Тимчасовий робітничо-селянський уряд України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тимчасовий робітничо-селянський уряд України — другий уряд радянської України, проголошений[1] 28 листопада 1918 р. в Курську, створений на підвалинах ВЦВРК для політичного завуалювання інтервенції РРФСР проти УНР. Уряд очолював Ю. П'ятаков, до складу входили здебільше неукраїнці, а сам він одразу ж переїхав до Суджі. У своєму Маніфесті[2] від 29 листопада оголосив про повалення влади гетьмана і поновлення радянської влади, скасування всіх законів, наказів і договорів як гетьмана та його уряду, так і Центральної Ради, закликав до боротьби проти Директорії.

Створення Української СРР[ред.ред. код]

Тимчасовий робітниче-селянський уряд України (ТРСУУ) був утворений за згодою Кремля 28 листопада 1918 р. у Курську і того ж дня було вирішено, що місцем його перебування має бути місто Суджа. З аналізу протоколів Тимчасового робітничо-селянського уряду України випливає, що Суджа майже місяць була столицею Радянської України29 листопада до 27 грудня 1918 р.). Від від 27 грудня 1918 р. до початку січня 1919 року уряд перебував у Білгороді[3].

3 січня 1919 року радянське військо зайняло Харків, де й невдовзі опинився цей уряд. 6 січня 1919 р. Тимчасовий робітничо-селянський уряд відмовився від визначеної Центральною Радою назви — УНР. Нова офіційна назва держави відтоді встановлювалася за аналогією з радянською Росією — Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР)[4] . Такий порядок слів залишався аж до 1936 р., коли поміняно порядок слів «cоціалістична» та «радянська».

З відновленням радянської влади Тимчасовий уряд видав 25 січня 1919 Декларацію, в якій розгорнув програму соціалістичного будівництва і порушив питання про об'єднання УСРР з РСФРР «на засадах радянської федерації». Фактично, пропозиція щодо створення оборонного союзу радянських республік була зроблена наступним складом уряду[5]. 28 січня 1919 р. він втратив свій тимчасовий статус, його робота перейшла на постійну основу, відділи уряду на кшталт російських назвали народними комісаріатами, а сам уряд — Радою народних комісарів УСРР[6] або скорочено РНК УСРР.

Перше засідання радянського уряду в Києві відбулося 23 березня 1919 р. Того дня головував нарком військових справ Микола Подвойський. Х. Раковський долучився до засідань уряду 26 березня. Вищі органи влади радянської України остаточно перебазувалася до головного міста республіки[7].

Боротьба за владу[ред.ред. код]

Тільки-но уряд опинився у Харкові, як одразу ж виникла запекла суперечка між групою «лівих» та «правих», тобто — між прихильниками П'ятакова і Артема навколо посади головнокомандуючого Української армії, яку обіймав Антонов-Овсієнко. На засіданні уряду було вирішено замінити його на Рухимовича, з одночасною ротацією членів Реввійськради Затонського і Артьома на, відповідно, Ворошилова та Межлаука[8]. Фактично ж виконувати подібне ніхто не збирався, але Затонського було переведено на посаду народного комісара освіти, а Артьом, власне, був більш обтяжений внутрішньою боротьбою в уряді, ніж посадовими обов'язками. За відсутності лідерів тимчасово на посаді члена Реввійськради опинився комісар штабу Української армії Микола Вишневецький[9].

16 січня 1919 р. конфлікт спалахнув з новою силою: більшістю голосів уряд звільнив з посади «лівого» П'ятакова і обрав замість нього «правого» Артьома. Але П'ятаков заявив, що він може передати посаду Артьому лише після рішення ЦК РКП(б). Москва не підтримала жодної з груп, а поставила чільником Тимчасового робітничо-селянського уряду України Християна Раковського[10]. Антонов-Овсієнко зберіг за собою посаду командуючого Українським фронтом[6] в лавах РККА. Посади членів Реввійськради були запропоновані Щаденку та Коцюбинському, котрий позаяк був переобтяжений іншою роботою й до військових справ не втручався.

7 березня (23 лютого) 1919 за рішенням 3-го Всеукраїнського з'їзду рад переіменований на Робітничо-селянський уряд УСРР. 

Склад робітничо-селянського уряду[ред.ред. код]

В період з 28 листопада 1918 року по 29 січня 1919 року до складу Тимчасового Робітничо-Селянський Уряду України входили такі особи:


Посадові особи уряду[ред.ред. код]

Для технічного забезпечення роботи уряду було затверджено склад посадових осіб, на яких покладались такі обовязки:


Виноски[ред.ред. код]

  1. ЦДАВО України, ф. 2, оп. 1, сп. 14, арк. 1-2. Незасвідчена копія
  2. Збірник постанов УРСР, 1919, № 1, ст. 1
  3. Єфіменко Г. Міфи та факти про «першу столицю України»
  4. Збірник постанов УРСР, 1919, № 2, ст. 15
  5. ЦДАГО України, ф. 5, оп. 5-1, сп. 52, лл. 138–139. Передрук
  6. а б ЦДАВО України, ф. 2, оп. 1, сп. 13, арк. 120–121. Оригінал
  7. Єфіменко Г. Міфи та факти про «першу столицю України»
  8. Збірник постанов УРСР, 1919, № 8, ст. 33
  9. РДВА/ЦГАСА, ф. 103, оп. 1, сп. 89, арк. 3. Типографський друк
  10. ЦДАВО України, ф. 2, оп 1, сп. 14, арк. 60. Засвідчена копія

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Калініченко В. В., Рибалка І. К. Історія України. Частина ІІІ. — Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004. — 628 с.
  • Савченко В. А. Дванадцять війн за Україну. — Харків: Фоліо, 2006. — 416 с.
  • Громадянська війна на Україні, 1918–1920. Під ред. Рибалка І. К. Том I, книга I. — К.: Наукова думка, 1967
  • Рогожин А. І. Військове будівництво на Україні в роки Громадянської війни та іноземної інтервенції/Правоведение. — Л. :Ленінградський університет, 1965. — № 3.