Сьотакон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Обкладинка першого тому Shounen Ai no Bigaku, однієї з найпопулярніших сьотаконних манґ

Сьотакон (яп. ショタコン шьотакон; іноді “шотакон” або просто “шота”) — жанр манґи й аніме, який зображає романтичні й сексуальні відносини за участю маленьких хлопчиків. Умовно поділяється на сьотакон і стрейт-сьотакон (гомосексуальні і гетеросексуальні відносини відповідно). У порівнянні з лоліконом є менш популярним, що пояснюється більшою гетеросексуальною аудиторією чоловіків.

На відміну від «яою» і «сьонен-аю», цільовою аудиторією сьотакона є чоловіки, в основному так звані «бойлавери» («boy» — хлопчик, юнак; «love» — любити), а не дівчата і жінки, тому сьотакон менш орієнтований на чуттєві і драматичні моменти, і більше спрямований на фізіологічні, хоча сюжетної межі між сьотаконом і яоєм немає (бувають сьотаконні роботи, витримані в традиційній яойній стилістиці). Ще більш розмитою є межа між сьотаконом і сьонен-аєм.

Вельми частою тематикою сьотаконних робіт є хлопчики, що одягаються і ведуть себе як дівчатка. Для опису таких робіт використовуються термін англ. crossdressing (яп. 女装 джьосо?, дослівно:одягається жінкою).

Деякі критики стверджують, що цей жанр сприяє фактично сексуальному насильству над дітьми, в той час як інші стверджують, що немає ніяких доказів для цього, або, що є докази зворотного[Джерело?].

Історія[ред.ред. код]

Термін сьотакон утворено від скорочення виразу «комплекс Сьотаро» (яп. 正太郎 コンプレックス сьо:таро: конпуреккусу?)[1]. Сьотаро — юний персонаж манґи Tetsujin 28-go. Назву часто скорочують просто до сьота (шьота).

У 2008-му році через численні скандали з користувачами адміністрація блоґ-сервісу «Живий журнал» ввела нові правила, згідно з якими дитячою порнографією перестали вважатися малюнки, в тому числі сьотакон і лолікон [2][3].

Приклади[ред.ред. код]

Манґа[ред.ред. код]

Велика частина сьотаконної манґи публікується в спеціалізованих антологіях:

Але існують також і окремі повноцінні томи манґи:

Аніме[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Иванов Б. А. Введение в японскую анимацию. — 2-е изд. — М. : Фонд развития кинематографии: РОФ «Эйзенштейновский центр исследований кинокультуры», 2001. — 396 с.
  • Brenner Robin E. Understanding Manga and Anime. — Libraries Unlimited, 2007. — 357 с. — ISBN 9781591583325.