Спортивний арбітражний суд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Спортивний арбітражний суд
Court of Arbitration for Sport
Court of Arbitration for Sport - Lausanne 2.jpg
Штаб-квартира в Лозанні (Швейцарія)
Вид Арбітражний суд
Юрисдикція Швейцарія
Дата заснування 1984[1]
Мови діловодства (англ.),(фр.)
http://www.tas-cas.org/
Вхід в штаб-квартиру Арбітражного суду з спорту, в Лозанні , Швейцарія

Спортивний арбітражний суд (англ. Court of Arbitration for Sport, САЅ) — міжнародна судова організація, створена для вирішення шляхом арбітражу суперечок у галузі спорту. Штаб-квартира знаходиться в Лозанні (Швейцарія), судові засідання відбуваються в Нью-Йорку, Сіднеї і Лозанні. Тимчасові суди створюються в поточному місті-господареві Олімпійських ігор.

Юрисдикція[ред. | ред. код]

Зазвичай, суперечка може бути передана в CAS тільки при наявності арбітражної угоди між сторонами, яка передбачає звернення до CAS. Однак, згідно з правилом 61 Олімпійської хартії, всі спори у зв'язку з Олімпійськими іграми, можуть розглядатись тільки в CAS[2] і всі міжнародні федерації олімпійських видів спорту визнають юрисдикцію CAS, принаймні у деяких суперечках[3].

Завдяки дотриманню Всесвітнього антидопінгового кодексу 2009 року всі підписанти, включаючи всі міжнародні олімпійські федерації та національні олімпійські комітети, визнали юрисдикцію CAS у справах порушення антидопінгових правил[2][4][5]. Починаючи з 2016 року антидопінговий підрозділ CAS розглядає випадки допінгу на Олімпійських іграх замість дисциплінарної комісії МОК[6]. Ці рішення можуть бути оскаржені до спеціального суду CAS в місті-господареві Олімпійських ігор, або, якщо спеціальний суд більше не працює, до постійного спортивного арбітражного суду[7]. Під час дії першого антидопінгового підрозділу було розглянуто вісім справ, з яких сім були випадками допінгу в межах його юрисдикції[8].

Завдяки тому, що CAS є швейцарською арбітражною організацією, його рішення можуть бути оскаржені до Федерального суду Швейцарії[9]. Оскарження арбітражних рішень, як правило, не є успішним[10]. Прийняття рішень по оскарженням в основному ґрунтується на тому, чи були виконані процедурні вимоги, і чи не суперечить рішення державній політиці Швейцарії. Станом на березня 2012 року було сім випадків скасування рішень CAS через звернення до Федерального суду, з яких шість було вирішено за процедурними питаннями і лише один раз рішення було скасоване по суті справи — у випадку з Матузалем, бразильським футболістом.[11]

Свого часу Федеральний суд Німеччини ухвалив рішення проти німецької ковзанярки Клаудії Пехштайн, визначивши відсутність юрисдикції для перегляду своєї справи. Федеральний суд Швейцарії постановив, що CAS задовольняє вимогам арбітражного суду відповідно до німецького законодавства, і що незалежність CAS від сторін забезпечується методом вибору арбітрів і можливістю оскарження до Федерального суду Швейцарії[12][13].

Історія[ред. | ред. код]

У зв'язку з взаємовпливом спорту та політики президентом Міжнародного олімпійського комітету (МОК) Хуаном Антоніо Самаранчем був запропонований орган для вирішення суперечок, що виникають під час Олімпіади. CAS створили як частину МОК у 1984 році.

У 1992 році одне з рішень CAS було оскаржене у Федеральному суді Швейцарії на підставі зацікавленості CAS як підрозділу МОК. Швейцарський суд постановив, що CAS є арбітражним судом але звернув увагу на численні зв'язки між CAS і МОК.[14]

Як відповідь у CAS пройшли реформи, щоб зробити його більш незалежним від МОКу як організаційно, так і фінансово. Найбільшою зміною було створення «Міжнародної арбітражної спортивної ради» (ICAS) для догляду замість МОК за управлінням та фінансуванням CAS.

Рада CAS[ред. | ред. код]

Позначення Назва Країна
Президент John Coates Австралія Австралія
Віце-президенти Michael Lenard Flag of the United States.svg США
Tjasa Andrée-Prosenc Словенія Словенія
Керівник плати постійних суддів Carole Malinvaud Франція Франція
Президента палати апеляційного арбітражу Corinne Schmidhauser Швейцарія Швейцарія
Керівник секретаріату Matthieu Reeb Швейцарія Швейцарія

Члени CAS[ред. | ред. код]

номер Ім'я Країна
1. Abdullah Al Hayyan Кувейт Кувейт
2. Tjasa Andrée-Prosenc Словенія Словенія
3. Patrick Baumann Швейцарія Швейцарія
4. Scott Blackmun Flag of the United States.svg США
5. Alexandra Brilliantova Росія Росія
6. Miguel Cardenal Carro Іспанія Іспанія
7. John Coates Австралія Австралія
8. Moya Dodd Австралія Австралія
9. Nabil Elaraby Єгипет Єгипет
10. Ivo Eusebio Швейцарія Швейцарія
11. Michael Lenard Flag of the United States.svg США
12. Carole Malinvaud Франція Франція
13. Yvonne Mokgoro Flag of South Africa.svg ПАР
14. Ellen Gracie Northfleet Бразилія Бразилія
15. Göran Petersson Швеція Швеція
16. Dick Pound Канада Канада
17. Corinne Schmidhauser Швейцарія Швейцарія
18. Tricia C.M. Smith Канада Канада
19. Wilhelmina Thomassen Нідерланди Нідерланди
20. Hanqin Xue Нідерланди Нідерланди
21. Matthieu Reeb Швейцарія Швейцарія

Приклади практики[ред. | ред. код]

Допінг[ред. | ред. код]

У березні 2011 року CAS прийняла перше рішення, спираючись на біологічний паспорт[en] спортсмена — було дискваліфіковано двох італійських велосипедистів на основі співставлення їх профілів крові за два роки[15].

Перед цим було вирішено справу Клаудії Пехштайн на подібних підставах[16]. Відмінність цих двох справ полягає в тому, що у випадку Пехштейн зразки крові брались представниками національної федерації спорту, а не офіційними представниками CAS чи МОК[16].

Літні Олімпійські ігри 2016 року[ред. | ред. код]

Спеціальний суд для Олімпіади 2016 року зареєстрував 18 справ до 3 серпня, перевершивши рекорд за два дні до церемонії відкриття. Згідно з відповідним звітом, 11 випадків були пов'язані з російськими спортсменами у справі про допінг, що фінансується державою[17]. До кінця Ігор загальна кількість випадків склала 28, з яких 16 були пов'язані з російськими спортсменами[8].

Інші випадки, не пов'язані з допінгом[ред. | ред. код]

  • У липні 2015 року, у справі, пов'язаній з проблемою перевірки статі у спорті, CAS видала тимчасове арбітражне рішення, яке призупиняло положення, що використовувала міжнародна асоціація легкої атлетики для визначення, чи можуть спортсмени з гіперандрогенністю змагатися у професійній жіночій атлетиці. За положеннями, спортсменам з рівнем тестостерону вище 10 нмоль/л не дозволяли змагатись в жіночих категоріях. Ці положення були оскаржені індійською спринтеркою Дуті Чанд[en]. Палата CAS наказала міжнародній асоціації легкої атлетики подати наукові докази щодо зв'язку між спортивними показниками та підвищеним рівнем тестостерону протягом двох років після видачі тимчасового рішення[18][19]. Цей термін був продовжений CAS на два місяці після угоди між сторонами. У січні 2018 року CAS призупинила справу на шість місяців, вимагаючи від асоціації уточнити, чи вона має намір замінити спірні норми новими правилами, які не вплинуть на справу Чанди. Оригінальні правила залишаються призупиненими[20][21].
  • У 2006 році суд постановив, що Футбольна асоціація Гібралтару має вагомі підстави для подання заяви про приєднання до УЄФА, змушуючи організацію надати йому тимчасове членство. Проте на наступному Конгресі УЄФА Гібралтар був відкинутий голосуванням через лобіювання з боку Іспанії, незважаючи на рішення CAS[22]. У 2013 році Гібралтар став членом УЄФА. У травні 2016 року CAS частково підтримав оскарження Гібралтаром рішення ФІФА про відмову в членстві. Суд не надав членства, але постановив, що ФІФА повинна надати повне членство якомога швидше[23]. Гібралтар отримав членство на з'їзді ФІФА, який відбувся в тому ж місяці[24].
  • У 2010 році Ірландська футбольна асоціація (Північна Ірландія) звернулася до CAS після того, як ФІФА не перешкодила Футбольній асоціації Ірландії (FAI, Республіка Ірландія) приймати народжених у Північній Ірландії гравців, які не мали родинних зв'язків з Республікою[25]. CAS винесла рішення на користь FAI та ФІФА, підтвердивши, що вони діяли за правилами[26].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. History of the Court of Arbitration for Sport, official website of the Court of Arbitration for Sport (page visited on 5 May 2016)
  2. а б Міжнародний олімпійський комітет: Олімпійська хартія
  3. Річард Н. Макларен, Двадцять п'ять років Спортивного арбітражного суду: погляд в дзеркало (англ.)
  4. Всесвітнє антидопінгове агентство: 2009 World Anti-Doping Code Архівовано 24 серпень 2012 у Wayback Machine.
  5. Наглядова роль Арбітражного суду з спорту у регулюванні міжнародної спортивної системи(англ.)
  6. Каролос Грохман: CAS беруть на себе допінг на Олімпійських іграх 18 червня 2016 року. (англ.)
  7. Правила арбітражу, що застосовуються до антидопінгового відділу CAS(англ.)
  8. а б Спортивний арбітражний суд: Звіт про діяльність підрозділів CAS на Олімпійських іграх Ріо в 2016 році (англ.)
  9. Спортивний арбітражний суд: Пресреліз 23 липня 2012 року
  10. CAS Bulletin 2011/2 Оскарження арбітражних рішень CAS
  11. Roy Levy: Swiss Federal Tribunal overrules CAS award in a landmark decision: FIFA vs Matuzalem Архівовано 25 березень 2014 у Wayback Machine.
  12. Крістіан Кейдель: Федеральний трибунал Німеччини відхиляє позов Клаудії Печштейн за відшкодування збитків від Міжнародного союзу ковзанярів (ISU)
  13. Англійський переклад рішення Федерального суду Німеччини
  14. BGE 119 II 271 (Gundel v La Fédération Internationale)
  15. Суд затверджує заборону велосипедистові на основі біологічного паспорта // New York Times 2011/03/09
  16. а б Despina Mavromati. CAS Bulletin 2011/2 Програма біологічного паспорта спортсмена
  17. Спортивний арбітражний суд: ЗМІ: 18 зареєстрованих справ — Станом на 3 серпня 2016 року
  18. Court of Arbitration for Sport. CAS suspends IAAF Hyperandrogenism Regulations. Архів оригіналу за 16 серпень 2016. Процитовано 15 August 2016. 
  19. Court of Arbitration for Sport. Chand v. IAAF - Interim award. Архів оригіналу за 4 липень 2017. Процитовано 15 August 2016. 
  20. Court of Arbitration for Sport. The application of the IAAF hyperandrogenism regulations remain suspended. Процитовано 20 January 2018. 
  21. Singh, Navneet. Advantage Dutee Chand as CAS suspends world athletics body’s gender policy. Hindustan Times. Процитовано 20 January 2018. 
  22. Gibraltar have failed in their attempt to become a member of Uefa.. BBC Sport. Процитовано 25 June 2012. 
  23. CAS tells Fifa to reconsider Gibraltar’s membership ‘without delay’. The Guardian. Процитовано 17 June 2016. 
  24. Fifa: Kosovo and Gibraltar become members of world governing body. BBC Sport. Процитовано 17 June 2016. 
  25. IFA приймає справу до CAS
  26. CAS/2010/A/2071. Irish Football Association v/ Football Association of Ireland, Daniel Kearns and FIFA. 

Посилання[ред. | ред. код]