Корупція в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Індекс сприйняття корупції 2020 (Transparency Int.)

Корупція є дуже поширеною проблемою в Україні[1][2]. В Індексі сприйняття корупції міжнародної організації Трансперенсі Інтернешнл за 2020 рік Україна посіла 117-те місце зі 180 країн, що досліджувалися (збільшення — 9 місць за рік)[3]. У 2012 році міжнародна аудиторська компанія Ernst & Young ставила Україну в трійку найбільш корумпованих країн світу разом з Колумбією та Бразилією[4] з 43[5].

Дипломатична служба Сполучених Штатів Америки визначала Україну часів президентства Леоніда Кучми та Віктора Ющенка як клептократію, як це випливає з витоку Wikileaks[6].

Корупційні галузі[ред. | ред. код]

Хабарі даються для того, щоб отримувати публічні послуги в певний час чи на постійній основі[7]. Велика кількість українців кажуть, що вони дають хабарі, бо гадають, ніби це нормально й очікувано[7][8]. Деякі з найбільших хабарів оцінювалися більш як в 1 млн доларів США[9]. Соціологічне опитування Management Systems International (MSI) за 2008 рік показало, що найвищі рівні корупції спостерігалися в техогляді (57,5 %), міліції (54,2 %), охороні здоров'я (54 %), судах (49 %) і вищій освіті (43,6 %)[10]. 8 червня 2011 року тодішній (згодом засуджений за державну зраду[11]) Президент України Віктор Янукович заявляв, що корупція позбавляє державний бюджет 2,5 млрд $ доходів на рік, і через корупційні оборудки в галузі державних закупівель від 10 % до 15 % (7,4 млрд $) бюджетних коштів осідають у кишенях чиновників[12].

Згідно з даними Агентства Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID), основними причинами корупції в Україні є слабка система правосуддя і надмірний контроль непрозорого уряду в поєднанні з бізнес-політичними зв'язками і слабким громадянським суспільством[13]. Корупція постійно обговорюється в українських ЗМІ[14][15].

Індивідуальне ставлення до корупції[ред. | ред. код]

Найбільші одержувачі хабарів — поліція, охорона здоров'я та система освіти[16]. Наприкінці 2000-х і на початку 2010-х років близько 67 % українців, які мали справу з урядовими установами, сказали, що вони були безпосередньо залучені до корупційних оборудок[7][17]. Під час опитування 2010 року, 30—49,9 % респондентів зізналися, що платили хабар постачальникам публічних послуг протягом минулого року[18]; при проведенні подібного дослідження в 2007 році, 18—32 % респондентів повідомили, що платили хабар[18]. Той же показник для Великої Британії в 2011 році становив 1,9 %[19]. Проте, в іншому опитуванні в кінці 2008 року, тільки 21 % відповіли, що вони або члени їх сім'ї платили хабар у будь-якій формі в попередні 12 місяців; зіставні показники для США і Великої Британії були 2 % і 3 % відповідно[20]. В опитуванні інституту з ринкових досліджень GfK, проведеному влітку 2001 року, 43 % заявили, що вони ніколи особисто не давали хабара[8].

У 2013 році 74 % не повідомляли про особисті випадки корупції [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]; 24 % боялися наслідків, 63 % вважали, що це не має ніякого значення[16].

У соціологічному дослідженні СГ «Рейтинг» у листопаді 2016 року — від 20 до 40 відсотків населення України було так чи інакше залучено до корупційної діяльності в різних галузях економічного, соціального та громадського життя. [[Файл:Таблиця СП Рейтинг.png|міні|350x350пкс|Толерантність населення України до http://www.rol.org.ua/newsitem.cfm?unid=5594 [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] by Taras Kuzio, Jamestown Foundation (29 November 2012)</ref>. Прямі фальсифікації голосів зменшилися після президентських виборів 2004 року. Після другого туру виборів Верховний Суд України ухвалив, що у зв'язку з масштабом фальсифікацій стало неможливо встановити результати виборів і призначив повторне голосування[21][22].

З тих пір політики продовжують заявляти, що в Україні не зникли фальсифікації виборів та адміністративні хитрощі задля отримання більше голосів для певної партії[23].

Український електорат залишається вельми скептично налаштованим щодо чесності виборчого процесу[24] (дані на 2010 рік).

Дипломатична служба США стверджувала, що принаймні декілька українських державних підприємств були нечесно приватизовані на користь політичних друзів[6]. На регіональному рівні корупція була також помічена у зв'язку з виділенням землі[25].

Українські політики регулярно звинувачують один одного в корупції, заявляючи, що борються з корупцією лише вони самі[26]. На початку 2012 року народний депутат Роман Забзалюк «експериментально» вступив до парламентської фракції Реформи заради майбутнього. Після цього він стверджував, що ця фракція купує своїх членів за 500 000 $, які сплачуються за перехід з інших парламентських груп, а потім платить їм щомісячну зарплату в 20 000—25 000 $. Забзалюк удав, що він страждає на дуже серйозне захворювання і в групі «Реформи заради майбутнього» дали йому близько 100 000 $ на операцію в Ізраїлі[27].

Український політолог Кость Бондаренко стверджує, що до 2010 року в українській політиці існувало неписане правило: ніякі звинувачення не пред'являються членам попереднього уряду, і їх наступникам не доведеться турбуватися про те, що може принести майбутнє[28]; проте, в 2010 і 2011 роках «було порушено кримінальні справи проти 78 членів колишнього уряду і більш ніж 500 кримінальних справ стосовно чинних посадових осіб»[28]. Тим не менш, з 2010 року українська преса привела тисячі прикладів кримінальних справ, у яких виявилася безпрецедентна поблажливість до державних посадових осіб, а також політиків і бізнесменів, пов'язаних із Партією регіонів[29].

Міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко заявив у березні 2012, що з 2010 року близько чотирьом сотням політиків були пред'явлені кримінальні обвинувачення у зв'язку з корупцією; більшість із них належать до Партії регіонів, Блоку Юлії Тимошенко та Нашої України — Народної самооборони[30]. Незрозуміло, скільки із цих звинувачень були доведені до суду.

Українські ЗМІ, зокрема, Українська правда, регулярно оприлюднюють життя українських політиків і публічних службовців — мільйонерів, абсолютно невідповідне їх задекларованим офіційним доходам[31][32].

Місцева політика[ред. | ред. код]

Декілька міських голів підозрювалися у використанні своїх посад у власних бізнес-інтересах[33].

Екс-мер Черкас Сергій Одарич підозрювався в розтраті 600 000  з місцевого бюджету[34].

Екс-мер Ірпеня Володимир Карплюк підозрювався в корупції, йому було оголошено дві підозри.[35][36] За час, що він перебував при владі, було знищено 1500 га лісу в Ірпені.[37]

Корупція в юриспруденції[ред. | ред. код]

Українські політики та аналітики описують стан судової системи України як украй незадовільний[38][39] і вказують на політичний тиск і хабарництво в середовищі суддів[40]. Незалежні юристи та правозахисники скаржаться на те, що українські судді регулярно ухвалюють рішення під тиском і недбало[41]. Судова система України широко розглядається як корумпована[42]. Опитування Міністерства юстиції України в 2009 році показало, що тільки 10 % респондентів довіряють системі правосуддя. Менше 30 % вважають, що в суді можливо отримати справедливий розгляд[38].

Хоча незалежність судової влади в принципі існує, судова і політична влада недостатньо розділені на практиці. Судді піддаються тиску з боку політичних і бізнес-інтересів[43].

У серпні 2014 року в статті «Української правди» стверджувалося, що судді отримують хабарі («від кількох до багатьох тисяч доларів»), що набагато вище їх зарплати (приблизно 915 $)[44]. Українські судді іноді заарештовуються під час отримання хабара[45].

Критики також скаржаться, що чиновники та їхні діти (останні відомі як «мажори»[46]) отримують більш м'які вироки порівняно зі звичайними громадянами[47][48].

Корупція у сфері вищої освіти[ред. | ред. код]

Вища освіта в Україні страждає через хабарництво. 33 % опитаних студентів стверджували, що вони зіткнулися з корупцією у своєму навчальному закладі, 29 % чули про випадки корупції від інших студентів, у той час як 38 % не стикалися з корупцією[49]. Згідно дослідження Transparency International, проведеного 2008 року, 47,3 % студентів вузів заявили, що від них вимагали хабарі; з них 29 % добровільно заплатили хабар[10] Студенти (аспіранти) можуть «купити» вступ до вузу, результати іспиту, проходження докторської або кандидатської дисертації.[10].

Хабарі варіюються від 10 $ до 50 $ за екзамен до кількох тисяч за вступ до університету. За даними урядових джерел, хабарі варіюються в межах від 80 $ до 21 500 $. Зарплати вчителів та викладачів в Україні низькі порівняно з іншими професіями; це може призводити спокуси вимагати хабарі[10].

Окремі чиновники були викриті у підробці документів про вищу освіту[50].

Корупція в бізнесі[ред. | ред. код]

Компанії стикаються з корупцією, головним чином, в бізнес-ліцензуванні, оподаткуванні та на митниці[51]. Організація економічного співробітництва та розвитку висловилася, що корупція є «суттєвою перешкодою» для ведення бізнесу в Україні[52].

Дослідження, проведені Ернст & Янг у 2011 і 2012 роках, показали, що число топ-менеджерів, які беруть хабарі, збільшилося на 9 відсотків у 2011 році і на 15 відсотків у 2012 році. Ще 4 відсотки були готові платити хабарі для того, щоб приховати інформацію про результати своєї фінансової діяльності[4].

Підраховувалося, що «корупція змусила бізнес йти в тінь, де зараз ми маємо 45 % економіки»[53].

Представник однієї з Британських компаній стверджував, що неукраїнські компанії часто втрачають контракти, якщо вони не платять хабарів[41].

Корупція в системі соціального забезпечення[ред. | ред. код]

У 2012 році Президент Віктор Янукович повідомив, що тільки близько 23 відсотків монетизованих соціальних послуг надходять тим, кому вони насправді потрібні. Українські ЗМІ виявили багато історій на кшталт незаконного отримання народними депутатами чорнобильських і воєнних соціальних пільг[4].

Корупція в охороні здоров'я[ред. | ред. код]

Хоча медичне обслуговування в державних лікарнях теоретично безкоштовне для українців, практика оплати пацієнтами лікування набула широкого поширення[54][55].

У червні 2012 правозахисні групи звинуватили посадових осіб Міністерства охорони здоров'я в розкраданні грошей, які мали бути використані для лікування хворих на СНІД: ліки проти СНІДу закуповувалися за надзвичайно завищеними цінами, за що згодом отримувалися відкати[56][57].

У 2016 МОЗ запустило програму аутсорсингу закупівель по імпорту деяких медикаментів. Відповідно до програми, МОЗ передав закупівлі британському агентству Crown Agents і кільком підрозділам ООН. Кількість постачальників ліків було збільшено приблизно в 10 разів. В результаті, за даними на грудень 2016 витрати знизилася на 38 % в порівнянні з попереднім роком[58]

Корупція в силових структурах[ред. | ред. код]

Фірму партнера Арсена Авакова підозрюють у розпилі 300 мільйонів на харківському метро [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]

Вартість для суспільства[ред. | ред. код]

Transparency International вважає, що від 30 до 50 відсотків усіх українців зіткнулися з корупцією в державних органах[10]. За оцінками станом на 2009 рік, українці платили приблизно 3,5 млрд грн. (400 млн. $) хабарів на рік[15]. У 2008 році ця цифра складала 700 млн $[59].

Корумпованість — соціологічні дані[ред. | ред. код]

Згідно вищенаведеного дослідження, представники бізнесу, які стикалися з корупцією, визначили найкорумпованішими такі державні органи:

  1. податкова служба (25 %);
  2. Агентство земельних ресурсів (7,1 %);
  3. Державна автомобільна інспекція (5,1 %);
  4. митниця (4 %);
  5. Міністерство внутрішніх справ (4 %);
  6. обласні адміністрації (3,7 %);
  7. прокуратура (3,3 %);
  8. міліція (3,2 %);
  9. санітарно-епідеміологічна служба (2,9 %);
  10. Державна реєстраційна служба (2,8 %);
  11. суди (2,8 %);
  12. пожежна служба (2,5 %);
  13. медичні заклади (1,7 %);
  14. Державна архітектурно-будівельна інспекція (1,6 %);
  15. міськвиконкоми (1,4 %).

Найчастіше хабар вимагали при перевірці підприємств податковою службою, пожежною службою та під час операцій з ПДВ. Крім цього, опитувані скаржилися на примус до дачі хабара чи оплату без квитанції зайвих послуг під час взаємодії не лише з податковою, але й з міністерством внутрішніх справ. Як виявило дослідження, найбільше на оформленні документації наживаються працівники Агентства земельних ресурсів, Державної автоінспекції та обласних адміністрацій[60].

Рейтинги України[ред. | ред. код]

Індекс сприйняття корупції в Україні, 1998—2018.

Transparency International випускає щорічний звіт, що містить оцінку Індексу сприйняття корупції в кожній країни. Ця «оцінка ставиться стосовно сприйняття рівня корупції очима бізнесменів та аналітиків, і коливається від 100 (дуже чисто) до 0 (дуже високий рівень корупції)»[61]. У доповіді за 2014 рік найменш корумпованою країною в списку була Данія з рахунком 92, а найбільш корумпованими зі 174 країн, були Сомалі та Північна Корея з рахунком 8[62].

У наступній таблиці перераховані місця України в Індексі сприйняття корупції на основі щорічних доповідей Transparency International з 1999 року. Методи, використовувані в оцінці індексу, змінювалися з року в рік, тож пряме порівняння між роками не рекомендується.

Рік Місце Значення Індексу сприйняття корупції Ступінь вірогідності[63] Стандартне відхилення Стандартна похибка[64] Кількість використаних опитувань[65] Джерело
0-10 0-100
1998 69 із 85 2,8 1,6 6 [66]
1999 75 із 99 2,6 1,4 10 [67]
2001 83 із 91 2,1 1,1 6 [68]
2002 85 із 102 2,4 0,7 6 [69]
2003 106 із 133 2,3 0,6 10 [70]
2004 122 із 146 2,2 2,0–2,4 10 [71]
2005 107 із 158 2,6 2,4–2,8 8 [72]
2006 99 із 163 2,8 2,5–3.0 6 [61][73]
2007 118 із 179 2,7 2,4–3.0 7 [74][75]
2008 134 із 180 2,5 2,0–2,8 8 [76][77]
2009 146 із 180 2,2 2,0–2,6 8 [78][79]
2010 134 із 178 2,4 2,1–2,6 8 [80][81]
2011 152 із 183 2,3 2,1–2,5 10 [82][83]
2012 144 із 176 26 24–29 8 [84][85]
2013 144 із 175 25 22–28 8 [86]
2014 142 із 175 26 23-29 1,6 8 [87][88]
2015 130 із 167 27 24-30 5.46 1,93 8 [89]
2016 131 із 176 29 25-32 1,97 9 [90]
2017 130 із 180 30 26-34 2,27 9 [91]
2018 126 із 183 32 28-36 2,27 9 [92]

У 2015 році в Індексі сприйняття корупції Україна посіла 130 місце з 168 досліджуваних країн (поруч з Парагваем і Коморськими Островами)[93].

Суспільне сприйняття[ред. | ред. код]

Нижче в таблиці представлені середні оцінки сприйняття корупції окремими інституціями українського суспільства. Порівняльні показники для Сполученого Королівства та Сполучених Штатів за 2009 рік наведені в нижній частині таблиці.

Рік Політичні партії Парламент Міліція Бізнес / Приватний сектор ЗМІ Посадові / службові особи Судочинство НГО Релігійні організації Збройні Сили Освіта Джерело
2007 4.1 4.1 4.1 3.9 3.2 - 4.2 3.2 2.3 3.1 3.8 [18]
2009 4.4 4.5 - 4.3 3.8 4.5 4.5 - - - - [18][94]
2010 4.0 4.1 4.3 3.7 3.2 4.1 4.4 3.2 2.3 3.5 4.0 [18]
2009 Сполучене Королівство 3.6 3.3 - 3.5 3.5 3.2 2.8 - - - - [94]
2009 США 4.0 3.9 - 3.7 3.7 3.7 3.2 - - - - [94]
Питання: Якою мірою ви сприймаєте наступні установи вашої країни як корумповані? (1: не корумповані, 5: надзвичайно корумповані). [18]

Дії влади[ред. | ред. код]

1991—2013[ред. | ред. код]

Профільні закони про боротьбу з корупцією приймалися Верховною Радою у 1995[95], 2009[96], 2014[97] роках.

Після перемоги на виборах 2004 року Президент України Віктор Ющенко обіцяв «війну з корупцією»[98]. Кілька впливових посадовців дійсно були заарештовані або допитані на початку 2005 року (серед них майбутні міністри в Уряді Азарова Борис Колесніков[99][100][101] і Юрій Бойко[102][103]). Колишній Голова Служби безпеки України Олександр Турчинов стверджував, що влітку 2005 року Ющенко перешкодив розслідуванню корупційних схем між Нафтогазом і РосУкрЕнерго[102][103].

Опитування, проведені в листопаді 2008 року, показали, що 73 % людей в Україні вважають Другий уряд Тимошенко неефективним у боротьбі з корупцією[20]. У ході опитування в 2001 році, коли Леонід Кучма був президентом, 80 % українців «повністю або в цілому» погодилися з твердженням: «Нинішня влада не має ніякого реального інтересу в покаранні корупції»[8].

Україна приєдналася до Групи держав проти корупції (GRECO) 2006 року[104].

Так само, як його попередник Ющенко[98], Президент Янукович (і його Прем'єр-міністр Микола Азаров[105]) зробили боротьбу з корупцією вістрям програми внутрішньої політики[106][107][108]. Політичні опоненти Януковича звинуватили його у використанні політично мотивованих судових процесів, прикритих антикорупційну кампанією; широка громадська думка в Україні значною мірою поділяла цю точку зору[109][110][41][111]

Посол ЄС в Україні Жозе Мануел Пінту Тейшейра заявив на інвестиційній конференції 28 лютого 2012, що обіцянки Януковича щодо антикорупційних реформ «на жаль, не дали ніяких результатів»[41].

Врешті, тіньова економіка, зростання корупції та хабарництва, безвідповідальність влади та її авторитарний характер призвели до революційного повалення режиму Януковича протягом 21 листопада 2013 — 22 лютого 2014[112][113].

Після Януковича[ред. | ред. код]

Після відсторонення Віктора Януковича новий Президент України Петро Порошенко та уряд Арсенія Яценюка під тиском громадськості почали проводити нові антикорупційні реформи[114][115][116].

«Велика частина хабарів осідає на середній ланці, суми їх навіть зростають (враховують націнку за небезпеку). Те, що корупція стала розглядатися як високоризикована операція – з одного боку, це добре, але з іншого – бізнесу від цього не легше.»

Президент України П. Порошенко (4 червня 2015)[117]

Було прийнято Закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», спрямований на реформування судової системи; Антикорупційна стратегія на 2014—2017 роки[118]; Закон щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів[119]; утворені нові органи — Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро, Бізнес-омбудсмен. Розвивається електронне урядування[120][121][122][123][124].

Ефективним засобом боротьби з корупцією вважається дерегуляція, адже вона призводить до скорочення «корупціогенних» функцій держави[125]. У цьому напрямі робляться кроки (затверджено план заходів щодо дерегуляції господарської діяльності та спрощенню регуляторної бази; скасовані деякі ліцензії, сертифікати, дозволи)[126][127].

Боротьба з корупцією сприймається як важливий фактор спротиву російській агресії[128][129]. Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт висловив думку, що «Корупція на найвищому рівні є для України більшою загрозою, ніж російські танки»[130].

Проте, результати нової антикорупційної політики влади у 2015 році не були помітні підприємцям. Соціологічне дослідження «Рівень сприйняття корупції бізнесом», проведене серед 2741 керівників українського бізнесу у лютому-березні 2015 року, показало, що рівень корупції в державних органах влади за останні півроку не змінився і навіть погіршився[60].

Кримінальна статистика[ред. | ред. код]

Протягом 2020 року за ст. 368 КК України (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди) засуджено всього 81 службову особу. Натомість за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК) притягнуті до відповідальності майже 600 хабародавців[131].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. UAH 1.5 b in budget funds embezzled since year-start, interior minister says [Архівовано 6 червня 2012 у Wayback Machine.], Інтерфакс-Україна (June 18, 2009)
  2. Ukrainians Pessimistic about Country's Future; Confidence in Political Leaders Falling [Архівовано 11 жовтня 2011 у Wayback Machine.], International Foundation for Electoral Systems (September 13, 2011)
  3. ІНДЕКС СПРИЙНЯТТЯ КОРУПЦІЇ-2020. ТІ Україна. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 16.12.2021. 
  4. а б в People First: The latest in the watch on Ukrainian democracy [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Kyiv Post (11 September 2012)
  5. Ernst & Young's 2012 Global Fraud Survey Highlights Significant Challenges in Dealing with Corruption and Bribery Risks. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019. 
  6. а б Clearer Picture [Архівовано 2 вересня 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (September 2, 2011)
  7. а б в Corruption, Democracy, and Investment in Ukraine [Архівовано 26 вересня 2011 у Wayback Machine.], Atlantic Council (October 2007)
  8. а б в Press release [Архівовано 8 березня 2012 у Wayback Machine.], 10th International Anti-Corruption Conference (2001)
  9. Top- 100 biggest bribes in Ukraine [Архівовано 5 грудня 2019 у Wayback Machine.], УНІАН (October 6, 2009)
  10. а б в г д Global Corruption Report 2008 [Архівовано 3 вересня 2010 у Wayback Machine.], Transparency International, Chapter 7.4, p. 280.
  11. Януковича засудили до 13 років ув'язнення. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 1 вересня 2021. 
  12. Under Yanukovych, Ukraine slides deeper in ranks of corrupt nations [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.], Kyiv Post (1 December 2011)
  13. CORRUPTION ASSESSMENT: UKRAINE [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], USAID (February 10, 2006)
  14. Shuster Live — How to fight with corruption in Ukraine. Consequences of corruption in an army — 2 [Архівовано 27 березня 2012 у Wayback Machine.], UkrainaTV.com
  15. а б Corruption Plague [Архівовано 5 лютого 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (June 25, 2009).
    .Оскільки Україна має населення близько 45 мільйонів, ця сума еквівалентна приблизно 9 $ на людину в середньому на рік.
  16. а б Transparency International Global Corruption Barometer: Ukraine has become more corrupt over the last two years [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.], Український тиждень (9 July 2013)
  17. Fighting Corruption In Ukraine: Ukrainian Style [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Київський інститут проблем управління імені Горшеніна (July 3, 2011)
  18. а б в г д е National Integrity System Assessment, Ukraine 2011 [Архівовано 3 червня 2011 у Wayback Machine.], TORO Creative Union — Transparency International Contact in Ukraine. pdf page 36.
  19. Corruption in the UK: Overview & Policy Recommendations, Transparency International UK, June 2011 [Архівовано 10 листопада 2011 у Wayback Machine.], ISBN 978-0-9566194-4-0 summary page 2.
  20. а б Transparency International Global Corruption Barometer 2009 Report [Архівовано 7 червня 2009 у Wayback Machine.], June 2, 2009, ISBN 978-3-935711-28-9 pdf Abs1:22, 32, 33.
  21. Supreme Court of Ukraine decision regarding the annulment of November 21 vote. Full text in Ukrainian [Архівовано 12 лютого 2007 у Wayback Machine.] and Summary in English [Архівовано 12 лютого 2007 у Wayback Machine.]
  22. Understanding Ukrainian Politics: Power, Politics, And Institutional Design [Архівовано 15 листопада 2014 у Wayback Machine.] by Paul D'Anieri, M. E. Sharpe, 2006, ISBN 978-0-7656-1811-5 (page 63)
    Committee of Electors of Ukraine registers no major violations at elections to Ternopil regional council [Архівовано 1 жовтня 2011 у Wayback Machine.], Інтерфакс-Україна (March 16, 2009)
    EU endorses Ukraine election result [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.], EU Observer (February 8, 2010)
    International observers say Ukrainian election was free and fair [Архівовано 24 травня 2015 у Wayback Machine.] The Washington Post (February 9, 2010)
    European Parliament president greets Ukraine on conducting free and fair presidential election [Архівовано 11 лютого 2010 у Wayback Machine.] Kyiv Post (February 9, 2010)
  23. Opposition pushes for immediate meeting with Yanukovych [Архівовано 28 вересня 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (September 22, 2011)
    BYT: International observers were physically unable to record mass irregularities in run-off vote [Архівовано 12 червня 2012 у Wayback Machine.] Kyiv Post (February 11, 2009)
    Yanukovych sure Tymoshenko will try to rig results of presidential election [Архівовано 9 червня 2012 у Wayback Machine.] Kyiv Post (December 17, 2009)
    Tymoshenko says she will prevent Yanukovych from rigging presidential election [Архівовано 9 червня 2012 у Wayback Machine.] Kyiv Post (December 17, 2009)
    President's office ex-official blows Yushchenko-Yanukovych secret deal [Архівовано 18 квітня 2013 у Archive.is] Zik.com (January 8, 2010)
    Тарас Кузьо, Yushchenko and Yanukovych Forge an Electoral Alliance [Архівовано 21 лютого 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (January 8, 2010)
    Yanukovych's Party Looks To Victory Amid Claims Of Election Fraud [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (November 1, 2010)
    ПР отримала мерів майже в половині областей [Архівовано 11 листопада 2010 у Wayback Machine.] Українська служба BBC (November 8, 2010)
    У Криму комуністи і партія «Союз» вимагають перерахунку голосів [Архівовано 18 липня 2012 у Archive.is], Дзеркало тижня (November 3, 2010)
    Westerners, local observers rip Oct. 31 elections as undemocratic [Архівовано 14 червня 2012 у Wayback Machine.] Kyiv Post (November 5, 2010)
  24. Poll: Less than 5 % Ukrainians believe presidential election will be fair [Архівовано 9 червня 2012 у Wayback Machine.] Kyiv Post (January 12, 2010)
    Poll: Most Ukrainians not planning to sell their votes in presidential election [Архівовано 9 червня 2012 у Wayback Machine.] Kyiv Post (January 12, 2010)
    Survey Shows Every Fifth Ukrainian Ready To Sell Vote [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (October 22, 2010)
  25. Heads of two towns in Khmelnytsky, Ternopil regions charged with bribery [Архівовано 6 червня 2012 у Wayback Machine.] Інтерфакс-Україна (April 13, 2009)
  26. Regions Party declares current government corrupt [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (January 10, 2010)
    Tymoshenko Accuses Yanukovych Of Involvement In Land Machinations In Crimea [Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.], Finchannel.com (January 4, 2010)
    "I'm the only politician without land ownership in Crimea, " says Yulia Tymoshenko [Архівовано 6 травня 2015 у Wayback Machine.] ZIK.com (January 3, 2010)
    Court dismisses Yanukovych's suit against Tymoshenko concerning unsanctioned election funds [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (December 31, 2009)
    Tymoshenko accuses Chernovetsky of corrupt use of funds of Kyiv residents [Архівовано 3 червня 2012 у Wayback Machine.] Інтерфакс-Україна (December 12, 2008)
    Tymoshenko blames Firtash and Presidential Secretariat for hryvnia's collapse [Архівовано 5 грудня 2019 у Wayback Machine.] УНІАН (December 18, 2008)
    Presidential secretariat says about misuse of funds from sale of government domestic loan bonds for Euro 2012 [Архівовано 6 червня 2012 у Wayback Machine.] Інтерфакс-Україна (November 27, 2009)
    Lutsenko accuses Yanukovych of giving false data in his income declaration [Архівовано 15 травня 2012 у Wayback Machine.], Інтерфакс-Україна (December 8, 2009)
    Tymoshenko proposes creating independent anti-corruption bureaus in Ukraine [Архівовано 12 грудня 2009 у Wayback Machine.], Kyiv Post (December 8, 2009)
    Lutsenko removed Yushchenko's portrait from his office [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.], Kyiv Post (December 9, 2009)
    Yuschenko accuses Tymoshenko of corruption [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (December 9, 2009)
    Yushchenko calls nation's law-enforcement chiefs mediocre and corrupt [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (December 9, 2009)
    Yushchenko: Open list of candidates for parliamentary elections a condition for eradicating corruption [Архівовано 31 травня 2012 у Wayback Machine.] Kyiv Post (December 12, 2009)
    Yatseniuk submits draft law on state committee for fighting corruption [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (December 16, 2009)
    Parliamentary majority responsible for failures in fight against corruption, says president [Архівовано 6 червня 2012 у Wayback Machine.] Інтерфакс-Україна (December 12, 2009)
  27. Turchynov: Batkivschyna knew why Zabzaliuk left faction [Архівовано 5 червня 2012 у Wayback Machine.], Kyiv Post (8 February 2012)
  28. а б РИА Новости, Ukraine without Tymoshenko, by Kost Bondarenko, 12 October 2011. Архів оригіналу за 13 грудня 2011. Процитовано 17 червня 2015. 
  29. Генпрокуратура не захотіла зайнятися підприємством сина Азарова. Українська правда (укр.). 26 серпня 2013. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 27 серпня 2013. 
  30. Голова МВС: Найбільше корупціонерів у Партії регіонів [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.], Українська правда (29 March 2012)
  31. Sodel, Vlad (photo credit) (25 серпня 2013). Новий голова ЦВК носить годинник за 50-60 тисяч доларів. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 25 серпня 2013. 
  32. Probe needed [Архівовано 14 червня 2012 у Wayback Machine.] Kyiv Post (July 22, 2011)
  33. Навіщо йдуть в мери? [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.], Українська правда (24 February 2012)
  34. Prosecutors suspect ex-mayor of Cherkasy Odarych of causing UAH 600,000 loss to city budget [Архівовано 12 травня 2020 у Wayback Machine.], Інтерфакс-Україна (10 June 2013)
  35. Меру Ірпеня вручили 2 підозру: він тікав від прокурора області [Архівовано 4 листопада 2019 у Wayback Machine.], Ірина Федорів, 20 грудня 2017
  36. 2 підозра Карплюку — мер Ірпеня втік від прокурора Чібісова [Архівовано 29 червня 2020 у Wayback Machine.], Громада Приірпіння, 20 грудня 2017
  37. Приірпіння: корупція та контрреволюція [Архівовано 27 червня 2020 у Wayback Machine.], Укрінформ, 19.10.2015
  38. а б Jackpot [Архівовано 14 червня 2012 у Wayback Machine.] Kyiv Post (March 25, 2010)
  39. Moskal: ‘Rotten to the core’ [Архівовано 31 березня 2010 у Wayback Machine.] Kyiv Post (March 25, 2010)
  40. Yanukovych notes political pressure on Ukraine's judicial system [Архівовано 2 травня 2012 у Wayback Machine.] Kyiv Post (March 25, 2010)
    Tymoshenko: Yanukovych entourage aims at recognizing legitimacy of coalition before president's trip to U.S. [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (March 29, 2010)
    Андерс Ослунд, How Ukraine Became a Market Economy and Democracy [Архівовано 20 грудня 2014 у Wayback Machine.] Інститут міжнародної економіки Петерсона, 2009, ISBN 978-0-88132-427-3 (page 219)
    Yanukovych allies: Tymoshenko trying to pressure court [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (March 30, 2010)
    Андерс Ослунд and Marek Dabrowski (Eds.), Europe after Enlargement [Архівовано 20 грудня 2014 у Wayback Machine.] Cambridge University Press, 2007, ISBN 978-0-521-87286-7 (page 149)
    Adrian Karatnycky, Alexander Motyl and Amanda Schnetzer (Eds.), Nations in Transit 2000—2001 [Архівовано 20 грудня 2014 у Wayback Machine.] Transaction Publishers, 2001, ISBN 978-0-7658-0897-4 (page 400)
  41. а б в г In Ukraine, scales of justice often imbalanced [Архівовано 4 травня 2012 у Wayback Machine.], Kyiv Post (10 April 2012)
  42. Battle looming over new law on judiciary and judge status [Архівовано 2 травня 2012 у Wayback Machine.] Kyiv Post (July 4, 2010)
    A top prosecutor, accused of corruption and incompetence, forced out in political struggle [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (December 18, 2009)
  43. Margareta Drzeniek Hanouz and Thierry Geiger, The Ukraine Competitiveness Report 2008 [Архівовано 7 квітня 2015 у Wayback Machine.] Всесвітній економічний форум, 2008, ISBN 978-92-95044-05-0 (page 50)
  44. Criminal organization judges [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], Українська правда (21 August 2014)
  45. Kyiv district court judge arrested while taking bribe [Архівовано 23 вересня 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (February 8, 2011)
    Ex-judge Zvarych sentenced to ten years in prison [Архівовано 9 квітня 2012 у Wayback Machine.] Kyiv Post (September 20, 2011)
  46. Gang-raped, strangled and set alight, brave Oksana loses her fight [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.], The Age (30 March 2012)
    Ukrainian Woman's Rape Stirs Public 'Vendetta': Leonid Bershidsky [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.], Bloomberg (22 March 2012)
  47. Unruly Untouchables [Архівовано 30 квітня 2012 у Wayback Machine.], Kyiv Post (14 July 2011)
  48. Charges dismissed against driver who killed pedestrian [Архівовано 31 грудня 2011 у Wayback Machine.], Kyiv Post (1 December 2011)
  49. One third of students have encountered cases of corruption in higher educational institutions [Архівовано 2 квітня 2012 у Wayback Machine.], Міжнародний фонд «Відродження» (April 20, 2011)
  50. Cheating nation [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (November 19, 2009)
  51. Ukraine adopts new anti-corruption bill [Архівовано 26 квітня 2017 у Wayback Machine.] Press TV (March 18, 2011)
  52. Bribes and bureaucrats: Doing business in Ukraine [Архівовано 26 квітня 2017 у Wayback Machine.], BBC News (7 March 2011)
  53. N. Korolevskaya: Ukraine Needs a Single Anti-Corruption Project [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], Фонд «Ефективне управління»
  54. Corruption No. 1 problem as Ukraine heads for election [Архівовано 17 червня 2015 у Wayback Machine.], Reuters (24 October 2012)
  55. 'If I receive it, it is a gift; if I demand it, then it is a bribe':On the Local Meaning of Economic Transactions in Post-Soviet Ukraine [Архівовано 12 лютого 2013 у Archive.is] by Abel Polese, Berghahn Books (Winter 2008)
  56. Відкат полягає в тому, що посадова особа при виборі постачальника товарів або послуг обирає певну пропозицію, і за це отримує від постачальника винагороду у вигляді фіксованої суми або відсотка суми угоди (Новак Б. В. Взятка и откат. СПб: Издательский дом «Питер», 2013. ISBN 9785911809416).
  57. Ukraine: Corruption blamed for AIDS non-treatment [Архівовано 10 березня 2014 у Wayback Machine.], Associated Press (29 June 2012)
  58. «Ukraine is struggling with corruption, sometimes successfully» [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.], The Economist, 25 May, 2017
  59. Ukrainians shrug off corruption despite damaging effects Kyiv Post (March 6, 2008).
    Див. також blog post [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.] Kiev Ukraine News Blog, (March 5, 2008).
  60. а б УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС ЗАЯВЛЯЄ, ЩО КОРУПЦІЯ В ДЕРЖАВНИХ ОРГАНАХ І В 2015-МУ ЗАЛИШАЄТЬСЯ НЕЗМІННОЮ / Transparency International Україна, 15.04.2015. Архів оригіналу за 17.06.2015. Процитовано 17.06.2015. 
  61. а б Transparency International Corruption Perceptions Index 2006 Table [Архівовано 16 квітня 2011 у Wayback Machine.]
  62. Corruption Perceptions Index 2014. Full table and rankings [Архівовано 18 липня 2018 у Wayback Machine.]. Transparency International. Retrieved: 3 December 2014.
  63. Залежить від кількості проведених опитувань.
  64. «Стандартна похибка обчислюється як стандартне відхилення перерозподілених вихідних даних, поділене на квадратний корінь з числа джерел.» (Corruption Perceptions Index 2015: Technical Methodology Note.) [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.]
  65. В ідеалі, для країни повинні використовуватися 12 опитувань. Якщо доступно менше, ніж 3 опитувань, країна не включається в Індекс сприйняття корупції.
  66. Annual Report Transparency International 1999 [Архівовано 17 вересня 2011 у Wayback Machine.], pdf p13
  67. Annual Report Transparency International 2000 [Архівовано 21 вересня 2011 у Wayback Machine.], pdf p14
  68. Annual Report Transparency International 2001 [Архівовано 16 вересня 2011 у Wayback Machine.], pdf p13
  69. Annual Report Transparency International 2002 [Архівовано 3 вересня 2011 у Wayback Machine.], Portuguese, Spanish, pdf p30
  70. Annual Report Transparency International 2003 [Архівовано 16 вересня 2011 у Wayback Machine.], pdf p21
  71. Annual Report Transparency International 2004 [Архівовано 16 вересня 2011 у Wayback Machine.], pdf p11
  72. Annual Report Transparency International 2005 [Архівовано 21 вересня 2011 у Wayback Machine.], pdf p21
  73. Annual Report Transparency International 2006 [Архівовано 17 вересня 2011 у Wayback Machine.], pdf p23
  74. Transparency International Corruption Perceptions Index 2007 Table [Архівовано 28 квітня 2008 у Wayback Machine.].
  75. Annual Report Transparency International 2007 [Архівовано 18 вересня 2011 у Wayback Machine.], pdf Abs1:27
  76. Annual Report Transparency International 2008 [Архівовано 28 вересня 2010 у Wayback Machine.], pdf Sec1:21
  77. Transparency International Corruption Perceptions Index 2008 Table [Архівовано 15 березня 2010 у Wayback Machine.], and the same table in newsroom section [Архівовано 11 березня 2009 у Wayback Machine.].
  78. Annual Report Transparency International 2009 [Архівовано 17 вересня 2011 у Wayback Machine.], pdf p53
  79. Transparency International Corruption Perceptions Index 2009 Table [Архівовано 12 січня 2019 у Wayback Machine.].
  80. Annual Report Transparency International 2010 [Архівовано 17 вересня 2011 у Wayback Machine.], pdf p79-80.
  81. Transparency International Corruption Perceptions Index 2010 [Архівовано 23 вересня 2011 у Wayback Machine.] pdf p7.
  82. Corruption Perceptions Index 2011 [Архівовано 10 серпня 2012 у Wayback Machine.], Transparency International
  83. Annual Report Transparency International 2010 Corruption Perceptions Index data. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 17 червня 2015. 
  84. Ukraine inches up on international corruption index [Архівовано 17 червня 2015 у Wayback Machine.], Kyiv Post (December 2012)
  85. Annual Report Transparency International 2012 Corruption Perceptions Index data [Архівовано 29 листопада 2013 у Wayback Machine.]
    'Annual Report Transparency International 2012 Corruption Perceptions Index data [Архівовано 19 березня 2013 у Wayback Machine.]
  86. Annual Report Transparency International 2013 Corruption Perceptions Index data. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 17 червня 2015. 
  87. Ukraine remains most corrupt country in Europe — Transparency International [Архівовано 28 червня 2015 у Wayback Machine.], Interfax-Ukraine (3 December 2014)
  88. 2014 Corruption Perceptions Index -- Results. Transparency International. Transparency International. December 2014. Архів оригіналу за 3 грудня 2014. Процитовано 3 листопада 2015. 
  89. Table із results: corruption perceptions index 2015. Transparency International. Transparency International. 27 січня 2016. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 29 серпня 2016. 
    Data and methodology, access an Excel spreadsheet із the full results, notes on the methodology and a description із the index's sources.. Transparency International. Transparency International. 27 січня 2016. Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 29 серпня 2016. 
  90. Corruption perceptions index 2016. Transparency International. Transparency International. 25 січня 2017. Архів оригіналу за 30 січня 2017. Процитовано 25 квітня 2017. 
    CPI2016_FullDataSetWithRegionalTables.xlsx (Excel file). Transparency International. Transparency International. 25 січня 2017. Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 25 квітня 2017. 
  91. Corruption perceptions index 2017. Transparency International. Transparency International. 25 січня 2017. Архів оригіналу за 11 травня 2020. Процитовано 20 липня 2019. 
    CPI2017_FullDataSetWithRegionalTables.xlsx (Excel file). 
  92. Corruption perceptions index 2018. Transparency International. Transparency International. 25 січня 2017. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 20 липня 2019. 
    CPI2018_FullDataSetWithRegionalTables.xlsx (Excel file). Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 20 липня 2019. 
  93. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 21 серпня 2016. 
  94. а б в Transparency International Global Corruption Barometer 2009 Report [Архівовано 7 червня 2009 у Wayback Machine.], June 2, 2009, ISBN 978-3-935711-28-9 pdf Abs1:28-29.
  95. Про боротьбу з корупцією: Верховна Рада України; Закон від 05.10.1995 № 356/95-ВР. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  96. Про засади запобігання та протидії корупції: Верховна Рада України; Закон від 11.06.2009 № 1506-VI. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  97. Про запобігання корупції: Верховна Рада України; Закон від 14.10.2014 № 1700-VII. Архів оригіналу за 23 травня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  98. а б Viktor Yushchenko Attracts Investments with the War on Corruption [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] Коммерсантъ (February 16, 2005)
  99. Yanukovych's inner circle [Архівовано 6 червня 2012 у Wayback Machine.], Kyiv Post (January 24, 2009)
  100. Countries at the crossroads: a survey of democratic governance [Архівовано 20 лютого 2014 у Wayback Machine.] by Sanja Tatic & Christopher Walker, Rowman & Littlefield Publishers, 2006, ISBN 978-0-7425-5801-4 (page 580)
  101. Corruption Watch: October 3, 2005 [Архівовано березня 3, 2016, у Wayback Machine.], Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (October 3, 2005)
  102. а б Gas Lobby Takes Control of Ukrains Secret Service [Архівовано 14 березня 2017 у Wayback Machine.] by Taras Kuzio (18 March 2010)
  103. а б Ukraine: Battle Against Corruption Grinds To A Halt [Архівовано 17 червня 2015 у Wayback Machine.], Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (September 26, 2005)
  104. GRECO publishes report on fight against corruption in Ukraine [Архівовано 2 травня 2012 у Wayback Machine.], Kyiv Post (18 November 2011)
  105. Ukraine's prime minister says budget problem hardest [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.], Kyiv Post (March 11, 2010)
  106. Yanukovych vows to put an end to corruption [Архівовано 27 травня 2012 у Wayback Machine.] Kyiv Post (September 15, 2011)
  107. Yanukovych: Over 400 officials of current government stand trial [Архівовано 29 серпня 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (Augustus 25, 2011)
  108. Yanukovych: 'Some misinform international community about Ukraine' [Архівовано 14 березня 2011 у Wayback Machine.] Kyiv Post (February 7, 2011)
  109. Ukraine timeline [Архівовано 16 вересня 2017 у Wayback Machine.] BBC News
  110. Euronews, Putin calls Tymoshenko jail term unfair, 11 October 2011 [Архівовано 15 грудня 2011 у Wayback Machine.].
    RFI English Tymoshenko supporters protest at jail sentence, by Jan van der Made, 12 October 2011. [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
    Amnesty International: Jailed former Ukraine prime minister must be released [Архівовано 28 грудня 2011 у Wayback Machine.], Kyiv Post (11 October 2011)
    Putin: Tymoshenko verdict unfair [Архівовано 17 жовтня 2011 у Wayback Machine.], Kyiv Post (11 October 2011)
    EU feels let down by Ukraine over Tymoshenko [Архівовано 4 січня 2012 у Wayback Machine.], Euronews (11 October 2011)
    Russia and West condemn Tymoshenko verdict [Архівовано 15 квітня 2012 у Wayback Machine.], РИА Новости (11 October 2011)
    [1] [Архівовано 17 квітня 2012 у Wayback Machine.], РИА Новости (12 October 2011)
    Council of Europe concerned about Tymoshenko trial [Архівовано 14 жовтня 2011 у Wayback Machine.], Kyiv Post (12 October 2011)
  111. The Rating Group, Tymoshenko case through eyes of voters, 29 September 2011. [Архівовано 20 грудня 2014 у Wayback Machine.]
    The Rating Group, Справа Тимошенко Очима Виборців, September 2011 [Архівовано 24 квітня 2012 у Wayback Machine.]
  112. Причини та передумови Революції Гідності (21 листопада 2013 р. — 22 лютого 2014 р.) / Підготовка до ЗНО з історії України. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  113. Юрій Шведа. Революція Гідності у контексті загальної теорії соціальних революцій / Zaxid.net, 26 січня 2014. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  114. У Порошенка планують провести антикорупційну реформу до кінця вересня / Дзеркало тижня, 16 липня 2014, 23:06. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  115. Порошенко пообіцяв антикорупційну стратегію і Антикорупційне бюро 7 серпня 2014 / Дзеркало тижня, 7 серпня 2014, 17:41. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  116. Порошенко обіцяє провести до 2020 року реформи у 8 пріоритетних сферах / INSIDER, 25 ВЕРЕСНЯ 201414:28. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  117. Повний текст щорічного послання Порошенка до Верховної Ради / УНІАН, 04.06.2015 | 15:05[недоступне посилання з липня 2019]
  118. Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014—2017 роки: Верховна Рада України; Закон, Стратегія від 14.10.2014 № 1699-VII. Архів оригіналу за 6 травня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  119. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів: Верховна Рада України; Закон від 14.10.2014 № 1701-VII. Архів оригіналу за 22 травня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  120. Державне агентство з питань електронного урядування України. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 17 червня 2015. 
  121. Урядовий портал: Електронне урядування. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 17 червня 2015. 
  122. Електронне урядування в Україні. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  123. Зелена книга з e-gov Державна політика е-урядування. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  124. Громадська організація «Електронна демократія». Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  125. Дерегуляція бізнесу в Україні. Витяг з аналітичної доповіді до Щорічного Посилання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році» / Державна регуляторна служба України, 08.06.2015. Архів оригіналу за 17.06.2015. Процитовано 17.06.2015. 
  126. Затверджено План дій щодо дерегуляції / Інтернет платформа EasyBusiness, 20-04-2015, 14:57. Архів оригіналу за 17-06-2015. Процитовано 17-06-2015. 
  127. Инфографика: Дерегуляция в действии: какие документы отменили (ОБНОВЛЕНО) / ЛИГА, 08.04.2015 15:00. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  128. Еплбаум: І боротьба з корупцією, і війна з Росією — питання життя або смерті для України / Громадське ТБ, 10 червня 2015. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  129. Без боротьби з корупцією Україна не може виграти війну / АНТИКОР, 4 березня 2015. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  130. Українська корупція є більшою загрозою, ніж російські танки — посол США Пайєтт / УП, 14 червня 2015, 02:56. Архів оригіналу за 16 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015. 
  131. В Україні у 7 разів частіше судять за пропозицію хабара, ніж за його отримання. protocol.ua. 18.02.2021. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 24.02.2021. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Дрьомов С. В. Корупція в Україні: причини поширення та механізми протидії. Зелена книга державної політики: монографія. — К.: Видавничий центр НУБіП України (2011).
  • Державна антикорупційна політика і запобігання та протидія корупції на публічній службі в органах державної влади і органах місцевого самоврядування: монографія / автор. кол.; В. В. Василевич, Т. Е. Василевська, В. Ф. Нестерович, Е. В. Расюк, А. В. Савченко, В. Л. Федоренко (кер.) та ін.; за ред. проф. Ю. В. Ковбасюка і проф. В. Л. Федоренка. К.: Видавництво Ліра-К, 2016. 524 с.
  • Жданов І. Корупція в Україні: спроба аналізу. // Часопис «Ї», Львів, 2002 [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.].
  • Журавський В. С., Михальченко М. І., Михальченко О. М. Корупція в Україні — не політика. — Фенікс, 2007.
  • Зеленецький В., О.Кальман. Корупція в Україні та організаційно-правові основи боротьби з нею. // Право України, № 4, 2001, с. 13-17.
  • Камлик М. І., Є. В. Невмержицький. Корупція в Україні. — К.: Знання, КОО, 1998.
  • Костенко О. М. Корупція кризового типу: поняття і шляхи протидії. // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика), № 18, 2008, с. 136—141.
  • Мельник М. І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. — К. 2002, с. 233.
  • Михальченко М. І., Михальченко О. М., Є.Невмержицький. Корупція в Україні: політико-філософський аналіз. — ІПіЕНД ім І. Ф. Кураса НАН України, 2010.
  • Національне дослідження стану корупції у сфері регуляторної політики: отримання документів дозвільного характеру на будівництво та операції з землею. Звіт за результатами соціологічного дослідження. — К.: [б. в.], 2008.
  • Невмержицький Є. В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії. — КНТ, 2008.
  • Серьогін С. С. Механізми попередження та протидії корупції в органах публічної влади. // Університетські наукові записки, Хмельницький, № 4, 2009, с. 284—289 [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.].
  • Владленова І. В. Корупція в Україні та досвід Польщі: філософське-політичне підґрунття проблеми // НЮаУ ім. Ярослава Мудрого. —2017. —№ 33. — С.7-15.