Соломон Рисинський

Соломо́н Риси́нський (біл. Салямон Рысінскі, лат. Solomonis Risinius (Pantherus); нар.~1560, с. Рисин Полоцького воєводства Великого князівства Литовського, нині Себезький район Псковської області Росії - †13 листопада 1625, Делятичі, Любчанська волость, тепер Новогрудський район) — поет-латиніст, філолог, фольклорист-пареміолог. Перша відома людина, яка назвала себе «білорусом» (лат. Leuсorussus, трансліт. скорочено), а свою країну «Білорусією» (лат. Leucorossia, трансліт. скорочено).

Біографія

За Є. Порецьким і Ю. Крижановським, С. Рисинський народився в с. Рисин на Полоччині, але, посилаючись на університетські реєстри, де він пишеться «de Cobelinszky» (у Ляйпцигу) і «De Kobilinki» (у Базелі), Г. Люлевич вважає місцем народження письменника село з назвою Кобильники (або Кобильник) на Вітебщині.

Син дрібного шляхтича Федора Рисинського. Одержав добру початкову освіту (вдома і, можливо, в одній із протестантських шкіл ВКЛ). Знав церковнослов'янську мову. Достеменно відомо, що продовжив освіту в Ляйпцизькому університеті, куди приїхав 25 серпня 1582 разом з лікарем Яном Гаслером, колишнім учителем полоцького воєводи К. М. Дорогостайського. В 1584 році був домашнім учителем у Жмудській землі (як вихователь і вчитель працював і пізніше). 1585 року був у Малій Польщі, де викладав у кальвіністській школі. Не покидав бажання продовжити освіту, у листах прохав перевести його в Краків. Наприкінці того ж року працював приватним викладачем у Войнарові. Листувався з братами Кшиштофом та Станіславом Бучинськими з Ольштина з питань поетичного мистецтва. Радив їм їхати на навчання до Німеччини. Вирушаючи туди, брати Бучинські взяли С. Рисинського з собою.

2 грудня 1585 С. Рисинський зарахований до Альтдорфського університету як «Salamon Pantherus Leucorussus». Навесні 1587 разом з братами Бучинськими влаштував подорож придунайськими місцевостями Німеччини, відвідавши ряд міст: Нюрнберг, Аугсбург, Інгольштадт тощо. За неповні три роки навчання в Альтдорфі значно поглибив свої знання в галузі класичної філософії. Потоваришував із Конрадом Рітерсгаузеном, пізніше відомим поетом і юристом. У 1588 - 1589 роках підготував разом з ним критичний аналіз і коментарі до творів римського поета Авсонія.

У другій половині 1589 залишив Альтдорф, щоб супроводжувати у Прагу К. Рітерсгаузена. Ймовірно, опісля знову працював учителем у Малій Польщі. Припускають, що в 1594 - 1596 перебував у Лейдені. Близько 1596 року опинився на службі у князя К. Радзивілла «Перуна» як педагог його сина Кшиштофа. Вихователем дітей працював і при дворі Радзивіллів у Вільні, Дзержинську і Воложині в наступні роки.

1601 року супроводжував свого вихованця Кшиштофа, коли той виїхав навчатися за кордон. Влітку того самого року записався в студенти Ляйпцигського університету. У червні 1602 вони були вже в Гайдельберзі, звідки на початку 1603 подалися у Базель. Схоже, що письменник взяв участь у подальшому подорожуванні Європою.

Повернувся на батьківщину на початку 1604. На початку XVII ст. активно долучився до релігійного життя білоруських протестантів. Брав участь в організації протестантської школи в Слуцьку, для якої написав статут . Брав участь у роботі синодів 1609-1612 і 1617-1620 років, на яких захищав інтереси свого патрона, займав високі посади в кальвіністській громаді. Вважався знавцем історії кальвінізму у ВКЛ. 1609 року йому було доручено виправити і доповнити краківський канціонал, для якого він зробив новий переклад деяких псалмів і видав його в Любчі 1614 року. Працював також над кальвіністським катехізисом. З 1620 року займався вихованням сина К. Радзивілла «Перуна» Януша, який навчався у кальвіністській школі у Вільні.

У жовтні 1625, будучи при дворі дружини К. Радзивілла - Анни, несподівано захворів і через кілька днів помер «від апоплексії, поєднаної з епілепсією» . Похований при кальвіністській молитовні у Любчі.

Бібліографія

• Epistolarum Salomonis Pantheri libros duos. Aldorphii, 1587.
• Exercitationum epistolicarum ad Ausonium virum consularem libri duo. Aldorphii, 1589.
• Psalmy Dawida podlug dawnych not wierszem polskim. Lubecz ad Chronum, 1614.
• Proverbiorum Polonicorum a Solomone Rysinio Collectorum Centuriae Decem et Octo. Lubecz ad Chronum, 1618.
• Solomonis Rysinii Sarmatae, ad epistolas L. Annaei Senecae, philosophi Stoici, notarum sive conjecturarum liber. Noribergae, 1620.
• Trumpas pasakojimas apie garsiuosius sviesiausiojo didiko, Birzu ir Dubingiu kunigaikscio Kristupo Radvilos zygius. Vilnius: Lietuviu literaturos ir tautosakos institutas, 2000. 253 p.

Література

• Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 13 // Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн., БелЭн, 2001. — 576 с.: іл. — ISBN 985-11-0216-4 — Артыкул «Рысінскі Саламон». — С. 519.
• Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. Т. 6. Кн. 1/ Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 2001. 592 с.: іл. — ISBN 985-11-0214-8 — Артыкул «Рысінскі Саламон» / Аўтар — Аляксандар Коршунаў. — С. 159—160;
• Korotynski, W. Salomon Rysinski. Studium // Kurier Wilenski. 1863, № 132. — S. 6. (пол.);
• Lulewicz, H. Rysinski Salomon / H. Lulewicz // Polski Slownik Biograficzny, T. XXXIII/4, Z. 139. — Wroclaw etc., 1992. — S. 553—557. (пол.);
• Narbutas, S. Risinskis, Saliamonas. Trumpas pasakojimas apie garsiuosius šviesiausiojo didiko Biržų ir Dubingių kunigaikščio Kristupo Radvilos žygius / parengė, iš lot. k. vertė ir pratarmę parašė S. Narbutas. — Vilnius : LLTI, 2000. — 253 p. (лит.);
• Жлутка А. А. Саламон Рысінскі / А. А. Жлутка // Гісторыя беларускай літаратуры XI—XIX стагоддзяў : У 2 т. Т. 1. — Мінск: Беларуская навука, 2007. — С. 642—657;
• Латышонак, А. Навуковыя крыніцы самаакрэслення Саламона Рысінскага як беларуса / А. Латышонак // Рэфармацыя і грамадства: XVI стагоддзе : Матэрыялы Міжнароднай навуковай канферэнцыі. — Мінск : Беларускі кнігазбор, 2005. — С. 126—131;
• Порецкий, Я. И. Соломон Рысинский: Solomo Pantherus Leucorussus (конец XVI — начало XVII в.) / Я. И. Порецкий. — Минск: Издательство БГУ, 1983. — 158 с.