Полоцьке воєводство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полоцьке воєводство
пол. Województwo polockie
Coat of Arms of Połacak Voivodeship.svg Banner of Połacak Voivodeship.svg
Герб Прапор
місто Полоцьк
Регіон Велике князівство Литовське
Офіційна мова старобілоруська, малопольська
Населення
 - повне 185 632 → 41 000
Площа
 - повна 18 800 km²[1] км²
Дата заснування 1504 р.
Полоцьке воєводство
Полоцьке воєводство

Полоцьке воєводство (біл. Полацкае ваяводства, лат. Palatinatus Polocensis, пол. Wojewodztwo polockie) — одне з воєводств Великого князівства Литовського провінції Речі Посполитої. Центром воєводства було місто Полоцьк. Найбільші міста — Полоцьк, Бешенковичі, Дісна, Друя, Лепель, Освея, Ушачі, Чашники. Площа воєводства була 18 800 — 21 800 km².

На півночі це воєводство межувало з Московською державою, на заході — з Інфлянтами та Віленським воєводством, на півдні — з Мінським воєводством, а на сході — з Вітебським воєводством.

Історія[ред.ред. код]

Північні межі воєводства неодноразово мінялися в ході війн Великого князівства Литовського (потім — Речі Посполитої) з Московською (потім — Російською) державою.

  • У 1537 р. до Московії відійшло м. Себеж,
  • У 1618 р. — до воєводства відійшли прикордонні землі із Себежем і Невелєм,
  • У 1667 р. прикордонні землі із Себежем і Невелєм відійшли до Московії.
  • У 1655 р. — цар Алєксій I Михайлович знову підбив дане воєводство, і лише згідно з Андрусівським Договором у 1667 р. це воєводство було відновлено в складі Речі Посполитої.
  • У середині XVII ст. — у воєводстві налічувалося 23 204 селянських господарства й 185 632 мешканця[2], а після війни 16541667 рр. кількість населення скоротилася до 41 000 осіб (винищувалися вщент цілі села і повіти), у цій війні активну участь брали українські козаки, керовані московським царем. У білоруській історії це досі вважається геноцидом, адже майже 50% всіх етнічних білорусів було знищено, у цих етнічних чистках активну участь брав український козацький полковник Золотаренко Іван Никифорович[3][4][5][6][7].
  • У 1772 р. — під час Першого поділу Речі Посполитої північна частка воєводства, значна частина території воєводства була перейменована в Полоцьку провінцію й приєднана до Псковської губернії Російської імперії[8], а південна частка воєводства лишалася до 1793 р. у складі Речі Посполитої. Центр південної частини воєводства був перенесений у Лепель, в 1776 р. — в Ушачі, в 1791 р. — в Чашники.
  • У 1793 р. — під час Другого поділу Речі Посполитої уся територія воєводства була приєднана до Російської імперії й

включена до складу Полоцького намісництва.

Полоцьке воєводство 1579 року (друкована у Римі)

Воєводи[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Gloger, Zygmunt. Województwo Połockie // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903.
  • Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.12: Палікрат — Праметэй / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн, 2001. — Т. 11. — 560 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0198-2 (Т. 11) (біл.)
  • Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386–1795. — Kraków, 1885. — S. 44—48. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]