Степаненко Ігор Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степаненко Ігор Дмитрович
Народився 27 вересня (10 жовтня) 1914
Гло́бине, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 20 грудня 1997(1997-12-20) (83 роки)
Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Національність українець
Діяльність державний діяч
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Учасник німецько-радянська війна
Партія КПРС
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією» медаль «За взяття Кенігсберга» медаль «Ветеран праці»

Ігор Дмитрович Степаненко (27 вересня [10 жовтня] 1914(19141010), селище Глобине Полтавської губернії, тепер місто Полтавської області — 20 грудня 1997, Київ) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 6—10-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1961—1966 р. Член ЦК КПУ в 1966—1986 р. Кандидат технічних наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині службовця. У 1932 році закінчив Кременчуцький індустріальний технікум. У 1932—1934 роках — технік-механік Харківського тракторного заводу.

У 1934—1939 роках — студент Київського хіміко-технологічного інституту харчової промисловості.

У 1939—1941 роках — головний механік Новобиківського цукрового заводу Чернігівської області. У 1941—1942 роках — змінний інженер Фрунзенського цукрового заводу, начальник ТЕЦ Новотроїцького цукрового заводу Киргизької РСР.

У 1942—1945 роках служив у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Був помічником начальника, начальником військово-технічного постачання стрілецької дивізії. Воював на Південному, 4-му та 1-му Українських, Карельському, Ленінградському, 3-му Білоруському і Забайкальському фронтах.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1945—1954 роках — головний інженер Новобиківського цукрового заводу Чернігівської області; головний інженер цукрових заводів у Курській області РСФСР.

У 1954—1956 роках — головний інженер Черкаського цукротресту. У 1956—1960 роках — керуючий Черкаського цукробурякотресту.

У травні 1960 — січні 1961 року — заступник голови Ради народного господарства Черкаського економічного адміністративного району.

У січні 1961 — грудні 1962 року — голова виконавчого комітету Черкаської обласної Ради депутатів трудящих.

У грудні 1962 — жовтні 1965 року — голова Ради народного господарства Подільського (Південно-Західного) економічного району.

У жовтні 1965 — 31 жовтня 1966 року — міністр харчової промисловості Української РСР.

31 жовтня 1966 — 4 січня 1985 року — заступник Голови Ради Міністрів Української РСР.

З січня 1985 року — на пенсії в Києві.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]