Кибрик Євген Адольфович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кібрик Євген Адольфович
рос. Кибрик Евгений Адольфович
При народженні Кібрик Герц Адольфович
Народження 8 (21) лютого 1906(1906-02-21)
Вознесенськ
Смерть 18 липня 1978(1978-07-18) (72 роки)
  Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Національність єврей
Країна Російська імперія→СРСР СРСР
Жанр графіка
Навчання Одеський художній інститут
Діяльність графік, ілюстратор, викладач
Роки творчості 1930–1978
Вчитель Фраєрман Теофіл Борисович, Волокидін Павло Гаврилович, Петров-Водкін Кузьма Сергійович, Присєлков Сергій Васильовичd, Савінов Олександр Івановичd і Рилов Аркадій Олександровичd
Відомі учні Мунхалов Афанасій Петровичd і Попков Віктор Юхимович
Працівник Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури і Московський державний академічний художній інститут імені В. І. Сурикова
Член СХ СРСР і Академія мистецтв СРСР
У шлюбі з Кетлінська Віра Казимирівна і Тимошенко Лідія Яківнаd
Діти Кибрик Олексанр Євгеновичd
Звання Народний художник СРСР — 1967
Вчене звання професор
Роботи в колекції Національна галерея Вірменії
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Автограф

Кі́брик Євге́н (Герц) Адо́льфович (нар. 8 (21) лютого 1906(19060221) — пом. 18 липня 1978) — радянський художник, педагог, член-кореспондент (з 1949) і академік (з 1962) Академії мистецтв СРСР. Народний художник СРСР (1967). Лауреат Сталінської премії (1948).

Біографія

Народився 8 (21) лютого 1906(19060221) року в місті Вознесенську Херсонської губернії (тепер Миколаївська область) в заможній єврейській родині управляючого хлібоекспортної компанії. Закінчив Вознесенську гімназію.

У 1922 році переїхав до Одеси, де поступив на факультет живопису Одеського художнього інституту. Спочатку навчався в художній майстерні П. Г. Волокидіна, згодом перейшов до майстерні художника Т. Б. Фраєрмана.

У 1925 році переїхав у Ленінград, де вступив до Вищого художньо-технологічного інституту (ВХУТЕІН). Провчившись два роки, у 1927 році залишає інститут. У ці роки заробляє на життя оформлення рекламних плакатів, вивісок, макетів, діаграм. Працює театральним замальовником у журналі «Смена», ілюстратором в журналі «Юный пролетарий», оформлює книги у видавництвах.

З 1927 р. — член об'єднання «МАМ» (рос. — «МАИ»: «Мастера аналитического искусства»), очолюваного П. М. Філоновим. У 1930–1931 роках викладав у студії «Образотворче мистецтво робочої молоді» (рос. — «Изоирам»: «Изобразительное искусство рабочей молодежи»).

В роки німецько-радянської війни перебував в евакуації (1941–1942) у місті Самарканд (Узбекистан).

З 1943 року мешкав у Москві, викладав у Московському художньому інституті ім. В. Сурикова (з 1954 — його професор, керівник майстерні станкової графіки).

Помер 18 липня 1978 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Творчість

Першою значною роботою Є. А. Кібрика стало ілюстрування книги Ю. М. Тинянова «Підпоручик Кіже» у 1930 році.

Виступав як графік-ілюстратор, автор ілюстрацій до творів О. С. Пушкіна — «Казки» (1932), «Борис Годунов» (1959–1964), Р. Роллана — «Кола Брюньйон» (1934–1936), Ш. де Костера — «Легенда про Уленшпігеля» (1937–1938), М. М. Зощенка — «Шановні громадяни» (1938), М. В. Гоголя — «Тарас Бульба» (1943–1945), «Портрет» (1973–1977), російських народних билин (1948–1950).

Є автором художніх тематичних серій «Земля Узбекистану» (1942), «Сталінград» (1943), серій акварелей «Подорож Францією», «Подорож Італією» (1950-ті рр.) та ін.

Написав книгу спогадів «Праця й думки художника», що була опублікована у 1984 році.

Нагороди і почесні звання

Пам'ять

У рідному місті художника — Вознесенську — одну з вулиць навзано його ім'ям.

У жовтні 1985 року в м. Вознесенську відкрився художній музей Є. А. Кібрика. Тут відображений весь творчий шлях художника, його становлення, експонуються його твори.

На студії «Мосфільм» створено фільм про творчість художника.

Література

  • Кибрик Евгений Адольфович // БСЭ: В 30 т. — М., 1973. — Т.12. — С.82 — 83.
  • Кибрик Евгений Адольфович // УСЭ: В 12т. — К., 1981. — Т. 5. — С. 9.
  • Кибрик Євген Адольфович // Мистецтво України: біогр. довід./ за ред. А. В. Кудрицького. — К., 1997. — С. 293.
  • Кибрик Євген Адольфович // Митці України: енцикл. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. — К., 1992. — С. 294.
  • Каталог творів Є. А. Кібрика: до 100-річчя від дня народження Є. А. Кібрика. Випуск ІІІ / Миколаївський обласний художній музей ім. В. В. Верещагіна: укладачі: Л. Є. Твєрітінова, І. В. Краснюк. — Миколаїв, 2006. — 300 с.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кибрик_Євген_Адольфович&oldid=11970069