Майдан Незалежності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Майдан Незалежності (Київ))
Перейти до: навігація, пошук
Майдан Незалежності
Київ
Майдан Незалежності, 2005
Майдан Незалежності, 2005
Район Шевченківський
Загальна інформація
Назва на честь проголошення незалежності України
Колишні назви Козине болото,
Хрещатицька площа,
Думська площа,
Радянська площа,
площа Калініна,
майдан ім. 19-го вересня[1],
площа Жовтневої революції
Поштові індекси 01001
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Line 2.svg «Майдан Незалежності»,
Kiev Metro Line 1.svg «Хрещатик» (250 м)
Маршрутні таксі до 2014 року
Автобуси А 24
Трамваї з 1892 до 1944 року
Тролейбуси Тр 6, 16, 18
Зупинки громадського транспорту «Майдан Незалежності» (Тр 6, 16, 18); «Майдан Незалежності» (А 24); «Вулиця Інститутська» (А 24)
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі Будинок Федерації профспілок України
Архітектурні пам'ятки Лядська брама
Пам'ятники Монумент Незалежності
Поштові відділення Головпоштамт
На карті Майдан Незалежності.png
На карті міста
Commons-logo.svgМайдан Незалежності у Вікісховищі

Майда́н Незале́жності (розм. Майда́н) — центральна площа Києва[2].

Розташований між Хрещатиком, вулицями Бориса Грінченка, Софіївською, Малою Житомирською, Михайлівською, Костьольною, алеєю Героїв Небесної Сотні, вулицею Архітектора Городецького та провулком Тараса Шевченка.

Історія[ред.ред. код]

До XX століття[ред.ред. код]

До кінця Х століття ця місцина, як і весь теперішній Хрещатик, звалася Перевісищем і була болотом. Там, де тепер починається Софійська вулиця, була Лядська брама, що вела до Верхнього міста.

На території майдану в XVIII столітті збудували кам'яні фортечні мури та так звані Печерські ворота, які існували до 1833 року. Наприкінці XVIII — на початку XIX століття являв собою пустир — так зване Козине болото. До нього підходили оборонні вали, край підніжжя яких була насипана гребля і стояв водяний млин.

В 1730-х роках тут з'явилися перші дерев'яні, а в 1750-х років — кам'яні будинки. У 1869 році майдан дістав назву Хрещатицька (рос. Крещатицкая)[3]. До 1871 року на майдані був ринок, відбувалися циркові вистави, гуляння.

У 1851 році на майдані було споруджено першу велику цегляну будівлю — будинок Дворянського зібрання (архітектор Олександр Беретті; тепер на цьому місці будинок Федерації профспілок України).

У 1876 році, після спорудження Міської думи за проектом архітектора Олександра Шіле, [зруйнована у вересні 1941 року радянськими радіокерованими мінами), майдан дістав назву Думської.

XX століття[ред.ред. код]

1912 року — поблизу майдану збудовано Хмарочос Гінзбурга, перший хмарочос України.

Вересень 1913 року — перед будинком Міської думи урочисто відкрили пам'ятник Петрові Столипіну (зруйнований 16 (29) березня 1917 року).

Лютий 1919 року — у будинку № 2 працювала радянська комендатура міста, яку очолював Микола Щорс.

Березень 1919 року — площа отримала назву Радянська[4][5].

1922 рік — на майдані встановили пам'ятник Карлові Марксу (скульптор Йосип Чайков[ru]; у 1930-х роках демонтований).

1935 рік — Радянський майдан перейменували на майдан імені Калініна[6] (на відзнаку 60-річчя Михайла Калініна), у 1944 році[7] цю назву було підтверджено.

У 19411943 роках під час нацистської окупації майдан мав назви Думського та Майдану імені 19 вересня[8].

1961 рік — відкрито 16-поверховий готель «Москва» (2001 року перейменовано на готель «Україна»).

17 грудня 1976 року була відкрита станція метро «Площа Калініна» (з 17 жовтня 1977 року — «Площа Жовтневої революції», з 26 серпня 1991 року й донині — «Майдан Незалежності»)

1977 рік — на площі встановили монумент Великій Жовтневій соціалістичній революції (демонтований 1991 року). Після реконструкції отримала назву площа Жовтневої революції, на честь Жовтневої революції 1917 року[9], назву площа Калініна дістала теперішня Михайлівська площа).

У 1989 році обвалилися колони порталу Київського головпоштамту, внаслідок трагедії загинуло 11 чоловік.

У 1990 році на площі відбувалося голодування студентів, яке у подальшому отримало назву Революція на граніті.

XXI століття[ред.ред. код]

Майдан Незалежності, 2015 рік.

Серпень 1991 року[10] — площа отримала сучасну назву на честь проголошення Україною державної незалежності. Слід відзначити, що в побуті назва майдан Незалежності використовувалася вже з 1990-го року[Джерело?], ця назва виникла завдяки великій кількості мітингів на підтримку незалежності України, що проводилися на площі в 1989–1991 роках, тож офіційне перейменування лише затвердило народну назву.

2001 рік — проведена реконструкція майдану (встановлено ряд пам'ятників, зокрема, Монумент Незалежності, відкрито підземну крамницю «Глобус», зліквідовано великий фонтан — так звану «Рулетку»).

Узимку 2000--2001 рр. на Майдані відбувались акції протесту «Україна без Кучми».

2004 рік — майдан став центром Помаранчевої революції.

2010 рік — відбувались акції протесту проти Податкового кодексу.

2013 рік — 21 листопада, в 9-ту річницю Помаранчевої революції розпочався Євромайдан — масова акція протесту проти призупинення курсу держави на асоціацію з Євросоюзом. Згодом ці події переросли у Революцію Гідності, що підняло хвилю маніфестацій і протестів проти режиму Януковича, найбільшу з часів здобуття Україною незалежності.

18–20 лютого 2014 року на Майдані відбувалося силове протистояння, в результаті якого були значні жертви серед протестувальників, майдан був серйозно пошкоджений; окрім того, в ніч на 19 лютого був спалений Будинок профспілок України. Наметове містечко Євромайдану було розібране лише 9 серпня[11].

Особистості[ред.ред. код]

У будинку Гудовського, що до 1979 року стояв між вулицями Малою Житомирською і Михайлівською, 1859 року жив Т. Г. Шевченко.

В одному з приміщень будинку Міської думи деякий час працювала Рисувальна школа М. І. Мурашка.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Дуже часто в розмовній мові називається просто як Майдан, з великої літери[12].

Зображення[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://oun-upa.org.ua/articles/occupation.html
  2. Кудрицький, 1982, с. 403–404.
  3. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.
  4. От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  5. Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  6. На відзнаку ювілею М. І. Калініна // Пролетарська правда. — 1935. — № 266 (4168). — 20 листопада. — С. 6.
  7. Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  8. 19 вересня 1941 року, після 78 днів оборони, Київ був захоплений німецькими військами
  9. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 19 вересня 1977 року № 1396 «Про найменування площ м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 1739, арк. 246. Архівовано з першоджерела 26 липня 2013.
  10. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 26 серпня 1991 року № 524 «Про перейменування площі Жовтневої революції і станції метро „Площа Жовтневої революції“» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 3862, арк. 90. (Хрещатик. — 1991. — № 50. — 30 серпня. — С. 2.) Архівовано з першоджерела 10 березня 2013.
  11. Рух Хрещатиком звільнили, намети розбирають — джерело
  12. Один із прикладів використання

Джерела[ред.ред. код]



Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

П:  Київ