Тадеуш Єжи Стецький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тадеуш Єжи Стецький
Tadeusz Jerzy Stecki
Тадеуш Єжи Стецький.jpg
Тадеуш Єжи Стецький
Народився 1838(1838)
Городець
Помер 2 (14) серпня 1888(1888-08-14)
Велика Медведівка
Громадянство Flag of Poland.svg Польща
Національність поляк
Діяльність краєзнавець
Відомий краєзнавець, письменник
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Звання офіцер, за іншими даними підофіцер

Таде́уш Є́жи Сте́цький гербу Радван (пол. Tadeusz Jerzy Stecki) (1838, Городець — 2 (14) серпня 1888, Велика Медведівка) — волинський краєзнавець i письменник. Учасник Січневого повстання. Писав польською мовою.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї Томаша Стецького і Анелі Озєровівни у домі хрещеної своєї матері Ельжбети Урбановської у Городці, де пізніше ще неодноразово перебував з ріднею. Ймовірно, що вперше потяг до знань пробудила у Тадеуша Єжи городецька бібліотека, в якій свого часу працював Юзеф Ігнацій Крашевський, одружений на сестрі брата власниці дому, Софії Вороничівні. Вже під час навчання у Житомирській гімназії Тадеуш Єжи відрізнявся непересічними здібностями. В 1857 році закінчив Київський університет. По поверненні до отчого дому зазнайомився з приятелем батька Спиридоном Осташевським з Авратина. Юний Тадеуш Єжи одразу підпав під вплив старшого на 41 рік товариша, який запалив його до роботи. Вже в 1864 році у Львові з'явися друком перший з заповіданих одинадцяти томів про Волинь, присвячений передусім місту Заславу і Заславському повітові. Майбутнє, однак, виявилося зовсім іншим.

Хата Стецьких у Великій Ведмедівці

Учасник січневого повстання у ранзі офіцера полку Едмунда Ружицького. Брав участь у битвах під Нічпалами, Мирополем, Миньківцями (двічі), Славутою, Салихою. Після поразки повстання змушений був еміґрувати. В 1865 році сум за Вітчизною і жаль за близькими людьми, для яких був єдиною опорою, схилили Тадеуша Єжи до подання в Берліні особисто цареві Алєксандру ІІ прохання про дозвіл повернутися в рідні пенати. Наприкінці того ж року він таки повернувся, щоправда не надовго. 1866 року відбув на заслання до Оренбурґа на Уралі. Проте не сам, а з коханою Марією Нємєжицькою, яка вирішила розділити з Тадеушем Єжи долю вигнанця. Цікавим зразком, що змальовує побут Тадеуша Єжи тих часів були «Листи з-над берегів Уралу і Киргизкайзацьких степів», друковані у часописах «Przegląd Tygodniowy» і «Kłosy» у 1868 році.

Через кілька років отримавши амністію повертається з дружиною на Волинь і осідає у Привітові, де знову береться за перо. Невдовзі на полицях книгарень з'являються другий том про Волинь, монографія про Луцьк, яку друкували також у краківському часописі «Czas», повісті «Старий двір» і «В степу», друковані з ілюстраціями у «Tygodnik Ilustrowany» 1871 року, багато дрібніших історичних праць друкованих у різних часописах. В останні роки життя, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі і поховавши меншого сина Єжи, він продовжує працювати і друкуватися в краківському часописі «Przegląd powszechny». Видання останньої своєї праці «Z boru i stepu. Obrazy i pamiatki» Тадеуш Єжи вже не побачив. 2 (14) серпня 1888 року в отчому домі у Великій Медведівці на Волині у віці 50 років він помер, залишивши дружину і 19-літнього сина Вітольда.

Праці[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]