Тоомпеа (пагорб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Sthelen.aqua (внесок, журнали) о 07:46 UTC (4840257 хвилин тому).
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тоомпеа.
Вид на пагорб з башти церкви святого Олафа (Таллінн)h

Тоомпеа (ест. Toompea від нім. Domberg, "соборний пагорб") - це вапняковий пагорб в центральній частині міста Таллінн, Естонія. Пагорб має витягнуту форму з пласкою верхівкою, розміри якої бл. 400х250 метрів і загальну площу бл. 7 га. Він на 20–30 метрів вищий за оточуючу територію.

У фольклорі пагорб відомий як насип над похованням велетня Калева, зведеним на його пам'ять невтішною дружиною.

Історія Тоомпеа тісно пов'язана з історією правителів та влади в Естонії[1]. Сьогодні він є місцем розташування уряду Естонії та Рійгікогу (парламенту), обидва з який часто називають також Тоомпеа.[2] Рійгікогу розміщується у замку Тоомпеа, розташованому у південно-західній частині пагорба. Вищою частиною замку є башта "Довгий Герман", державним прапор на вершині якої є одним з найбільш відомих символів діючої державної влади[3].

Пагорб Тоомпеа є частиною Старого міста Таллінна, включеного до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Геологія та топографія

Тоомпеа отримав свою назву від домського собору Діви Марії

Геологічно Тоомпеа пов'язано Північно-естонським глінтом (який сам є частиною Балтійсько-Ладозького уступу). Будучи окремим реліктовим глінтовим островом, Тоомпеа розташований на відстані 1,5 км на північний захід від Північно-естонського вапнякового плато[4], з яким пов'язаний хребтом з пісковика з пологими схилами. Зі сходу, півночі та заходу схили обривчасті, а з південний більш пологий. Верхній шар пагорбу складається з вапняку Ордовицького періоду (товщиною до 5 метрів[5]), який є основним каменем, видимим на обриві. Однак більша частина обриву схована за захисною стіною і вапняк видно лише в декілької місцях.[6]

Тоомпеа вперше став островом у Балтійському Льодовиковому озері бл. 10 000 років тому[4]. Черех постійну гляціоізостазію він зєднався з материком у ранньому періоді Літоринового моря[5] - бл. 5 000 р. до н.е. море все ще торкалося підніжжя Тоомпеа[7]. Сучасна ж берегова лінія проходить у більш ніж 1 км від пагорба, а його підніжжя розташовано на висоті 17–20 м.н.м.[8]. Найвища точка пагорба має 48 м.н.м.[8]

Міфологія

В естонській міфології Тоомпеа відомия як курган над могилою велетня Калева, зведений його невтішною дружиною Ліндою, як описано в національному епосі "Калевіпоег":

Лінда оплакувала Калева місяць за місяцем доки не сплило три місяці, а четвертий наближався кінця. Вона насипала піраміду з каміння над його могилою, яка сформувала пагорб, де тепер стоїть собор Равеля[9]

Історія

Рання історія

Вважається, що перше укріплення на пагорбі було створено населенням давньоестонського повіту Ревала в 10 або 11 ст. н. е. Укріплене поселення пізнього Залізного віку ймовірно не мало постійних мешканців, а використовувалось сезонно для захисту гавані та ринку біля неї[10]. Точне розташування поселення невідоме, але вважається, що воно займало невелику частину Тоомпеа — або його його на той час найвищу точку трохи на південний схід від сучасного собору[11] або на північному кінці пагорбу[12]. Ранні археологічні артефакти з пагорба датуються переважно другою половиною 12-го ст. — першою половиною 13-го ст. А менша частина знахідок підтримує теорію, що укріплення існувало вже у Епоху вікінгів[12].

Середні віки

Замок Тоомпеа

Укріплений форт згадується у "Хроніці Лівонії" про Лівонський хрестовий похід під іменем Лінданісе (дан. Lyndanisse, швед. Lindanäs)[12]. Як частина похожу літом 1219 року король Данії Вальдемар II атакував місто. Його хрестоносці захопили залишений форт та того ж літа почали будівництво нового замку на його місці, який пізніще називали Castrum Danorum. Після Битви при Лінданісе, яка відбулась біля замку та завершилась перемогою данців над естонцями, на пагорбі також був побудований собор, хоча ймовірно не на тому місці, де стоїть сучасний собор Діви Марії[13]. За легендою саме в цій битві данцям було явлено прапор Данії.

Літом 1227 року замок Тоомпеа був завойований лівонським орденом мечоносців, які одразу після завоювання стали укріплювати пагорб[14]. Плато було поділено на три частини: Маленький замок, Великий замок та зовнішній двір (найбільш південна частина плато перед двома замками). Перший кам'яний замок ордену (Малий замок) був побудований на південно-західному кінці плато 1227-1229 рр. Початковий замок за формою був схожий на його більш пізні розширення, але дещо менший[15]. Замок був повернутий Данії за Договором Стенсбі 1238 року та залишився у її власності (разом з рештою північної Естонії – дивись Данська Естонія) наступні 138 років.[16]

1240 року була завершена будівля собору на місці, де він стоїть зараз, а у другій половині 13-го сторіччя Тоомпеа (Великий замок) був оточений муром по периметру пагорба, який був побудований переважно васалами, які володіли там земельними наділами[17]. Десь в той же період Тоомпеа почало розвиватись у центр місцевої влади, клерства та шляхти північної Естонії[18]. Більшість васалів обрали Тоомпеа місцем свої резиденцій, оскільки життя у сільській місцевості на завойованих землях вважалось занадто небезпечним; на кінець 13-го сторіччя Великий замок був щільно заселений.

Мапа початку 19-го сторіччя, яка показує кордон між територіями Тоомпеа та Нижнього (Старого) міста

Тоді ж виник чіткий поділ між Тоомпеа та Нижнім містом (Таллінном), який мав свої власні органи управління, - не пізніше 1248 року, wколи король Данії Ерік IV дарував місту Любецькі міські права[19]. У 1265 році Нижнє місто було виключено з підпорядкування кастеляну, а 1288 року командувачі замку втратили право судити жителів Нижнього міста[19].

Будівництво та розширення обох замків тривало у наступні віки. У першій половині 14-го ст. південна стіна Великого замку була реконструйована, а його рів з'єднаний зі східним ровом Маленького замку. Після того, які південна та південно-східна сторони плато були оточені муром, утворився зовнішній двір двох замків. Замок в цілому тоді мав два виходи - більш важливий через південну браму зовнішнього двору, через який вів шлях до меншого пагорбу Тинісмягі (ест. Tõnismägi) поруч, та через другу браму на східній стороні - він поєднував Тоомпеа з Нижнім містом через вулиці Коротка Нога та Довга Нога[20].

Вулиця Довга Нога, основний шлях, що поєднує Тоомпеа з Нижнім містом

Після повстання Юрієвої ночі (1343-45), Данія продала 1346 року свої володіння у північній Естонії Лівонському ордену, який правив там наступні 215 років. Таллінн (Нижнє місто) зберіг свою Любецькі міські права та лише номінально залежав від феодальної системи. Це дозволило йому розвитись у гарне ганзейське місто. А Тоомпеа, залишившись феодальним містом, політично та соціально був протилежний Нижньому місту[21]. Межі цих двох міст були зафіксовані 1348 року, коли 220 га земель Нижнього міста були передані Тоомпеа (Ця територія на південному заході від пагорбу у наступні століття була забудована пригородами Тоомпеа (сучасні квартали Таллінна Тинісмяе, Кассісаба та Кельмікюла) і називалась "Соборні землі" аж до 20-го ст.).

Після повернення до Тоомпеа, лівонський орден почав розширювати замок та перетворив його на орденсбург (нім. Ordensburg, орденський замок), найміцніший на його північних територіях, символ військової та політичної влади ордену[22]. Були побудовані нові вищі зовнішні мури, рви поглиблені та розширені. Перша частина башти "Довгий Герман" (ест. Pikk Hermann) висотою 35 метрів була завершена 1371 року[22] (у 16-му ст. башта була перебудована до більшої висоти). Довгий Герман був першою баштою у Таллінні, пристосовані для захисту в ері вогнепальної зброї[23] Мури Великого замку також були підсилені 14-ма новими баштами, включно з "Годинниковою баштою", яка містила браму - єдиний вихід з Великого замку, до кінця 14-го ст.[24]

Шведське та російське правління

Головний фасад будівлі Рійгікогу, яка є крилом замку Тоомпеа і побудована 1767-1773 рр.

Шведська імперія підкорила північну Естонію під час Лівонської війни, 1561 року, та володіла нею до Великої Північної війни, коли Таллінн був підкорений Росією 1710 року.

Коли Таллінн капітулював перед шведським королем Еріком XIV 1561 року, він вирішив не міняти status quo у відносинах між Тоомпеа та Нижнім містом[25]. Тоомпеа, як окреме місто (Dom zu Reval, Ревальский собор) з власною адміністрацією, мав ряд окремих прав та привілеїв, останні з яких лишались аж до 1889 року. Тоомпеа та Таллінн були коротко об'єднані в одне місто у 1785-1796 рр.[26], а з 1805 року два міст були об'єднані у один поліцейський район[27]. Тоомпеа був остаточно об'єднаний з Таллінном (Нижнім містом) лише 1878 року, коли під час періоду Русифікації закони, що регулювали відносини між двома містами, були замінені російським адміністративним правом[28]. Тоомпеа мав особливе приватне право до 1944 року.

1684 року Тоомпеа зазнав найбільш руйнівної пожежі у його історії (хоча місто вже горіло у 1288, 1433, 1553 та 1581 роках), яка знищила більшість будівель Великого замку, включно з собором[29]. Маленького замку пожежа не торкнулася. Ця пожежа є однією з причин, чому архітектурно Тоомпеа відмінна та новіша за Нижнє місто[30].

Наприкінці 17-го ст. було розроблено декілька планів щодо посилення фортифікацій Тоомпеа та Таллінна земляними роботами та сучасними бастіонами. Але хоча плани Еріка Дальберга були схвалені 1686 року, будівництво йшло повільно через фінансові причини і на початок Північної війни були завершені лише 2 бастіони довкола Тоомпеа - Шведський та Інгерманландський, обидва з півдня[31].

Вид на Тоомпеа з півночі, кінець 19 ст.

Після звершення Північної війни та завоювання Естонії Російською імперією, у першій половині 18-го ст. Тоомпеа та замок були переважно покинуті[31]. Але у другій половині 18-го ст. ситуація змінилась - у 1767-1773 роках східне крило замку було повністю перебудовано у адміністративну будівлю Governorate of Estonia за наказом Catherine II.[32] For constructing the building the southeastern tower of the castle (Stür den Kerl) was demolished as were the moats filled in; together with it the outer ward of the castles was designed into a square (the Castle Square, ест. Lossi plats). The building resembled an aristocratic palace, which prompted the castle acquiring an alternate name: Toompea Palace.[1] The Stenbock House, one of the most remarkable buildings on the northern ledge of the Toompea, was also built in the same period - the intended court house was probably completed by 1792.[33]

The Russian Orthodox Alexander Nevsky Cathedral

Tallinn was removed from the list of fortified towns of the Russian Empire in 1857.[34] This allowed three new roads to be built from the southern end of Toompea over the previous defence structures: the Falgi Road, built in 1856-1857, led to the west to Paldiski Highway, the Toompea Street (1860–1861) led south to Tõnismägi and the Komandandi Street led to the east, close to Harju Gate, where the Independence War Victory Column stands today.[35]

The general look of Toompea changed greatly when the architecturally completely different Russian Orthodox Alexander Nevsky Cathedral was built in 1894-1900.[36] The cathedral, situated on the Castle Square in front of the Toompea Palace, was erected during the period of Russification as a symbol of the czarist rule and Russian dominance. Due to its very prominent location and an immediately recognizable Russian style the cathedral garnered opposition already during the time it was built and in the end of the 1920s and 1930s, in the independent Republic of Estonia, there were even proposals to demolish it.[37]

In 1903, when the Patkuli stairs were built near the northern end of the hill, Toompea got a new access from the direction of the main railway station of Tallinn.[38]

Тоомпеа сьогодні

Stenbock House, seat of the Estonian Government

The much-rebuilt Toompea Castle – consisting of the czarist era governor's palace, walls and towers of the medieval fortress, the expressionist parliament building dating from 1922, plus a few other buildings – now houses the Estonian Parliament. The facade of the classicist governor's palace dominates Lossi plats ("Castle square"), where the Orthodox Alexander Nevsky Cathedral overtops it. The cathedral, nowadays the main church of the Estonian Orthodox Church of Moscow Patriarchate, has become for tourists somewhat of a symbol of Tallinn due to its exotic look, while the opinion of Estonians about it is rather ambiguous.[39][40] The Lutheran Cathedral (Toomkirik) from which the name Toompea was originally derived, is now the seat of the Estonian Evangelical Lutheran Church and has perhaps best retained a medieval look among the buildings of Toompea.[41] Most of the buildings in Toompea date from the 18th and 19th centuries. While the Small Castle has generally preserved its shape, nothing but a few fragments remain of the Great Castle's walls and towers.[41]

Other notable sites in Toompea include the building of the Government of Estonia (also known as "The Stenbock House") and the building of the Estonian Knighthood, which from the early 1990s until 2005 housed the Estonian Art Museum and since 2009 is temporarily used by the Estonian Academy of Arts. The Estonian Academy of Sciences is also seated in Toompea, in the Ungern-Sternberg palace (seat of the local German cultural self-government in the interwar period).

Toompea is also the location of several foreign embassies to Estonia, namely those of Finland, the Netherlands, Portugal, and the office of the embassy of Canada.

There are several viewing platforms in Toompea, which offer good views of the surrounding city and are popular among tourists visiting Tallinn.

Toompea


Примітки

  1. ↑ а б History of the Riigikogu > Toompea Castle. Riigikogu. Процитовано 20 December 2009.
  2. ↑ Miljan, 2004, с. 474
  3. ↑ Miljan, 2004, с. 373
  4. ↑ а б Tallinn Klint. North Estonian Klint - as a symbol of Estonian nature. Estonian Ministry of the Environment. Процитовано 16 December 2009.
  5. ↑ а б Isakar, Mare (2003). Toompea aluspõhjakõrgendik (Estonian) . Museum of Geology of the University of Tartu. Процитовано 16 December 2009.
  6. ↑ Nõlvak, Jaak (2005). Tallinn Mustkivi ja Mustakivi vahel. Eesti Loodus (Estonian) (6).
  7. ↑ Vabaduse väljak. Eesti mahukaim arheoloogiline uurimisobjekt. Horisont (Estonian) (5). 2009.
  8. ↑ а б Map of Tallinn (Estonian) . Tallinn City Planning Department. Процитовано 16 December 2009.
  9. ↑ Kirby, William Forsell (1895). The Hero of Esthonia and Other Studies in the Romantic Literature of That Country. London: John C. Nimmo.
  10. ↑ Lang, 2007, с. 242
  11. ↑ Zobel, 2008, с. 34—35
  12. ↑ а б в Tõnisson, 2008, с. 185—186
  13. ↑ Zobel, 2008, с. 47
  14. ↑ Zobel, 2008, с. 53
  15. ↑ Zobel, 2008, с. 57
  16. ↑ Zobel, 2008, с. 73
  17. ↑ Zobel, 2008, с. 101
  18. ↑ Pullat, 1976, с. 75
  19. ↑ а б Pullat, 1976, с. 85
  20. ↑ Zobel, 2008, с. 142
  21. ↑ Zobel, 2008, с. 157
  22. ↑ а б Pullat, 1976, с. 168—169
  23. ↑ Zobel, 2008, с. 172
  24. ↑ Zobel, 2008, с. 178
  25. ↑ Maiste та Vohli, 1996, с. 70—71
  26. ↑ Pullat, 1976, с. 308
  27. ↑ Pullat, 1976, с. 311
  28. ↑ Miljan, 2004, с. 461—462
  29. ↑ Bruns, 1993, с. 39
  30. ↑ Pullat, 1976, с. 157
  31. ↑ а б Maiste та Vohli, 1996, с. 73
  32. ↑ Pullat, 1976, с. 171
  33. ↑ The Stenbock House. The State Chancellery of the Republic of Estonia. Процитовано 21 December 2009.
  34. ↑ Bruns, 1993, с. 57
  35. ↑ Pullat, 1976, с. 361
  36. ↑ Bruns, 1993, с. 46
  37. ↑ Ulm, Kalmar (16 березня 2009). Toompea säravad kuldkuplid. Postimees (Estonian) . Процитовано 30 December 2009.
  38. ↑ Kogu Toompea tugimüür on renoveeritud. Eesti Päevaleht (Estonian) . 4 жовтня 2001. Процитовано 20 December 2009.
  39. ↑ Veidemann, Rein (12 липня 2005). Nevski katedraal. Postimees (Estonian) . Процитовано 30 December 2009.
  40. ↑ Taylor, 2007, с. 36
  41. ↑ а б Bruns, 1993, с. 42—43

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тоомпеа (пагорб)


Координати: 59°26′13″ пн. ш. 24°44′24″ сх. д. / 59.43694° пн. ш. 24.74000° сх. д. / 59.43694; 24.74000

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тоомпеа_(пагорб)&oldid=16043439