Жан-Леон Жером (фр.Jean-Léon Gérôme) (1824—1903) — французький живописець, скульптор, прославився картинами, які зображують побут античного світу і Сходу.
Народився у Везулі (Департаменту Верхньої Сони), 11 травня 1824 року. Початкову художню освіту здобув також у Везулі, 1841 році в Парижі вступив учнем до П. Делароша, разом з яким в 1844 році вирушив до Італії , де старанно займався малюванням та живописом з натури. Після повернення в Париж деякий час працював під керівництвом Глейера, а потім знову у П. Делароша.
Перший твір, на який звернули увагу, це картина «Молоді греки бавляться півнячим боєм», виставлена в салоні в 1847 році (зараз знаходиться в Люксембурзькому музеї).
За нею йшли: «Анакреонт, який змушує танцювати Бахуса й Амура» 1848 року, і «Грецький лупанарій» 1851 року – саме в цій сцені ясно виражалася одна з головних рис багатостороннього таланту живописця, його вміння пом'якшувати спокусливість сюжету суворою обробкою форм і ніби холодним ставленням до того, що здатне викликати в глядача почуття.
В 1853 році Жером написав подібну двозначну картину під невинною назвою «Ідилія». Всі ці відтворення давньогрецького життя, завдяки оригінальності погляду на неї художника та майстерності його техніки, зробила його головним в особливій групі в середовищі французьких живописців – групи так званих «неогреків».
Написана ним в 1855 році картина «Вік Августа», з фігурами в натуральну величину, може бути розглянута тільки як невдала екскурсія до історичного живопису. Незрівнянно більший успіх мали «Російські солдати-піснярі» - сцена, яка була написана за етюдами, зробленими під час поїздки Жерома в 1854 році через Росію в Молдавію. Ще більш чудові його високо драматична «Дуель після маскараду» (1857 рік, знаходиться у герцога Омальського; повторення – в Кушелевській галереї Імператорської академії мистецтв) з'явилися після поїздки художника на береги Нілу «Єгипетські рекрути, під конвоєм албанських солдатів в пустелі» (1861 рік). Розділяючи таким чином свою діяльність між Сходом, Заходом і класичною давниною, Жан-Леон Жером був більш відомим завдяки останній. З неі почерпнуті сюжети для його всесвітньо відомих картин: «Вбивство Цезаря», «Гладіатори в цирку вітають імператора Вітелло», «Фрина перед аеропагом», «Клеопатра у Цезаря» та деяких інших. Підсиливши цими роботами свою вже і без того гучну популярність, Жером звернувся на деякий час знову до побуту сучасного Сходу і написав картини: «Перевіз бранця по Нілу»(1863 рік), «Турецький м'ясник в Єрусалимі», «Алмія», «Робітники на молитві»(1865 рік), «Арнаути,які грають в шахи»(1867 рік), іноді він брався за теми з французької історії, такі як, наприклад, «Людовік ХІV та Мольєр» (1863 рік), «Прийом сіамського посольства Наполеоном» (1865 рік).Починаючи з 1870-х років, творча здатність Жана-Леона Жерома помітно слабшає,за цей період можна назвати лише три його твори, які цілком гідні набутої ним репутації: «Фрідріх великий» (1874 рік), «Сірий кардинал» (1874 рік) і «Мусульманський чернець біля дверей мечеті» (1876 рік).
У всіх східних жанрах знаменитого художника вражає витончена та сумлінна передача клімату, місцевості, народних типів і найменших подробиць побутової обстановки, вивчених ним при неодноразовому відвіданні Єгипту та Палестини, навпроти того, у його картинах класичної давнини ми бачимо не стільки греків та римлян, скільки людей новітнього часу, а саме: французів та француженок, які розігрують пікантні сцени в античних костюмах і серед античних аксесуарів. Малюнок Жерома – завжди бездоганно-правильний і вироблений у всіх подробицях, особливо майстерно художник володіє освітленням. Останнім часом він пробував свої сили в скульптурі. В 1878 році відвідувачі Паризької всесвітньої виставки зупиняли свою увагу на двох виліплених ним групах: «Гладіатор» і «Анакреон з Бахусом й Амуром».
.svg){kind=small}
«Танцівниця з яблуками»
«Втілення перемоги при Ватерлоо »
«Гладіатр Мірміллон »
«Створення скульптур гладіаторів»
