Середньоірландська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
середньоірландська мова
Gaoidhealg
Регіон Ірландія, острів Мен, західне узбережня Британії, Шотландія.
Носії 0, перейшла в ранню сучасну ірландську приблизно в 12 столітті н.е.
Писемність латинська абетка
Класифікація

Індоєвропейська

Кельтська
Гельська
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-2 mga
ISO 639-3 mga

Середньоірландська мова (середньоірл. Gaoidhealg, ірл. An Mheán-Ghaeilge)  — це гойдельська мова, якою говорили в Ірландії, більшості Шотландії та острова Мен у 10-12 століттях. Мова була сучасником пізньої давньоанглійської та ранньої середньоанглійської. Сучасні гойдельські мови - ірландська, шотландська гельська та менська - всі є нащадками середньоірландської.

Єдиним рукописом того часу збереженим в Ірландії є «Lebor Bretnach» або "Ірландський Ненній". Проте Томас Оуен Кленсі стверджував, що працю було написано в Шотландії, в монастирі села Абернеті.

Граматика[ред. | ред. код]

Середньоірландська була флективною мовою, номінативного ладу, з базовим порядком слів у реченні VSO (присудок-підмет-додаток).

Іменники відмінялись за родами: чоловічий та жіночий. Мали 3 числа — однина, двоїна, множина та 5 відмінків — називний, родовий, знахідний, прийменниковий, кличний.

Прикметники узгоджувались з іменником за родом, числом та відмінком.

Дієслова мали три часи: теперішній, минулий та майбутній. Чотири способи: індикатив, кон'юнктив, кондиціоналіс та імператив; залежну та незалежну форму. Дієвідмінювання також здійснювалося за трьома особами та безособовими формами. Існували переддієслівні частки для позначення заперечення, питання, підрядного речення тощо.

Прийменники змінювались за особою та числом. Різні прийменники керуються різними відмінками.

Література[ред. | ред. код]

  • MacManus, Damian (1983). A chronology of the Latin loan words in early Irish. Ériu 34: 21–71. (англ.)
  • McCone, Kim (1978). The dative singular of Old Irish consonant stems. Ériu 29: 26–38. (англ.)
  • McCone, Kim (1981). Final /t/ to /d/ after unstressed vowels, and an Old Irish sound law. Ériu 31: 29–44. (англ.)
  • McCone, Kim (1996). «Prehistoric, Old and Middle Irish». Progress in medieval Irish studies. pp. 7–53. (англ.)
  • McCone, Kim (2005). A First Old Irish Grammar and Reader, Including an Introduction to Middle Irish. Maynooth Medieval Irish Texts 3. Maynooth. (англ.)

Див. також[ред. | ред. код]