Стрілиця звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стрілиця звичайна
Стрілолист. Середня Хортиця.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Ряд: Частухоцвіті (Alismatales)
Родина: Частухові (Alismataceae)
Рід: Стрілиця (Sagittaria)
Вид:
Стрілиця звичайна (S. sagittifolia)
Біноміальна назва
Sagittaria sagittifolia
L., 1753
Commons-logo.svg Вікісховище: Sagittaria sagittifolia

Стріли́ця звича́йна[1], Стрілоли́ст звича́йний (Sagittaria sagittifolia L.) — багаторічна рослина роду стрілиця (Sagittaria) родини частухових (Alismataceae).

Стрілиця звичайна — єдиний вид стрілиць, який росте в Україні. Народні назви: козли, копійник, стріла водяна, стрілиця, ушенища, човник.

Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Наукова назва стрілолиста: сагіттарія сагіттіфолія (Sagittaria sagittifolia); від латинських слів «Сагітта» (sagitta) — «стріла» і «фоліум» (folium) — «лист».

Стрілиця звичайна — трав'яниста рослина, яка росте у воді завглибшки 10-50 см.

Листя стрілиці звичайної

Листя його, як стріли, стирчать з води. На стеблі — суцвіття білих квіток, розташованих мутовками по три квіточки. Верхні квітки тичинкові, нижні — маточкові[2]. Кожна квітка має шість пелюсток, але здається, що їх три[2]. У верхніх квіток лілові тичинки[2].

Листя понад водою має стрільчату форму, листки — 15-25 см завдовжки і 10-22 см завширшки, на довгому стеблі, яке вивищується до 45 см над водною поверхнею. В рослини є також занурене у воду листя — вузьке колове, до 80 см завдовжки і завширшки у 2 см.

Під водою у стрілолиста листя стрічкоподібні, м'які, під землею — кореневища, на кінцях яких утворюються бульби величиною з горіх[2]. У них міститься 35 відсотків крохмалю[2]. Бульби стрілолиста в півтора рази менше водянисті, ніж картопля. У них в п'ять разів більше білків, ніж у картопляних бульбах[2]. Свіжі бульби стрілолиста мають смак сирих горіхів, у вареному вигляді нагадують горох, а печені — зовсім як картопля[2]. Бульби та кореневища стрілолиста, як і картоплі, прекрасно печуться в золі вогнища.

Квітки — 2-2,5 см в діаметрі, з трьома невеликими чашолистиками і трьома пелюстками білого кольору та численними бордовими тичинками.

Знизу суцвіття з маточкових квіток утворюються плоди — зелені кульки, вкриті кількома шипами[2].

Поширення і використання[ред. | ред. код]

Квітка стрілолиста звичайного

Стрілиця звичайна росте в стоячих і повільно текучих водах, при берегах, на заболочених луках по всій Україні.

Кореневища багаті на крохмаль, з бульбуватим потовщенням, їстівні для водоплавних птахів.

Багато племен північноамериканських індіанців — ірокези, далавари і інші — з незапам'ятних часів вживали в їжу бульби і кореневища стрілолиста[2]. У Північній Америці він так і називається: «біла картопля індіанців»[2].

У Китаї з круглих кореневищ стрілиці звичайної готують спеціальну страву на Китайський Новий рік.

У Китаї стрілолист культивують як овочеву рослину. Землю під водою, де росте стрілолист, удобрюють і розпушують. Від цього бульби робляться більші і число їх збільшується. З однієї рослини китайці збирають по десять — п'ятнадцять бульб вагою до 14 грамів кожна[2]. Бульби китайці варять, нарізують кружальцями, нанизують на мотузки і вішають сушити, як гриби. Висушені бульби мелють. Борошно вживають як крохмаль для киселю[2]. Бульби стрілолиста давно вживають у Франції як вишукану страву[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sagittaria sagittifolia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в г д е ж и к л м н п Верзилин Николай Михайлович // «По следам Робинзона», «Сады и парки мира» — Ленинград, 1964, — 574 с. Формат 84Х108 1/16 Уч.-изд. л. 39,98 + 16 вклеек = 43,39 Тираж 50 000 екз.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]