Історія Миколаївської області
Історія Миколаївської області бере початок від періоду пізнього енеоліту, про що свідчать залишки Нижньомихайлівської археологічної культури
.
Доісторичний період
Під час льодовикового періоду у Ашельський та Муть'єський періоди Миколаївська область була вільна від льодовикового покриву, проте стоянок первісних людей на її території поки що не знайдено. [1]
Перші люди у Миколаївській області
Попри вигідне географічне розташування та порівняно мякий клімат, Миколаївська областьпротягом довгого часу не заселялася людьми, про що свідчить відсутність залишків поселень первісних людей на території Миколаївщини. У часи Верхньог палеоліту, коли більша частина територій України вже були заселені нечисленними поселеннями первісних людей, Миколаївська область, яка як і більшість територій України у той час була тундростепом одна із небагатьох залишалася незаселеною.[2]
Перші людські поселення на території Миколаївської області з'явилися у добу пізнього енеоліту IV-III тис. до нашої ери. [3]
Близько 1500 років до н. е. на територію Миколаївської області прийшли кіммерійці, на території Миколаївщини був розміщений кіммерійський племінний центр (протомісто) та кіммерійські кургани [4]
Перші державоутворення на території Миколаївщини
Велика Скіфія
Першим історично достовірним державоутворенням, що існувало на теренах Миколаївської області була Велика Скіфія, що зародилася після приходу на землі Миколаївщини Скіфів у VII-V століттях д нашої ери.
Ольвія
У 647-54 р. до н.е., вихідці з Мілету заснували на теренах Миколаївської Області колонію Ольвія у дельті річок Дніпро та Буг, її політичним та економічним центром було однойменне місто, залишки якого розташовані на правому березі Бузького лиману біля с. Парутиного Очаківського району Миколаївської області. Хоча за припущеннями, до греків тут існувало невелике скіфське поселення. Про це свідчать археологічні знахідки ліпленого посуду, бронзових дзеркал та прикрас у звіриному стилі, притаманних скіфам.
Ольвія була рабовласницькою республікою. Законодавчі органи (напр. — збори, рада) та виконавча влада (колегії архонтів, стратегів, агораномів та ін.) були в руках рабовласницької частини населення. Значного розвитку набули землеробство, скотарство, рибальство, виноградарство, якими займалися греки та вихідці з місцевих племен, що населяли городище і селища сільськогосподарської округи Ольвії. В самому місті розвивалися ремесла: металообробне, гончарне, деревообробне, каменярське, кісткорізне, прядильно-ткацьке тощо, продукцію яких збували населенню Ольвії, а також скіфам, сарматам та іншим племенам, що населяли тоді значну частину території сучасної України. В обмін на ремісничу продукцію в Ольвію надходили хліб, худоба, вовна, риба, а головне - раби. Чимало з цього ольвійські купці продавали у державах грецької метрополії, звідки вивозили вино, маслинову олію, високоякісний посуд, тканини, прикраси, твори мистецтва тощо. Для потреб внутрішньої і зовнішньої торгівлі Ольвія випускала свою монету — здебільшого мідну і срібну, рідше золоту. Населення Ольвії підтримувало зв'язки з Афінами, Корінфом, Родосом, Пергамом, Александрією та Малою Азією.
Під владою Риму
У 2—1 ст. до н. е. Ольвія спіткала глибока економічна і соціальна криза. В той час Ольвія постійно перебувала під загрозою нападів ворожих племен. Деякий час була під зверхністю Скіфської держави, а потім — понтійського царя Мітрідата VI Євпатора. В 48 до н. е. гети на чолі з царем Буребістою захопили і зруйнували місто. В 1 ст. н. е. місто було відбудоване лише на частині його колишньої території. Знову почався розвиток ремесла, торгівлі, сільського господарства, але попереднього розквіту вони не досягли. В І ст. н. е. Ольвія була в залежності від скіфських царів — Фарзоя і Інексімея. У складі населення того періоду значно збільшився скіфський прошарок, заможна частина якого брала участь в управлінні державою. У 2 ст. н. е. була під владою Риму і ще у 251 р. мала римську залогу, розміщену у новозбудованій цитаделі, що знаходилась в гористій частині міста, над балкою Заяча. У 3 ст. її зруйнували готи. На поч. 4 ст. напади гунів привели до остаточного знищення Ольвії. [5]
Сармати
Після витіснення скіфів, на теренах Миколаївської області запанували кочові племена сарматів, котрі залишили по собі велику кількість курганів на теренах Миколаївщини. Ведучи кочовий спосіб життя, сармати протягом довгого часу вели війни з Римською Імперією, що стало одною із головних причин того, що Римська Імперія не змогла глибоко просунутися на терени України.
Готські часи
Після розколу Римської імперії на Західну та Східну настав візантійський період в історії Північного Причорномор'я та конкретно Миколаївської області. У середині III ст. н. е. на цю територію вдерлися племена готів. Вони витіснили сарматів та підкорили населення Криму. Це призвело до заснування Готського королівства (Гетика) зі столицею «Данпарстад» (городище біля с.Башмачка в нинішній Дніпропетровській області). Деякі вчені[6] вважають, що готи також були причетні до формування черняхівської культури (кінець ІІ — середина V ст. н. е.) — одного з найцікавіших явищ у дописемній історії на землях Миколаївщини.[7] Цю державу знищили у 375 р. н. е. кочове азійське плем'я гунів, що невдовзі створили між Доном і Карпатами могутню державу, на чолі якої став Аттіла (за деякими джерелами - князь Гатило (помер 451). Після кількох поразок від римлян і союзників вона втрачає силу і розпадається.
Середньовіччя
Київська Русь
Для Київської Русі територія Миколаївщини стратегічного значення не мала, хоча здавна київські князі намагалися утримувати контроль над Дніпро-Бузьким лиманом, який грав стратегічну роль у військових походах Русі на Візантію. Контроль над південними теренами Миколаївщини у княжу добу здійснювався із міста Олешшя, більща ж частина територій МИколаївщини поступово заселилася кочовими племенами половців блисько 12 століття.
Від Монгольської до Османської Імперій
Із-за відсутності осілого населення та великих міст, Миколаївщина майже не відчула на собі монгольського нашестя, на її теренах не відбувалося значних битв, порівняно із руськими землями, половці із-за схожої із монголами віри доволі безкоровно влилися у Монгольську Імперію. У 1240 році, улус Джучі стає Золотою Ордою. Золотоординський період майже ніяк не відразився на житті Миколаївщини. На короткий період контроль над Дніпро-Бузьким лиманом був у руках Великого князівства Литовського, на теренах Миколаївщини литовцями було засновано Очаків. Проте довго утримувати неспокійні степові землі, наповнені кочовиками було складно, що змусило литовців покинути Миколаївщину.
У 1449 році від Золотої орди відокремлюється Кримське ханство, на територіях Миколаївщини утверджується іслам, як державна релігія,проте вже у 1475 році, ханство попадає у васальну залежність від Османської Імперії.
Нова доба
Під владою Османської Імперії (1475-1774)
Період правління Османів, як і попередні періоди не приніс значних змін у життя підконтрольної туркам території Миколаївщини.
Козацька доба
Тоді як південня частина Миколаївщини була під контролем васала Османської Імперії - Кримського Ханства, північна її частина була під контролем Запорізької Січі, іменно у цей час, території Дикого Поля почали заселяти руські переселенці, в основному - це були втікачі від утисків з боку Речі Посполитої. [8].
Перехід Миколаївщини під владу Росії
У ході війни з Туреччиною за мирним договором, Миколаївщина переходить під владу Росії та входить до складу Новоросійської губернії. Після чого на теренах Миколаївщни починається активне зростання населення, в основному - вихідців із Сербії та Гетьманщини, будується місто Миколаїв.
Від Новоросійської губернії до Миколаївської області
| Дата | Подія |
|---|---|
| 21 липня 1788 | Засновано Миколаїв |
| 21 липня 1788 — 12 грудня 1796 | У складі Катеринославського намісництва |
| 12 декабря 1796 — 8 листопада 1802 | У складі Новоросійської губернії |
| 8 жовтня 1802 — 15 квітня 1803 | Миколіївська губернія |
| 15 квітня 1803 — 1920 | Переїзд центру до Херсона, перейменування у Херсонську губернію |
| 15 квітня 1803 — 1923 | Центр Миколаївського уїзду |
| 17 березня 1918 | Захват військами Німеччини та Української Держави |
| 9 грудня 1918 — 2 лютого 1919 | Повторний захват військами Німеччини та УНР |
| 2 лютого 1919 — 12 березня 1919 | Захват війсками Антанти |
| 12 березня 1919 | Захват партизанськими війсками Григорьєва |
| 18 серпня 1919 | Захват війсками А. і. Денікіна |
| 16 квітня 1920 — 21 жовтня 1922 | Центр новоутвореної Миколаївської губернії (із частини Херсонської) |
| 21 жовтня 1922 — 22 вересня 1937 | У складі Одеської області |
| 21 жовтня 1922 — 7 березня 1923 | Миколаївський уїзд |
| 7 березня 1923 — 2 вересня 1930 | Миколаївський округ |
| 2 вересня 1930 — 22 вересня 1937 | Миколаївський район |
| 22 вересня 1937 — 1941 | Миколаївська область |
| 17 липня 1941 — 28 березня 1944 | Окуповано Третім Рейхом |
| 1941—1943 | Комісаріат Миколаїв у складі Рейхскомісаріату Україна |
| З 1944 | Миколаївська область |
<ref>З російської Вікіпедії
- ↑ http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:011_Ukraine_paleolit_1.jpg
- ↑ http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:012_Ukraine_paleolit_2.jpg
- ↑ http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:012_Ukraine_paleolit_2.jpg
- ↑ http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:0900_Ukraine_Iron1.png
- ↑ http://ukrmap.su/uk-wh6/1152.html
- ↑ Н. Яковенко Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст., сторінка 21
- ↑ Н. Яковенко Нарис Історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. сторінка 22
- ↑ http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B6%D1%8F_18-01%D1%81%D1%82..svg
