Ковалин
| село Ковалин | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Київська область | ||||
| Район | Бориспільський район | ||||
| Громада | Дівичківська сільська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | в 1581 | ||||
| Населення | 1077 | ||||
| Площа | 6,73 км² | ||||
| Густота населення | 160,03 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 08435 | ||||
| Телефонний код | +380 4567 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°04′12″ пн. ш. 31°12′21″ сх. д.H G O | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
89 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 08456, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дівички, вул. Сонячна, 1а | ||||
| Карта | |||||
  Ковалин | |||||
 Ковалин | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Ковали́н — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить 1077 осіб. Входить до складу Дівичківської сільської громади.
Історія[ред. | ред. код]
Поселення ще в старовину називалося «Ковалі». З великого шляху, що йшов з Переяслава до Києва, тяглася дорога до Ковалина і спускалася з гори, де зараз у селі стоїть магазин, а далі річковою долиною – до Дніпра. Це була важка дорога, але безпечна для перевезення товарів на Лівобережжя. Ось тут при спуску з гори і поселилися ковалі. Купці разом з верховою охороною робили біля них привал для ремонту упряжі, щоб підкувати коней, бо взимку кригою не підкований кінь пройти не може. Так ця місцевість стала називатися «Ковалі».[1][2]
Перша письмова згадка про село відноситься до 1581 року, де в польському джерелі — «Регістр поборів землі Київської» — згадується село Ковалин (Kowalin) на Карані на землях Пустинського монастиря. В ній зазначено, що лише як 1 рік осаджено тільки.
Позначене на одній з ранніх мап авторства Гійома Левассера де Боплана, укладеній орієнтовно 1635 року, що зберігається в Державному архіві Швеції.[3]
За часів козаччини село належало до Першої сотні Переяславського полку Війська Запорозького.[4]
з 1751 року церква Різдва Пресвятої Богородиці[5]
За описом Київського намісництва 1781 року село відносилось до Переяславського повіту цього намісництва, і у ньому нараховувалось 104 хати виборних козаків, козаків підпомічників та підсусідків.[6]
За книгою Київського намісництва 1787 року у селі проживало 324 душ. Було у володінні різного звання «казенних людей» і козаків та власників — полковника Луки Лукашевича і колезького асесора Концевича.[7]
З ліквідацією Київського намісництва село як і увесь Переяславський повіт перейшло до складу Полтавської губернії.
Є на мапі 1812 року[8]
За даними 1859 року село є «власницьким та козацьким»; дворів — 126; населення — 966 особи (ч. — 483, ж. — 483); є православна церква, сільське училище та волосна управа[9].
У 1880 році у Ковалині знаходилось волосне правління Ковалинської волості Переяславського повіту. Однак, наприкінці XIX століття волосне правління перенесено до села Єрківці і назву волості змінено на Єрковецька.
У 1920-х роках Ковалин входив до Рогозівського району Київської округи УРСР.
В 1930 році у Ковалині було 417 дворів та мешкало 2010 жителів. Влітку того ж року було організовано дві артілі — «Нове життя» та ім. Шевченка, які в 1931 році об'єднались в одне господарство — колгосп ім. Леніна. Під час колективізації розкуркулено 7 сімей. До наших днів дійшли фрагменти записів з книги реєстрації смертей за січень-листопад 1932 року, які засвідчують велику смертність дітей і людей працездатного віку. Загальна кількість померлих від голоду близько 500 чоловік, з них поіменно встановлено — 40. Поховані жертви Голодомору на сільському кладовищі, де встановлено дерев'яний хрест з написом: «Жертвам Голодомору 1932—1933 рр.»[10].
16 вересня 1941 року село було окуповане військами Вермахту під час німецько-радянської війни. За 2 роки німецького забрали на роботи 250 юнаків і дівчат з яких 11 чоловік не повернулося.
У післявійськовий час почалася відбудова села. Вже в 1955 році колгосп мав усю необхідну техніку для роботи. Будувалися нові стайні. Побудовано великий цегляний клуб для села, з'явилися нові магазини, контора, заасфальтовані дороги.
В 1992 році населення Ковалина збільшилось на 270 будинків завдяки переселенцям із Чорнобильської зони відчуження. 560 жителів села Новий Мир Поліського району Київської області переселились до Ковалина. З приїздом переселенців у селі була побудована нова школа. В 2010 році було відкрито пам'ятник жертвам Чорнобиля.[11]
У листопада 2017 року Ковалин увійшов до Дівичківської сільської об'єднаної територіальної громади утвореної шляхом об'єднання жителів сіл: Дівички, Єрківці, Ковалин, Стовп'яги, Веселе, Гречаники, Кавказ.[12][13]
Відомі ковалинці[ред. | ред. код]
- Буряк Марія Пантелеймонівна (1935-2008) — майстриня декоративного розпису, Заслужений майстер народної творчості України.
- Роман Олексій Петрович (1922-1995) — військовик, Герой Радянського Союзу.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Бібліотека. Філіал № 25 с. Ковалин -
Меморіал Загиблим у німецько-радянській війні с. Ковалин
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Довідкова інформація про село на сайті Переяслав-Хмельницької Райдержадміністрації. Архів оригіналу за 17 Лютого 2020. Процитовано 8 Лютого 2020.
- ↑ Історія Ковалина на порталі «Переяславщина». Архів оригіналу за 6 Лютого 2020. Процитовано 8 Лютого 2020.
- ↑ Ryssland, floder och kanaler. Perfecter undt Eigenlischer Abris von den mächtigen Flus Borustenes oder Nieperstroms...[недоступне посилання]
- ↑ Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 185-186. Архів оригіналу за 7 Липня 2019. Процитовано 8 Лютого 2020.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 14 Вересня 2021. Процитовано 14 Вересня 2021.
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. - С. 100
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. - С. 253
- ↑ Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 14 Вересня 2021. Процитовано 14 вересня 2021.
- ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Россійской имперіи / Н. Штинецъ. — Санкт-Петербургъ : Центральный статистический комитетъ Министерства внутренихъ дѣлъ, 1862. — Т. Т. XXXIII Полтавская губернія. — С. 156.(рос. дореф.)
- ↑ Національна книга пім'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Київська область (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
- ↑ Історична довідка села Ковалин на сайті Дівичківської громади. Архів оригіналу за 5 Лютого 2020. Процитовано 8 Лютого 2020.
- ↑ Портал об'єднаних громад України. Архів оригіналу за 5 Лютого 2020. Процитовано 8 Лютого 2020.
- ↑ Паспорт громади на сайті Дівичківської громади. Архів оригіналу за 5 Лютого 2020. Процитовано 8 Лютого 2020.
Література[ред. | ред. код]
- (рос. дореф.) Списки населенныхъ мѣстъ Россійской имперіи / Н. Штинецъ. — Санкт-Петербургъ : Центральный статистический комитетъ Министерства внутренихъ дѣлъ, 1862. — Т. Т. XXXIII Полтавская губернія.
| |||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |