Спільна декларація про підтримку України

Спільна декларація про підтримку України — рамковий документ, підписаний лідерами країн Великої сімки (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада) і президентами Європейської ради та Європейської комісії на саміті НАТО у Вільнюсі 12 липня 2023 року.^[1]^[2] Декларація є відкритою для підписання будь-якими країнами.^[3]

Попередні напрацювання щодо гарантій безпеки України[ред. | ред. код]

24 травня 2022 року оголошено про створення міжнародної консультативної групи, яка розроблятиме пропозиції щодо гарантій безпеки для України. Цю групу очолили спільно керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак і екс-генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен.^[4] 1 липня 2022 року відбулось перше засідання Групи з питань безпеки для України.^[5] 13 вересня 2022 року співкерівники цієї групи презентували «Київський безпековий договір. The Kyiv Security Compact. Міжнародні гарантії безпеки для України: рекомендації»^[6]^[7] У запропонованих рекомендаціях зазначається, що найсильнішою гарантією безпеки для України є її здатність захищатися від агресора відповідно до статті 51 Статуту ООН, а гарантії мають бути політично та юридично обов'язковими для виконання на основі двосторонніх угод, але об'єднані в межах спільного документа «Київський безпековий договір».^[7] Повідомляючи про погодження «Спільної декларації про підтримку України» 12 липня 2023 року, Андрій Єрмак наголосив, що безпекові компоненти, які в ній містяться, було закладено в концепції Kyiv Security Compact.^[8]

Структура Спільної декларації[ред. | ред. код]

Учасники підтверджують «непохитну відданість стратегічній меті створення вільної, незалежної, демократичної та суверенної України в межах її міжнародно визнаних кордонів, здатної захистити себе та стримати майбутню агресію».^[1]
Підтвердження того, що «безпека України є невід'ємною частиною безпеки євроатлантичного регіону», а її підтримка триватиме стільки часу, скільки буде потрібно.^[1]
Констатація того, що підтримка України ґрунтується на «спільних демократичних цінностях та інтересах, передусім на повазі до Статуту ООН і принципів територіальної цілісності та суверенітету».^[1]
Оголошується, що розпочинаються «переговори з Україною з метою формалізації — через двосторонні безпекові зобов'язання і домовленості, узгоджені з цією багатосторонньою рамковою угодою, згідно з нашими відповідними правовими і конституційними вимогам», при цьому учасники працюватимуть з Україною «над конкретними двосторонніми довгостроковими зобов'язаннями і домовленостями у сфері безпеки».^[1]
Шляхи притягнення агресора до відповідальності.
Дії у разі майбутнього збройного нападу на Україну.
Зобов'язання України:
- «Робити позитивний внесок у безпеку партнерів та посилювати заходи прозорості та підзвітності щодо партнерської допомоги»^[1].
- «Продовжувати реалізацію реформ правоохоронних органів, судової системи, боротьби з корупцією, корпоративного управління, економіки, сектору безпеки та державного управління…»^[1].
- «Просувати оборонні реформи і модернізацію…»^[1].
Готовність ЄС зробити свій внесок у ці зусилля.
Можливість приєднання інших країн до Спільної декларації.