Мері Кассат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мері Кассат
Mary Stevenson Cassatt
Mary Cassatt-Selfportrait.jpg
Автопортрет, 1878, музей Метрополітен, Нью-Йорк.
При народженні Mary Stevenson Cassatt
Народження 22 травня 1844(1844-05-22)
Аллегейні, Пенсильванія, Flag of the United States.svg США.
Смерть 14 червня 1926(1926-06-14) (82 роки)
  Париж, Франція Франція
Громадянство Flag of the United States.svg США
Жанр Імпресіонізм
Навчання Пенсільванська академія образотворчих мистецтв
Діяльність художник[1], художник-гравер[d], графік[d]
Напрямок живопис
Вчитель Жан-Леон Жером, Charles Joshua Chaplin[d]
Твори Portrait of an Elderly Lady in a Bonnet: Red Background[d]
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону

Мері Кассат у Вікісховищі?

Мері Кассат (англ. Mary Cassatt) (22 травня 1844  — 14 червня 1926) — американська художниця, представниця імпресіонізму. Прожила більшу частину свого життя у Франції, товаришувала з Едгаром Дега. Мотивом для її полотен послужили образи соціального та особистого життя жінок, з особливим наголосом на тісний зв'язок матерів та дітей.

Ранній період[ред.ред. код]

Народилася в Аллегейні, штат Пенсильванія, що нині є частиною Пітсбурга. Батько, Роберт С. Кассат, успішний біржовий брокер, мати, Кетрін Джонстон Келсо, походила з сім'ї банкіра. Мері росла в сім'ї, де подорожі за кордон вважалися невід'ємною частиною освіти; у десять років вже побувала у багатьох столицях Європи, включаючи Лондон, Париж, Дармштадт та Берлін.

Незважаючи на те, що сім'я була проти бажання Мері стати професійною художницею, вона почала вивчати живопис в Пенсильванській Академії витончених мистецтв у Філадельфії (1861 — 1865). Нетерпима до неспішного темпу навчання та заступницького ставлення з боку чоловічої половини студентства та викладачів, вирішила продовжити вивчення самостійно - і в 1866 році переїхала в Париж.

Повернувшись до Сполучених Штатів на початку франко-пруської війни, Мері проживала з сім'єю, але в той час в невеликому містечку було важко знайти меценатів для підтримки занять живописом та моделі для малювання. Батько продовжував пручатися обраному нею ремеслу і оплачував тільки її основні життєві потреби. Кассат повернулася до Європи в 1871 році, коли архієпископ Пітсбургський доручив їй зробити копії картин в Італії, після чого змогла вільно подорожувати по всій Європі.

Імпресіонізм[ред.ред. код]

Після самостійного навчання у великих європейських музеях, стиль Кассат став більш зрілим ближче до 1872 року. В Парижі вона вивчає живопис разом з Камілем Пісарро.

У 1872 році журі Паризького салону допустило до показу перше полотно Кассат. Критики стверджували, що кольори її полотен занадто яскраві, і що її портрети надто точні для того, щоб відповідати оригіналу.

Побачивши пастелі Едгара Дега у вікні магазину з продажу картин, Кассат зрозуміла, що була не самотня у своєму заколоті. «Мені довелося підійти і притиснути ніс до вікна, щоб ввібрати все, що я змогла б з його живопису», писала вона. «Це змінило моє життя. Я побачила мистецтво таким, як я хотіла його побачити». Зустрілася з Дега в 1874 році, отримала запрошення взяти участь у виставці імпресіонізму, і її роботи експонувалися в 1879 році.

Будучи активною членкинею імпресіоністичного руху до 1886 року, Кассат продовжувала товаришувати з Едгаром Дега і Бертою Морізо. Як і Дега, Кассатт стала надзвичайно майстерною у використанні пастелі, в кінцевому рахунку вона написала багато своїх робіт, використовуючи цю техніку.

Літня пора (деталь) приблизно 1894 рік, Музей Арманда Хаммера, Лос-Анджелес

Незабаром після перших успіхів імпресіоністів, Кассат припинила заняття живописом, щоб доглядати за матір'ю і сестрою, які захворіли після переїзду у Париж в 1877 році. Сестра померла в 1882, але мати видужала, і Мері відновила заняття живописом в середині 1880-х років.

Стиль Кассат змінився, і вона відійшла від імпресіонізму до простішого, прямого стилю. З 1886 року, вона більше не ототожнювала себе з яким-небудь рухом і експериментувала з різними стилями. Серія суворо написаних, тонкопомічених, несентиментальних картин про матір і дитину є основною темою її найбільш відомих робіт.

В 1891 році виставила серію вельми оригінальних кольорових літографій, в тому числі «Купання» і «Зачіска», натхненна роботами японських майстрів, показаними в Парижі за рік до цього.

Пізній період[ред.ред. код]

1890-ті роки стали для Кассат найбільш жвавим і творчим періодом життя. Її наслідували молоді американські художники, які потребували її порад та підтримки. Серед них була Люсі A. Бекон, яку Мері представила Камілю Піссарро. На початку XX століття Кассат працювала консультанткою у великих колекціонерів творів мистецтва і багато в чому сприяла тому, щоб вони передавали свої колекції американським музеям образотворчих мистецтв. Визнання її власних робіт у Сполучених Штатах йшло повільними темпами.

У 1906 році помер брат Мері, Олександр Кассат (голова Пенсильванських залізниць). Після цього вона не брала пензля в руки аж до 1912 року.

Під час поїздки в Єгипет в 1910 Мері Кассат була вражена красою цієї стародавньої країни. Навіть з діагнозами діабету, ревматизму, невралгії, катаракти, поставленими у 1911 році, вона не залишає живопису, але після 1914 все ж вимушена припинити писати, оскільки майже осліпла. Тим не менш, продовжувала брати активну участь в русі за виборчі права для жінок, і в 1915 році показала вісімнадцять своїх робіт на виставці в підтримку руху.

На знак визнання її внеску в мистецтво, Кассат в 1904 році отримала Орден Почесного легіону.

Померла 14 червня 1926 року в Шато де Бофрене, поблизу Парижа, похована в сімейному склепі.

У 2005 році картини Мері Кассат були продані за $2,87 мільйона.

Інше[ред.ред. код]

22 травня 2009 року на честь дня народження Мері Кассат веб-сайт www.google.com змінив свою головну сторінку, де розмістив напис «Google» з фрагментом її полотна «Купання» (1893).

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.musee-jacquemart-andre.com/en/mary-cassatt
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]