Найдек Леонтій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леонтій Іванович Найдек
Леонтій Іванович Найдек
1-й секретар Кіровоградського обкому КПУ
1952 — вересень 1955
Попередник: Позаненко Василь Васильович
Спадкоємець: Мартинов Федір Гнатович
1-й секретар Одеського обкому КПУ
вересень 1955 — січень 1958
Попередник: Єпішев Олексій Олексійович
Спадкоємець: Федосєєв Олександр Іванович
1-й секретар Черкаського обкому КПУ
6 лютого 1960 — січень 1963
Попередник: Вольтовський Борис Іовлевич
Спадкоємець: Ричко Василь Власович
 
Партія: КПРС
Освіта: Вища партійна школа при ЦК ВКП(б)
Народження: 29 червня 1907(1907-06-29)
Нижньодніпровськ
Смерть: 18 червня 1992(1992-06-18) (84 роки)
Київ
Похований: Байкове кладовище
Національність: українець
Дружина: Найдек Антоніна Григорівна
Нагороди:
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Жовтневої Революції
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани» Орден Дружби народів

Леонтій Іванович Найдек (29 червня 1907, Нижньодніпровськ — 18 червня 1992, Київ) — український радянський партійний і державний діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 29 червня 1907 року на станції Нижньодніпровськ на Катеринославської губернії (нині в межах міста Дніпропетровська) в родині робітника. Українець.

З 1921 року — наймит, робітник Катеринославського міськкомунгоспу. З 1925 року — слюсар Катеринославського металургійного заводу імені Карла Лібкнехта.

З 1927 року — на комсомольській, партійній роботі. Член ВКП(б) з 1929 року. У 19291930 роках служив в Червоній армії.

З 1931 року — секретар комітету ЛКСМУ Дніпропетровського заводу «Комінтерн», завідувач відділу Дніпропетровського міського комітету ЛКСМ України, голова апеляційної комісії Дніпропетровського окружного комітету ЛКСМУ, секретар Долинського районного комітету ЛКСМУ, секретар Нікопольського міського комітету ЛКСМУ Дніпропетровської області. У 19361938 роках — секретар Василівського районного комітету ЛКСМ України Дніпропетровської області.

У 19381939 роках — завідувач відділу керівних партійних органів Одеського обласного комітету КП(б)У. У березні 19391941 роках — секретар Одеського обласного комітету КП(б)У з кадрів.

З 1941 року — старший інструктор Політуправління Південного фронту. З 1943 року — старший помічник начальника Управління кадрів Українського штабу партизанського руху. У 19431944 роках — заступник начальника Управління кадрів Українського штабу партизанського руху.

У 19441945 роках — секретар Одеського обласного комітету КП(б)У з кадрів. У 19451950 роках — 2-й секретар Одеського обласного комітету Компартії України. У 19501952 роках навчався у Вищій партійній школі при ЦК КП(б)У. У 1952 році — інспектор ЦК Компартії України.

З 1952 по серпень 1955 року — 1-й секретар Кіровоградського обласного комітету Компартії України. З серпня 1955 по січень 1958 — 1-й секретар Одеського обласного комітету Компартії України.

З 4 грудня по 26 грудня 1957 року — секретар ЦК Компартії України. З 26 грудня 1957 по 16 лютого 1960 року — 2-й секретар ЦК Компартії України. З 4 грудня 1957 по 16 лютого 1960 року — член Президії ЦК Компартії України.

З 6 лютого 1960 по січень 1963 року — 1-й секретар Черкаського обласного комітету Компартії України. З січня 1963 по грудень 1964 року — 1-й секретар Черкаського сільського обласного комітету Компартії України.

У 19641965 роках — заступник голови Комітету партійно-державного контролю ЦК Компартії України та РМ Української РСР. У 19651966 роках — заступник міністра меліорації і водного господарства Української РСР. У 19661972 роках — заступник голови Комітету народного контролю Української РСР. У 19721976 роках — голова Партійної комісії при ЦК Компартії України.

З 27 вересня 1952 по 15 березня 1966 року був членом ЦК Компартії України. З 25 лютого 1956 по 17 жовтня 1961 року — кандидатом в члени ЦК КПРС. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 4, 5, 6 скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 2-5-го і 9-го скликань.

Могила Леонтія Найдека

Помер у Києві 18 червня 1992 року. Похований на Байковому кладовищі.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Жовтневої Революції, Вітчизняної війни ІI-го ступеня (6.04.1985), Червоної Зірки, «Знак Пошани», Дружби народів (27.06.1987).

Посилання[ред.ред. код]