Стамеска

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сталева плоска стамеска по дереву
Радіусна стамеска
Клюкарза
Робота стамескою

Стаме́ска (від нім. Stemmeisen через російське посередництво)[1] — ручний різальний столярно-теслярський інструмент. Використовується для видовбування отворів і заглиблень у деревині, для зачищання, підрізання дерев'яних виробів, зачищання пазів, зняття фасок, різьблення.

Складається зі сталевого полотна із заточеною торцевою кромкою (лезом) на одному кінці і дерев'яної або пластмасової рукоятки, закріпленої на хвостовику або щільно вбитої в конічний розтруб, — на іншому кінці.

Різновиди[ред. | ред. код]

Стамески можна класифікувати за способом просування, формою рукоятки, розміром та іншими параметрами. Основна класифікація стамесок — за формою, поздовжній або поперечній площині. Причому часто стамеску визначають відразу за двома цими параметрами.

Поперечна форма[ред. | ред. код]

  • Радіусна стамеска (церазик) — це стамеска з профілем, що має в поперечному перерізі форму дуги кола. Наприклад, у стамески під номером 20/2-1 ширина полотна становить половину кола діаметром 20 мм (позначення 20/2), а остання цифра — 1 — товщина різця в 1 мм. Ще приклад: стамеска під номером 20/5-0,5 — це стамеска з шириною полотна в 1/5 від кола діаметром 20 мм і з товщиною різця в 0,5 мм.
  • Плоска стамеска — стамеска, що має прямий, плоский поперечний профіль. Різці розрізняються за шириною і товщиною полотна і формою різальної кромки леза, яка може бути косою або прямою. Найчастіше використовують плоскі стамески шириною 6, 10, 20 і 30 мм.
  • Коробчаста стамеска — плоска пряма стамеска з бортиками різної висоти.
  • Кутикова стамеска — стамеска з профілем у вигляді кута, латинської букви «V». Розмір таких різців визначається висотою сторони кута інструмента, а також величиною кута в між сторонами. У більшості випадків це кут 60…90°.

Поздовжня форма[ред. | ред. код]

Поздовжня форма: в залежності від форми поздовжнього, тобто бічного, профілю полотна можна виділити такі види стамесок:

  • Пряма стамеска — стамеска із прямим, як лінійка, полотном без будь-яких вигинів.
  • Клюкарза — стамеска, яка має досить різкий поздовжній вигин леза, який починається ближче до кінця полотна.
  • Вигнута стамеска — стамеска, що має поздовжній вигин леза. Але, на відміну від клюкарзи, у неї вигнуте все полотно.

Класифікація за призначенням[ред. | ред. код]

За призначенням стамески поділяються на столярні і стамески для різьблення або токарних робіт. Перші бувають прямими і напівкруглими, другі — також, фігурними (радіусними, кутиковими, коробчастими тощо).

Плоскі стамески, зазвичай, мають однобічне загострення, у напівкруглих фаски роблять із зовнішньої (випуклої) і рідше з внутрішньої сторони полотна.

У перекладі англійською термін «стамеска» може бути як англ. Gouge, і як англ. Chisel або англ. Hand wood chisel, хоча для означення саме напівкруглих стамесок слід використовувати слово «Gouge», оскільки «Chisel» використовується для означення прямих стамесок та доліт.

Використання[ред. | ред. код]

У столярних роботах різання стамескою — одна з найскладніших операцій. Зазвичай потрібна не одна, а кілька стамесок з різними розмірами і формою полотна. При різанні на стамеску натискають рукою і лише іноді не сильно вдаряють киянкою або молотком по торцю ручки стамески.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Войтович І. Г. Основи технології виробів з деревини: підруч. для студ. спец. «Деревооброблювальні технології» / І. Г. Войтович. — Л. : [Нац. лісотехн. ун-т України]: [Країна ангелят], 2010. — 304 с. : рис., табл., кольор. іл. — Бібліогр.: с. 298 .
  • Бойчук В. М. Різьблення деревини (історія, методика, практика): монографія / Бойчук Віталій Миколайович ; Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського. — Вінниця: Данилюк В. Г., 2011. — 315 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 300—315 .

Посилання[ред. | ред. код]