Стецьків Тарас Степанович
Тарас Степанович Стецьків | |
---|---|
Тарас Стецьків на мітингу 2007 року | |
Народився |
7 червня 1964 (56 років) Львів, УРСР |
Громадянство |
![]() |
Національність | українець |
Місце проживання | м. Київ, Україна |
Діяльність | політик |
Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
Посада | Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3], Народний депутат України[4] і Народний депутат України[5] |
Партія | безпартійний |
Нагороди | |
Тара́с Степа́нович Сте́цьків (нар. 7 червня 1964, Львів, Українська РСР) — український політик. Народний депутат України 1-4 та 6 скликань.
Біографія[ред. | ред. код]
Українець. Батько Степан Григорович (1932) — ювелір Львівської ВО «Ювелірпром». Мати Катерина Степанівна (1938) — модельєр ВО «Ювелірпром». Дружина Галина Степанівна (1962) — вчитель. Є двоє дітей.
Освіта вища, закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка (1986), історик.
З 1986 — учитель школи-інтернату у Львові, з 1987 — викладач медичного училища у Львові. Потім — молодший науковий працівник Львівського музею українського мистецтва.
У 1987–1989 — секретар і член Ради «Товариства Лева» у Львові, у 1989–1990 — член президії Львівської крайової ради Руху, член Великої ради Руху.
З грудня 1992 до вересня 1993 — радник Прем'єр-міністра України[7][8].
Народний депутат України 1-го скликання з 15 травня 1990 до 10 травня 1994, Мостиський виборчій округ № 275, Львівська область, висунутий трудовим колективом. 1-й тур, 10 претендентів, 61,98 % голосів. Входив до Народної Ради, фракції «Нова Україна». Член Комісії з питань законодавства і законності.
Народний депутат України 2-го скликання з 11 травня 1994 до 12 травня 1998, Городоцький виборчій округ № 273, Львівська область, висунутий трудовим колективом. На час виборів: народний депутат України, член Комісії з питань законодавства і законності, член ПДВУ. Член групи «Конституційний центр» (до цього — групи «Реформи»). Член Комітету з питань правової політики і судово-правової політики.
Член Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи (липень 1997 — січень 1999).
У лютому 1996 — травні 1999 — член політвиконкому і Політради, заступник голови з питань ідеологічної роботи та голова Львівської обласної організації Народно-демократичної партії (НДП).
З травня 1999 — член правління партії «Реформи і порядок» (ПРП), голова Львівської обласної організації з червня 1999.
Був членом спеціальної ради Громадської ініціативи «Форум національного порятунку» (з лютого 2001), членом президії Громадського комітету опору «За правду» (з березня 2001).
Народний депутат України 3-го скликання з 12 травня 1998 до 14 травня 2002 від НДП, № 10 в списку. На час виборів: народний депутат України, член НДП. Паралельно балотувався по виборчому округу № 120 Львівської області. Член фракції НДП (травень 1998 — червень 1999), член фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (з червня 1999). Член Комітету з питань правової реформи (з липня 1998).
Народний депутат України 4-го скликання з 14 травня 2002 до 25 травня 2006, виборчий округ № 118, Львівська область, висунутий виборчим Блоком Віктора Ющенка «Наша Україна». На час виборів: народний депутат України, член ПРП. Член фракції «Наша Україна» (травень 2002 — вересень 2005), фракції політичної партії «Реформи і порядок» (з вересня 2005). Член Комітету з питань бюджету (з червня 2002).
Під час Помаранчевої революції один з «польових командирів» Майдану.
З 25 лютого до 8 вересня 2005 — Президент Національної телекомпанії України[9][10].
На парламентських виборах 2006 року балотувався за списками Громадянського блоку «Пора—ПРП», однак до Верховної Ради не потрапив — блок не подолав 3 % бар'єр.
Вересень 2006 — серпень 2007 — радник Президента України[11][12].
16 листопада 2006 — виключений з ПРП у зв'язку з тим, що своїми діями завдавав шкоди авторитету партії.
У січні 2007 року разом з Юрієм Луценко організував громадський рух «Народна Самооборона».
Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від Блоку «Наша Україна — Народна Самооборона», № 29 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, безпартійний. Член фракції Блоку «Наша Україна — Народна Самооборона», заступник голови (з листопада 2007). Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (з грудня 2007).
На виборах до Верховної Ради 2014 року проходив по виборчому списку (№ 7) партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка[13].
Володіє англійською, польською мовами. Захоплюється футболом і літературою.
Політичні погляди[ред. | ред. код]
![]() | Цей розділ статті ще не написано. |
Нагороди, державні ранги[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» III ступеня (серпень 2005)[14];
- Орден святого Юрія Переможця УПЦ КП (30 листопада 2011)[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ а б Святійший Патріарх Філарет нагородив політичних діячів України
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1992 року № 672 «Про призначення Стецьківа Т.С. радником Прем'єр-міністра України».
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 1993 року № 722 «Про звільнення Стецьківа Т.С. з посади радника Прем'єр-міністра України».
- ↑ Указ Президента України від 25 лютого 2005 року № 333/2005 «Про призначення Т. Стецьківа президентом Національної телекомпанії України»
- ↑ Указ Президента України від 8 вересня 2005 року № 1236/2005 «Про звільнення Т. Стецьківа з посади президента Національної телекомпанії України»
- ↑ Указ Президента України від 21 вересня 2006 року № 775/2006 «Про призначення Т. Стецьківа Радником Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 6 серпня 2007 року № 686/2007 «Про звільнення Т. Стецьківа з посади Радника Президента України»
- ↑ Молодая кровь и спонсоры. 15 проходных кандидатов Гриценко (рос.)
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2005 року № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України»
Посилання[ред. | ред. код]
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С.»
- Тарас Стецьків: За рік діяльності нової влади парламентаризм в Україні знищено // glavnoe.ua Интернет-обозрение Главное. 14 січня 2011
- Або Донбас іде в Європу з Україною — або Україна піде в Європу без Донбасу // Тарас Стецьків, спеціально для УП. Українська правда. Субота, 16 травня 2015, 10:48
- Блог Юрія Андруховича: Уроки вікіпедії // Бліц-інфо, 19 квітня 2015 03:17. Ось такий коперніканський переворот ув окремо взятій голові.
- Україна повинна вийти з Мінських угод і Нормандських переговорів, — Тарас Стецьків — интервью каналу Ukr.Life
Попередник: | 8-й президент НТКУ 25 лютого 2005 — 8 вересня 2005 |
Наступник: |
Савенко Олександр Миколайович | Докаленко Віталій Вікторович |
- Народились 7 червня
- Народились 1964
- Випускники Львівського університету
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Уродженці Львова
- Політики України
- Народні депутати України 1-го скликання
- Народні депутати України 2-го скликання
- Народні депутати України 3-го скликання
- Народні депутати України 4-го скликання
- Народні депутати України 6-го скликання
- Радники Прем'єр-міністра України
- Радники Президента України
- Учасники Помаранчевої революції
- Польові командири Майдану
- Члени НДП
- Члени партії «Реформи і порядок»