боку впадала притока, яка називалася Ташанкою, то по її назві назвали і село. Третя ж версія — слово "ташак" з тюркської мови означає місце, де когось побили, та мабуть на місці села відбулась якась битва і тюрків було побито. Нині в Таджикистані говорять "Не ходи туди, бо там ташак (поб'ють)".
Історія
Перша згадка про село Ташань датована 1149 роком в Іпатієвському літописі «Как Юрий Долгорукий узял Переяслав». Але розкопки Добраничівської стоянки, якій понад 10 000 років, доказують те, що село було засноване набагато раніше. Село розташоване на правому березі річки Супій. Дослідник місцевості Михайло Максимович писав: «В межах Переяславського повіту лежить волосне село Ташань (або Китай-городище) з населенням півтори тисячі душ. Нинішнє містечко Ташань ще в минулому XVIII столітті мало назву Городище. Без сумніву, це одне із давніх українських міст».
У «Відомостях про місцевість Переяславського полку», складених у 1730 році читаємо: «Село Ташань, за свідченнями старожилів, як вони пам'ятають, раніше було вільне військове, а потім ним володіли — колишні полковники переяславські Лисенко, Іван Момот, Іван Мирович, Стефан Томара, Павло Доброницький. Нині селом володіє генеральша Кантакузинова».
У 1770 році Катерина ІІ указом Сенату село Ташань подарувала Петрові Рум'янцеву-Задунайському. Звеліла побудувати великий замок та посадити парк. Звідси Рум'янцев керував усією Україною. Тут у Ташані в 1796 році 8 грудня він і помер.
Після Рум'янцева Ташань належала його сину Сергію Петровичу Рум'янцеву.
У 1903 році Ташань переходить до рук князя Констянтина Олександровича Горчакова.
-----------------------------------
Виписка з книги «Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області» В. В. Морачевського, Б. Г. Карпова та І. М. Малишевої (Розділ IX):
«В 8 верстах отсюда к юго-западу, но уже на противоположном берегу р. Супоя и уже в пределах Переяславского уезда лежит волостное село Ташань (или Китай-Городище) с наседением около 1,5 тыс. душ. Возле села и далее по направлению к западу, к течению р. Трубежа видны остатки древнего вала, защищавшего город Переяславль с северной стороны. «Нынешнее местечко Ташань — говорит Максимович — еще в прошлом (XVIII) столетии называлось Городищем. Вез сомнения это один из древнейших украинских городов. В годы освобождения крестьян Ташань принадлежала кн. Ник. Павл. Голицыну, владевшему здесь 17 тыс. дес.»
-------------------------------------------
В селі Ташань 1930 року було 368 дворів і проживало 2202 мешканці. Того ж року в селі був організований колгосп імені Комінтерну, при цьому розкуркулили 3 заможних селянських родини. За обидва голодоморні роки вціліли всі записи у книгах реєстрації актів про смерть по сільській раді, що дає змогу назвати убитих голодом поіменно. Це 358 чоловік, 309 людей комуністи убили у 1933 році. Загальна кількість жертв — 900 осіб. Пояснюється така велика розбіжність тим, що сільська рада фіксувала далеко не кожну смерть у селі. Дехто стверджує, що це робилося свідомо на виконання вказівок вищої влади. Убитих голодом ховали на сільському кладовищі.[1]
У післявоєнний час Ташань мала: середню школу, дільничну лікарню, аптеку, побут комбінат, пошту, цілий ряд магазинів, кожну неділю у селі відбувався великий міжобласний базар, великий колгосп.
На даний час село повільно вимирає. Щороку помирає 25-30 осіб, а народжується по 2-3 дитини. Молоде населення не залишається жити у селі, а їде до міст, де є робота.
Відомі люди
- Міхновський Юрій Іванович — військовик, полковник російської імператорської армії, рідний брат Миколи Міхновського.
- Самутіна Ганна Іванівна — українська художниця, Заслужений художник України.
- Самутін Петро Зотович — український військовий діяч, сотник Армії УНР.
Див. також
Примітки
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 25 вересень 2013. Процитовано 25 вересень 2013.
Література
- Самутіна Г. І. «Старт до радості. Життя і творчість» К.ТОВ «Світ Успіху» 2011.
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ташань |
- Село Ташань на сайті «Україна Інкогніта»
- Інтернет-сторінка, присвячена Ташанському парку
- Неофіційний сайт села Ташань
| |||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |