Лолікон
| Лолікон | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Лолікон (яп. ロリコン Рорікон) — японська назва комплексу Лоліти[1][2]. У слова «Лолікон» є також скорочена форма: «Лолі» (яп. ロリ), широко розповсюджена як в Японії, так і за її межами.
У Японії слово «лолікон» необов'язково несе різко негативного значення. Воно може означати як педофілію[3][4], потяг до неповнолітніх дівчат[5] чи індивідів з такими захопленнями[4][3].
Подібні твори не обов'язково є порнографією та малюються не тільки чоловіками, є і манґаки-жінки, проте за кордоном Японії термін лолікон означають матеріали, близькі за змістом до дитячої порнографії, і не видаються.[6][7][1].
Лолікон у чистому вигляді є різновидом хентаю, але часто це поняття вживається і по відношенню до інших аніме, особливо жанру еччі, де еротична привабливість дівчат для глядача досягається за допомогою показу романтичних відносин та фансервісних сцен.
Згідно зі статистикою 30 % хентаю мають елементи шьотакону чи лолікону[8].
Історія[ред. | ред. код]
Термін комплекс Лоліти вперше з'явився в Японії на початку 1970-их разом з перекладом на японську книги Русселла Треінера Комплекс Лоліти. В манзі цей термін був вперше використаний у творі Вади Шінджі Битви на капустяному полі (1974)[9]. Але як жанр лолікон сформувався на початку 1980-их, після робіт Адзуми Хідео. Його твори, зокрема Машина, що прийшла з моря (1982), здобули шалену популярність, особливо серед школярів.
Вперше лолікон, як жанр анімації, з'явився в серії анімаційних фільмів під загальною назвою Лоліта аніме, яка була випущена в 1984-1985 роках студією Wonder Kids.
Майже одночасно зі студією Wonder Kids студія Nikkatsu Video випустила серію з трьох аніме, яка також мала назву Лоліта аніме і являла собою екранізацію творів манґаки Учіями Акі.
Перше аніме з цієї серії Обуоко Акі-чян (яп. おビョーキ亜紀ちゃん) являє собою сюрреалістичну історію, яка відбуваються всередині свідомості педофіла, і є першим хентайним аніме з тентаклями.
Особливості[ред. | ред. код]
У нехентайних аніме відносини між дівчинкою і дорослим чоловіком (або старшокласником) рідко складаються - як правило, справа не заходить далі спроб спокушання. У цих випадках частіше саме дівчинка виступає в ролі спокусниці, а її обранець не має до неї абсолютно ніяких відчуттів. Так, маленька Сіора у ТВ-серіалі «Midori no Hibi», намагаючись спокусити старшокласника, явно демонструє модель поведінки Лоліти, схожа поведінка спостерігається також у дівчинки-кішки Ненеко з серіалу «Yumeria». Іноді творці аніме та манґи наділяють дорослих дівчат дитячими тілами - наприклад, для надання виразності їх характеру (Тісе в серіалі «Saishuu Heiki Kanojo»), або навпаки, для підкреслення на контрасті зайво дорослих рис характеру (Ітіґо Морін в серіалах «Onegai Teacher» і «Onegai Twins»).
Похідні[ред. | ред. код]
Зі скорочення «Лолі» відбуваються об'єднання термінів: «некололі» (лолі з некомімі - маленька дівчинка з котячими вушками), лолішьота (хлопчик (шьота), який поведінкою і красою нагадує дівчинку[10]).
Дискусії навколо лолікону[ред. | ред. код]
На відміну від порнографії за участю реальних дітей, японське законодавство ніяк не регулює зміст аніме та манґи, в яких присутні відверті зображення або сцени сексуального характеру за участю дітей[11]. Представник Комітету сприяння ЮНІСЕФ Японії заявила, що недосконалість японського законодавства перешкоджає міжнародним зусиллям по боротьбі з дитячою порнографією[12]. Пропозиції реформувати законодавство надходили і від японського Товариства захисту дітей[13]. Згідно з опитуванням, проведеним урядом Японії в 1997 році, 86 відсотків японців вважають, що порнографічні аніме та мальовані ілюстрації із зображенням дітей повинні враховуватися в законодавстві[14]. Представник міжнародної мережі організацій ECPAT заявив:
Ми вважаємо, що дитяча порнографія у будь-якій формі ... несе повідомлення про те, що сексуальне насилля над дітьми - це нормально.[6]
В таких країнах, як Канада, Австралія[15], Нова Зеландія, Швеція[16], Філіппіни[17], Ірландія та Україна лолікон та сьотакон визнані видом дитячої порнографії та заборонені законодавством. В Україні це питання регулюється законом «Про захист суспільної моралі»[18] та факультативним протоколом до «Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії»[19].
Шьотакон та лолікон, постійно породжують дебати про дитячу порнографію та допустимість її зображення навіть у анімаційному вигляді[20]. Противники цих жанрів хентаю стверджують, що відверті зображення малолітніх можуть стати причиною сексуального насилля над дітьми[21][22]. Хоча доказів такого взаємозв'язку немає[23], немає також доказів, які б підтверджували протилежне[24].
Захисники лолікону пояснюють свою позицію тим, що в аніме та манзі присутні лише намальовані персонажі, а не реальні люди, на їхню думку лолікон є видом мистецтва[25].
Дослідник Роланд Кілтс вважає, що терпимість до лолікону та сьотакону закладена з японських традиціях, згідно з якими в Японії цінується свобода людської фантазії та право на її вираз:
Секс дорослих зі школярками знаходиться під забороною, але абсурдно заперечувати, що подібні ідеї часом приходять в голову деяким людям[26].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Mead, Rebecca. Shopping rebellion; what the kids want. (Letter from Tokyo). The New Yorker. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 25 серпня 2009.
- ↑ ロリコン. Sanseido. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 11 квітня 2022.
- ↑ а б ロリコン. SPACE ALC. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 19 квітня 2019.
- ↑ а б On the drawing board. (Lehmann Maupin gallery) Rosemary Feitelberg. Women's Wear Daily
- ↑ Michael Darling Plumbing the Depths of Superflatness ст. 82.
- ↑ а б Does comic relief hurt kids? Is the eroticization of children in Japanese anime a serious social problem or just a form of rebellion (англійською) . The Japan Times. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 25 квітня 2010.
- ↑ Vickers, Graham. Chasing Lolita: How Popular Culture Corrupted Nabokov's Little Girl All Over Again. — Chicago Review Press, 2008. — 256 с. — ISBN 1556526822.
- ↑ National Police Agency Demands Restriction on Delivery of Lolicon Manga over Internet (англійською) . ComiPress. 27 грудня 2006. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 25 квітня 2010.
- ↑ Вада Шінджі, "Kyabetsu-batake de tsumazuite" Bessatsu Margaret 1974, ст. 121
- ↑ Термін лолішьота фігурує в 桜蘭高校ホスト部 (Ouran High School Host Club)
- ↑ Child porn banned in Japan [Архівовано 17 липня 2009 у Wayback Machine.] Tim Richardson. The Register
- ↑ Японська фірма відмахується від протестів проти «RapeLay». leit.ru. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 квітня 2010.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|4=(довідка) - ↑ New Law Banning Lolicon? (англ.). ComiPress. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 квітня 2010.
- ↑ Japan looks to close child porn possession loophole (англ.). Asia One. Архів оригіналу за 15 травня 2009. Процитовано 25 квітня 2010.
- ↑ McLelland, Mark. The World of Yaoi: The Internet, Censorship and the Global “Boys’ Love” Fandom [Архівовано 19 липня 2008 у Wayback Machine.] Australian Feminist Law Journal, 2005.
- ↑ Barnpornografibrott (Swedish) . The Swedish Police.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=404(довідка) - ↑ House wants to ban pornographic cartoon. House of Representatives of the Philippines. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 квітня 2010.
- ↑ Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 14, ст.192
- ↑ Факультативний протокол ратифіковано Законом N 716-IV ( 716-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.226
- ↑ Huffstutter, P.J. X-Rated Fantasies in a Cartoon Genre (англ.). Los Angeles Times. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 квітня 2010.
- ↑ 'Rorikon' trade nurturing a fetish for young females. Japan Today. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 квітня 2010.
- ↑ Tony McNicol. Does comic relief hurt kids?. The Japan Times. Архів оригіналу за 27 травня 2012. Процитовано 25 квітня 2010.
- ↑ 「ホットライン運用ガイドライン案」等に対する意見の募集結果について (Japanese) . Internet Association Japan. 31 травня 2006. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 квітня 2010.
- ↑ Pornography, Rape and Sex Crimes in Japan [Архівовано 16 лютого 2007 у Wayback Machine.] Milton Diamond, Ayako Uchiyama/ International Journal of Law and Psychiatry т. 22 № 1 ст. 1-22 1999
- ↑ Shivraj K. Mahendra. A Christian response to pornography. — Indian Society for Promoting Christian Knowledge, 2007. — С. 27, 28. — ISBN 8172149758.
- ↑ Kelts, Roland. Japanamerica. — С. 133.
Література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Lolicon |
- (рос.) Иванов Б. А. Введение в японскую анимацию. — 2-е изд. — М. : Фонд развития кинематографии; РОФ «Эйзенштейновский центр исследований кинокультуры», 2002. — 336 с. — ISBN 5-901631-01-3.
- (англ.) Vickers, Graham. Chasing Lolita: How Popular Culture Corrupted Nabokov's Little Girl All Over Again. — Chicago Review Press, 2008. — 256 с. — ISBN 1556526822.
| ||||||||||||||||||||
|
