Добраничівська стоянка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Добраничівська стоянка
Dobr-nich 1476.JPG
50°02′48″ пн. ш. 31°53′43″ сх. д. / 50.04667° пн. ш. 31.89528° сх. д. / 50.04667; 31.89528Координати: 50°02′48″ пн. ш. 31°53′43″ сх. д. / 50.04667° пн. ш. 31.89528° сх. д. / 50.04667; 31.89528
Статус: Музей
Тип: Стоянка
Доба: Пізній палеоліт
Датування: близько 13 тисяч років
Країна: Україна Україна
Регіон: Яготинський район, Київська область
Населений пункт: Добраничівка
Археологічна культура: Епіграветська культура
Артефакти: житла з мамонтових кісток, знаряддя, вироби
Дата відкриття: 1952
Дата дослідження: 1953, 1967, 1969, 1970
Дослідники: Шовкопляс Іван Гаврилович
Підпорядкування: Яготинський історичний музей
Місце збереження матеріалів: Яготинський історичний музей
Добраничівська стоянка. Карта розташування: Україна
Добраничівська стоянка
Добраничівська стоянка

Добраничівська стоянка — археологічна пам'ятка, поселення доби пізнього палеоліту.

Розташування[ред. | ред. код]

Стоянка розташована на території села Добраничівка Яготинського району Київської області, на лівому березі річки Супій (притока Дніпра).

Загальний опис[ред. | ред. код]

Розкрито чотири господарсько-побутових комплекси, що складалися зі стаціонарних округлих жител з мамонтових кісток типу чуму народів Півночі Росії, ям-сховищ, внутрішніх і зовнішніх вогнищ та виробничих центрів. Комплекс крем'яних знарядь та виробів з гірського кришталю характеризувався різцями кутового і бокового типів, кінцевими скребачками скорочених пропорцій, їх подвійними зразками, копальнями й сокировидними знаряддями, проколками, а також різноманітними мікролітами із затупленим краєм — ланцетоподібними вістрями, прямокутниками тощо. Кістяні знаряддя представлені проколками та молотками з рога північного оленя, знахідки мистецтва — унікальною стилізованою жіночою фігуркою із середньодніпровського бурштину, рештки фауни — кістками мамонта й північного оленя, а також бізона, вівцебика, ведмедя, вовка, лисиці, зайця та інших тварин.

Датування[ред. | ред. код]

Згідно з попередніми радіокарбоновими датами, вік пам'ятки визначається близько 13 тисяч років. Комплекс пам'ятки пов'язується з епіграветською культурною традицією, яка представлена аналогічними пам'ятками в селі Гінці Лубенського району Полтавської області, селі Межиріч (див. Межиріцька стоянка), місті Фастів (Фастівська стоянка) і Семенівкою I–III біля села Семенівка Баришівського району Київської області.

Історія досліджень[ред. | ред. код]

1952 року при прокладанні дороги через село робітники натрапили на купи кісток і черепів з бивнями і повідомили про знахідку археологів. Досліджувалась з 1953 р. І. Г. Шовкоплясом. Культурний шар залягав у лесі на глибині 1,5—2,5 м. Досліджувалася археологічними експедиціями у 1953, 1967, 1969 і 1970 роках. Залишки одного з господарсько-побутових комплексів Добраничівської стоянки є основною частиною експозиції спорудженого над ними музею (відкритий 1977 р.), який є філією Яготинського історичного музею.[1]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Шовкопляс И. Г. Добраничевская палеолитическая стоянка // Краткие сообщения Института археологии Академии наук СССР. — 1955. — № 59.
  • Гладких М. И. Каменный инвентарь Добраничевской стоянки // Краткие сообщения Института археологии Академии наук СССР. — 1955. — № 59.
  • Шовкопляс И. Г. Добраничевская стоянка на Киевщине (некоторые итоги исследования) // Материалы и исследования по археологии. — 1972. — № 185.

Посилання[ред. | ред. код]

Фотогалерея[ред. | ред. код]

  1. Доісторична Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Процитовано 2019-11-28.