Тадеуш Єжи Стецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тадеуш Єжи Стецький
Tadeusz Jerzy Stecki
Тадеуш Єжи Стецький.jpg

Тадеуш Єжи Стецький
Народився 1838(1838)
Городець
Помер 2 (14) серпня 1888(1888-08-14)
Велика Медведівка
Громадянство (підданство) Flag of Poland.svg Польща
Національність поляк
Діяльність краєзнавець
Відомий краєзнавець, письменник
Звання офіцер, за іншими даними підофіцер
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
  • Herb Radwan.svg

Таде́уш Є́жи Сте́цький (пол. Tadeusz Jerzy Stecki) гербу Радван (1838, Городець — 2 (14) серпня 1888, Велика Медведівка) — волинський краєзнавець i письменник. Учасник Січневого повстання. Писав польською мовою.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї Томаша Стецького і Анелі Озєровівни у домі хрещеної своєї матері Ельжбети Урбановської у Городці, де пізніше ще неодноразово перебував з ріднею. Ймовірно, що вперше потяг до знань пробудила у Тадеуша Єжи городецька бібліотека, в якій свого часу працював Юзеф Ігнацій Крашевський, одружений на сестрі брата власниці дому, Софії Вороничівні. Вже під час навчання у Житомирській гімназії Тадеуш Єжи відрізнявся непересічними здібностями. В 1857 році закінчив Київський університет. По поверненні до отчого дому зазнайомився з приятелем батька Спиридоном Осташевським з Авратина. Юний Тадеуш Єжи одразу підпав під вплив старшого на 41 рік товариша, який запалив його до роботи. Вже в 1864 році у Львові з'явися друком перший з заповіданих одинадцяти томів про Волинь, присвячений передусім місту Заславу і Заславському повітові. Майбутнє, однак, виявилося зовсім іншим.

Хата Стецьких у Великій Ведмедівці

Учасник січневого повстання у ранзі офіцера полку Едмунда Ружицького. Брав участь у битвах під Нічпалами, Мирополем, Миньківцями (двічі), Славутою, Салихою. Після поразки повстання змушений був еміґрувати. В 1865 році сум за Вітчизною і жаль за близькими людьми, для яких був єдиною опорою, схилили Тадеуша Єжи до подання в Берліні особисто цареві Алєксандру ІІ прохання про дозвіл повернутися в рідні пенати. Наприкінці того ж року він таки повернувся, щоправда не надовго. 1866 року відбув на заслання до Оренбурґа на Уралі. Проте не сам, а з коханою Марією Нємєжицькою, яка вирішила розділити з Тадеушем Єжи долю вигнанця. Цікавим зразком, що змальовує побут Тадеуша Єжи тих часів були «Листи з-над берегів Уралу і Киргизкайзацьких степів», друковані у часописах «Przegląd Tygodniowy» і «Kłosy» у 1868 році.

Через кілька років отримавши амністію повертається з дружиною на Волинь і осідає у Привітові, де знову береться за перо. Невдовзі на полицях книгарень з'являються другий том про Волинь, монографія про Луцьк, яку друкували також у краківському часописі «Czas», повісті «Старий двір» і «В степу», друковані з ілюстраціями у «Tygodnik Ilustrowany» 1871 року, багато дрібніших історичних праць друкованих у різних часописах. В останні роки життя, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі і поховавши меншого сина Єжи, він продовжує працювати і друкуватися в краківському часописі «Przegląd powszechny». Видання останньої своєї праці «Z boru i stepu. Obrazy i pamiatki» Тадеуш Єжи вже не побачив. 2 (14) серпня 1888 року в отчому домі у Великій Медведівці на Волині у віці 50 років він помер, залишивши дружину і 19-літнього сина Вітольда.

Праці[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Климчук А. Тадеуш Єжи Стецький — дослідник Волині // Актуальні питання культурології: альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології РДГУ. — Рівне: Видавець О. Зень, 2010. — Вип. 9. — С. 97-101.

Посилання[ред.ред. код]