Стяг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стяг — назва давньоруських розпізнавально-бойових прапорів. Здебільшого стяги мали вигляд видовжених трикутників і використовувалися для сигналізації й управління боєм.

Слово «стяг» вважається запозиченням з германських мов: пор. дав.-ісл. stǫng («древко», «жердина»), давн-англ. steng) («жердина», «кіл», звідки й «стеньга»), дав.-в.-нім. і дав.-н.-нім. stanga (так само). Висловлювалася і думка про питомо слов'янське походження слова: від прасл. *stogъ («стіг», «жердина», «стожар»)[1], а також від дієслова «стягатися» — бо біля стяга збиралися в єдному місці («стягалися») задля подальших військових дій[2].

Стяг надавав орієнтацію на полі бою бійцям одного підрозділу, що при однакових обладунках не було легкою справою. Так, у битві на Руті кияни мало не вбили свого князя Ізяслава Мстиславича, прийнявши його за Ольговича. Той же Ізяслав у битві під Теребовлею виставив захоплені галицькі стяги і галицькі дружинники, які поверталися після переслідування волинських полків, потрапили в руки киян[3].

На мініатюрах у літописах можна побачити різномаїття стягів: і видовжені трикутні полотнища, прикріплені до древка, прямокутні прапори і прапори з косицями. Ратища могли бути без навершій, зі списоподібним навершям, з навершям у вигляді китиці конського волосу, схожим на бунчук (чолкою стяговою).

Княжі стяги відрізнялися один від одного й уможливлювали визначити розташування окремих дружин на полі битви. Слово також означало військовий підрозділ (аналогічно пізнішому «корогва»), у «Повісті временних літ» в описі подій 1096 року термін вжито саме в цьому значенні: И приидоша на манастырь Печерьскый, намъ сущимъ по кѣльямъ почивающимъ по заутрени, и кликоша около манастыря и поставиша ҃В стяга предъ вороты манастырьскыми.

У «Слові о полку Ігоревім» стяг згадується поряд з іншими інсигніями: Чрьленъ стягь, бѣла хорюговь, чрьлена чолка, сребрено стружïе храброму Святьславличю.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. Румянцева В. В. Эмблемы земель гербы городов Левобережной Украины периода феодализма АН УССР Институт истории. ‒ К.: Наукова думка, 1986. ‒ 128 с. (24 с.)
  3. Войтович Л. В. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль

Джерела та література[ред. | ред. код]