Тимчик Олександр Васильович
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Олександр Васильович Тимчик | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 20 січня 1997 (27 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Крикливець, Україна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 181 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 68 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | Правий захисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб | Динамо (К)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Номер | 24 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 2011—2013 2013—2014 |
БРВ-ВІК «Динамо» (К)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Олександр Васильович Тимчик (нар. 20 січня 1997, Крикливець, (Крижопільський район, Вінницька область, Україна) — український футболіст, правий захисник київського «Динамо» та збірної України.
Біографія[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Народився 20 січня 1997 року в селі Крикливець (Крижопільський район, Вінницька область).
У 6 років почав займатися декількома видами спорту — легкою атлетикою, волейболом та футболом. У 10 років перед хлопцем постав вибір: легка атлетика або футбол і на той момент його запросили грати на область за футбольну команду «Поділля». Тимчик погодився і став виступати на позиції центрального нападника, оскільки мав непогану швидкість. Також пробував стояти на воротах, але пішов звідти при першій можливості. Після одного з турнірів у Скадовську Тимчику подзвонили з команди БРВ-ВІК (м. Володимир-Волинський), що грала в аматорському чемпіонаті України, і запросили хлопця на перегляд. Після зборів Тимчик залишився у волинській команді. Перший час він майже не грав у складі, перша позиція в БРВ — це правий нападник, але одного разу під час гри з «Карпатами» правий захисник команди захворів і вибув на місяць, тоді тренер Руслан Ростиславович Гань довірив Тимчику це місце в складі. Він зіграв на цій позиції і після цього проводив усі ігри в складі правого захисника.
В вересні 2013 року перейшов в «Динамо» (Київ) і підписав свій перший професійний контракт. У чемпіонаті юнацьких команд U-19 дебютував 9 квітня 2014 року у матчі протии однолітків із запорізького «Металурга» (2:1), а у чемпіонаті молодіжних команд U-21 вперше зіграв 18 жовтня 2014 року у виїзному матчі проти «Говерли» (2:2). З «динамівцями» у сезоні 2015/16 виграв чемпіонати України у обох цих вікових категоріях.
26 жовтня 2016 року Тимчик дебютував за першу команду «Динамо» в матчі 1/8 фіналу Кубка України проти луганської «Зорі», відігравши увесь матч, але «привіз» пенальті у свої ворота, збивши Денніса Бонавентуре, який реалізував Рафаел Форстер. В підсумку це не завадило киянам перемогти 5:2 та пройти в наступний раунд[1], а головний тренер «синьо-білих» Сергій Ребров після гри похвалив дебютанта[2].
У липні 2017 року на правах оренди перейшов у кам'янську «Сталь»[3]. Дебютував за команду 22 липня 2017 року в матчі другого туру Прем'єр-ліги проти «Чорноморця» (1:0), вийшовши у стартовому складі і відіграв усі 90 хвилин. У грудні 2017 року Тимчик розірвав угоду зі «Сталлю» і перейшов на правах оренди до луганської «Зорі»[4].
Збірна[ред. | ред. код]
Із 2013 року виступав за юнацькі, а з 2016 — за молодіжні збірні України різних вікових категорій.
3 вересня 2020 року дебютував у складі національної збірної України в матчі Ліги націй УЄФА проти команди Швейцарії. На 14-й хвилині поєдинку став автором гольової передачі на Андрія Ярмоленка.
Статистика виступів[ред. | ред. код]
Клубна статистика[ред. | ред. код]
Станом на 11 грудня 2023 року
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | Інші кубки | Всього | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Змаг. | Матчі | Голи | Змаг. | Матчі | Голи | Змаг. | Матчі | Голи | Змаг. | Матчі | Голи | Матчі | Голи | ||
| 2017–18 | «Сталь» |
ПЛ | 15 | 0 | КУ | 2 | 0 | - | - | - | - | - | - | 17 | 0 |
| Усього за «Сталь» | 15 | 0 | 2 | 0 | - | - | - | - | 17 | 0 | |||||
| 2017–18 | «Зоря» |
ПЛ | 8 | 1 | КУ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 8 | 1 |
| 2018–19 | ПЛ | 21 | 1 | КУ | 3 | 0 | ЛЄ | 4 | 0 | - | - | - | 28 | 1 | |
| 2019–20 | ПЛ | 30 | 0 | КУ | 1 | 0 | ЛЄ | 6 | 0 | - | - | - | 37 | 0 | |
| Усього за «Зорю» | 59 | 2 | 4 | 0 | 10 | 0 | - | - | 73 | 2 | |||||
| 2016–17 | «Динамо» |
ПЛ | 2 | 0 | КУ | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 3 | 0 |
| 2020–21 | ПЛ | 4 | 0 | КУ | 2 | 0 | ЛЧ | 0 | 0 | СКУ | 1 | 0 | 7 | 0 | |
| 2021–22 | ПЛ | 12 | 1 | КУ | 1 | 0 | ЛЧ | 4 | 0 | СКУ | 0 | 0 | 17 | 1 | |
| 2022–23 | ПЛ | 19 | 1 | - | - | ЛЧ+ЛЄ | 1+3 | 0 | - | - | 23 | 1 | |||
| 2023–24 | ПЛ | 12 | 2 | КУ | 0 | 0 | ЛК | 4 | 0 | - | - | 16 | 2 | ||
| Всього в «Динамо» | 49 | 4 | 4 | 0 | 12 | 0 | 1 | 0 | 66 | 4 | |||||
| Всього за кар'єру | 123 | 6 | 10 | 0 | 22 | 0 | 1 | 0 | 156 | 6 | |||||
Матчі за збірну[ред. | ред. код]
- Станом на 20 листопада 2023
Україна
Досягнення[ред. | ред. код]
- Чемпіон України (1): 2020/21
- Володар Кубка України (1): 2020/21
- Володар Суперкубка України (1): 2020
- Переможець першості України (U-19): 2015/16
- Переможець першості України (U-21): 2015/16
Особисте життя[ред. | ред. код]
Брат, Юрій Дятлюк. Грав у чемпіонаті Вінницької області за аматорську команду «Кряж-Агро». Також був гравцем вінницького мініфутбольного клубу «Хімік». Загинув на війні проти Росії 3 серпня 2023 року у віці 34 роки. Під час виконання бойового завдання потрапив під артилерійський обстріл поблизу Мар'їнки Донецької області. Він служив старшим сапером інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону 95 ОДШБР. У нього залишилось двоє дітей — 11-річний син та 4-річна донька[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кубок Украины. Динамо в экстра-тайме дожимает Зарю. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 26 жовтня 2016.
- ↑ Ребров: «Было видно желание не только молодых игроков, но и у более опытных». Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 26 жовтня 2016.
- ↑ Официально. Александр Тымчик переходит в "Сталь" (Ukrainian) . dynamomania.com. 16 липня 2017. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
- ↑ Тимчик і Михайличенко перейшли до «Зорі» [Архівовано 14 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Koval, Tymur (8 вересня 2023). На війні загинув брат Тимчика, у нього залишились двоє дітей. ua.tribuna.com (укр.). Процитовано 8 вересня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль футболіста на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги
- Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Тимчик Олександр Васильович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
|
| |||||
| |||||||