Зигмунт Сераковський
Зигмунт Сераковський | |
---|---|
пол. Zygmunt Sierakowski | |
Народився | 19 травня 1827[1] Лісове, Луцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія |
Помер | 27 червня 1863[1] (36 років) Вільнюс, Російська імперія ·повішення |
Поховання | Castle Hill[d] і цвинтар Расу |
Країна | Російська імперія |
Місце проживання | Санкт-Петербург[2] |
Діяльність | військовослужбовець |
Alma mater | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації |
Знання мов | польська |
Учасник | Польське повстання 1863—1864 |
Військове звання | генерал |
Рід | Сераковські гербу Доленгаd |
У шлюбі з | Аполонія з Далевськихd |
Нагороди | |
Зигмунт Сераковський (пол. Zygmunt Sierakowski; 18 (30) травня 1826, с. Лісове, нині Маневицького району — 15 (27) червня 1863) — діяч польського й російського визвольного руху, родом із Волині.
Народився у с. Лісове, нині Маневицького району Волинської області, Україна, у родині збіднілого польського шляхтича Ігнація Сераковського — державця, який загинув під час Листопадового повстання 1830—1831 у битві поблизу Летичева,[3] та його дружини Фортунати з Моравських. В дитинстві мати одягала його як дівчинку, щоб не забрали до військової гарнізонної школи як сина вояка.[4]
1845 — закінчив Житомирську гімназію зі срібною чи золотою медаллю.
З 1845 навчався у Петербурзькому університеті, з якого 1848 виключений за участь у таємних студентських гуртках і засланий рядовим до арештантської роти Оренбурзького військового корпусу. На засланні познайомився та заприятелював із Тарасом Шевченком, з яким контактував за допомогою листів, вперше зустрівся після звільнення в Санкт-Петербурзі;[4] також польськими й російськими політичними поселенцями — Б. Залеським, Я. Станкевичем, Л. Турно, О. Ханиковим та ін.
Після амністії у 1856 повернувся до Санкт-Петербурга.
1859 — закінчив Академію Генерального штабу, служив офіцером особливих доручень у Генштабі. Підтримував тісні зв'язки з російськими радикальними демократами (М.Чернишевським, М.Добролюбовим, співпрацював у часописі «Современник»), а також демократичною еміграцією, що готувала повстання в усіх польських землях.
Був прихильником польсько-російсько-української співпраці в інтересах повалення самодержавства та утворення демократичної федерації цих народів.
1857 — в Петербурзі керував польським військовим гуртком, до якого належали офіцери російської армії, що ставили собі за мету проведення демократичних реформ у Росії та підтримували ідею надання незалежності Польщі.
Брав участь у підготовці Польського повстання 1863—1864 pp. як однієї з ланок демократичної революції в Російській імперії. Налагодив зв'язки між польськими («партія червоних») і російськими («Земля і воля», «Комітет російських офіцерів у Польщі») таємними організаціями.
У грудні 1862 Центральним національним комітетом був призначений керівником повстанських загонів Жемайтії (північно-західна частина Литви), а після початку повстання створив на Ковенщині (нині Каунас) велике повстанське з'єднання.
Після кількох переможних сутичок з урядовими військами загін Сераковського наприкінці квітня 1863 було розбито. Поранений, він потрапив у полон і за вироком польового суду повішений на Лукіській площі у Вільно (тепер Вільнюс, Литва) 27 (15) червня 1863 року. Був похований неподалік «цитаделі», місце невідоме.[5]
Його племінницею була видатна українська акторка і дружина І. Карпенка-Карого Софія Тобілевич.
- ↑ а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ https://www.polskipetersburg.pl/hasla/sierakowski-zygmunt-erazm-gaspar-jozef
- ↑ Latyczów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 102. (пол.) — S. 102. (пол.)
- ↑ а б Sierakowski Zygmunt Erazm Gaspar Józef, pseud. Dołęga (1827—1863)… — S. 318.
- ↑ Sierakowski Zygmunt Erazm Gaspar Józef, pseud. Dołęga (1827—1863)… — S. 320.
- Усенко Павло. Сераковський Зигмунт [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 547. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Усенко Павло. “ДЯКУЮ ТОБІ ЗА ТВОЄ ЛАСКАВЕ, СЕРДЕЧНЕ УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО…” (зі спадщини Шевченкового сподвижника З.Сєраковського) // Слово і Час, № 3 (2009) - с.45-53
- Усенко Павло. Життєвий подвиг Зигмунта Сераковського [Архівовано 22 травня 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — К., 2013. — № 5 (512) (вер.—жовт.). — С. 100—116. — ISSN 0130-5247.
- Усенко Павло. Натхненний Сигізмунд — Львів: Каменяр, 1990, 151 с. ISBN 5-7745-0244-9[1]
- Sierakowski Zygmunt Erazm Gaspar Józef, pseud. Dołęga (1827—1863) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 1996. — T. XXXVII/2. — Zesz. 153. — S. 318—320. (пол.)
- Сераковський Зигмунт // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 715-717.
- Сєраковський Сиґізмунд // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Хождение по мукам Сигизмунда [Архівовано 1 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Народились 19 травня
- Народились 1827
- Уродженці Луцького повіту (Російська імперія)
- Померли 27 червня
- Померли 1863
- Померли у Вільнюсі
- Випускники Військової академії Генштабу
- Народились 1826
- Уродженці Маневицького району
- Випускники Першої житомирської гімназії
- Учасники Польського повстання (1863—1864)
- Поховані у Вільнюсі