Гети

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґети
Getae 200bc.jpg
Мапа Східної Європи в 200 році до н.е., племена гетів на північ від р. Дунай
Сучасний ареал розселення і кількість
Найбільші розселення Україна, Румунія
Вимер по VI ст. н. е.
Расовий тип Європеоїдна
Близькі етнічні групи кімерійці, даки, фракійці, скіфи, сармати, слов'яни
Входить у Українці, Румуни
Релігія Язичництво

Гети, Ґети (грец. Γέται; лат. Getae) — племена фракійського походження[1], споріднені з даками[2], які у VI—IV ст. до н. е. проживали на півночі Балканського півострова, пониззі Дунаю, Добруджі, займали простір до правого берегу ріки Дніпро[1]. Зі сходу граничили зі скіфами. Разом з кімерійцями гети в українській історії становлять власне місцеву археологічну культуру[3]; гети також мають безпосереднє відношення до етногенезу українців, увійшли до складу східних слов'ян, перебували на теренах України від бронзової доби (1800—800 років до нашої ери) до доби переселення народів (375—800 роки нашої ери)[3]. Науковий світ їх ідентифікує з липицькою культурою[3].

Історія[ред.ред. код]

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Coat of Arms of Ukraine

Про гетів відомо з творів Геродота, Плінія Старшого, Страбона, Горація, Овідія, Діона Хрисостома, Клавдія Птоломея, Йордана[2].

У V ст. до н. е. гети жили між Балканами та пониззям р. Дунаю[2].

У IV ст. до н. е. гети просунулися до узбережжя Чорного моря і на лівий берег р. Дністра[2].

Разом зі скіфами брали участь у війні з перським царем Дарієм I у 514 р. до н. е.[2].

Впродовж IV ст. до н. е. вели війни з македонськими царями Філіппом II та його сином Александром[2].

Протягом тривалого часу нападали на грецькі колонії у Північному Причорномор'ї, в результаті чого деякі з них (Тіра, Ольвія) були майже цілком знищені; здійснювали набіги на Фракію до Македонії та Іллірії[2]. З 60-х років I ст. до н. е. до початку II ст. н. е., об'єднавшись з даками в одну державу (військово-племінний союз), вели війни з Римською державою, які закінчились поразкою гетів і включенням їхніх земель Марком Ульпієм Траяном до складу римської провінції Дакія в 106 р. н. е.[2]. Найвідомішими правителями гето-дакської держави були королі Беребіста[1] та Децебал.

У «Географії» Страбона[4] згадується країна племені гетів. Воно поділяється на дві гілки — даків та власне гетів. Перші мешкають на заході, в Дакії. Другі біля Понту, на сході країни[5].

Пізніші автори неправильно надали ім'я гети (Getae) готам[6].

Цікаві факти[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в стор. 474—475, том 2, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк, Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р. — ISBN 5-7707-4050-7
  2. а б в г д е ж и Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін.; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2004. — Т.2(Г-Д) — С.98 — ISBN 966-00-0405-2.
  3. а б в стор. 66-67, том. 1, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк, Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р. — ISBN 5-7707-4049-3
  4. Страбон, «Географія», Книга VII, Глава III, § 12
  5. Страбон. География / перев. Г. А. Стратановского; ред. С. Л. Утченко. — г. Москва: изд. Наука, 1964 г. —Книга VII (рос.)
  6. Getae, Енциклопедія «Британіка» (англ.)
  7. Книга первая. Трактат первый. О Сарматии Азиатской. Глава первая. О том, что есть две Сарматии // Меховский Матвей. Трактат о двух Сарматиях / Пер. и комм. С. А. Аннинского. — Москва-Ленинград: Издательство Академии наук СССР, 1936. — C.47 (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]