Координати: 48°45′22″ пн. ш. 29°44′32″ сх. д. / 48.75611° пн. ш. 29.74222° сх. д. / 48.75611; 29.74222

Тополівка (Гайсинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Тополівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Гайсинський район
Тер. громада Краснопільська сільська громада
Код КАТОТТГ UA05040090110067687
Основні дані
Засноване 1955 (69 років)
Населення ▼ 489 (01.01.2017)[1]
Площа 0,437 км²
Поштовий індекс 23811
Телефонний код +380 4353
Географічні дані
Географічні координати 48°45′22″ пн. ш. 29°44′32″ сх. д. / 48.75611° пн. ш. 29.74222° сх. д. / 48.75611; 29.74222
Середня висота
над рівнем моря 		220 м
Водойми р. Кіблич
Найближча залізнична станція Розкошівка
Відстань до
залізничної станції 		4 км
Місцева влада
Адреса ради 23811, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Тополівка, вул. Микитенка, 1-А
Карта
Тополівка. Карта розташування: Україна
Тополівка
Тополівка
Тополівка. Карта розташування: Вінницька область
Тополівка
Тополівка
Мапа
Мапа

CMNS: Тополівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Тополівка.

Топо́лівка — село в Україні, у Краснопільській сільській громаді Гайсинського району Вінницької області. Розташоване на обох берегах річки Кіблич (притока Собу) за 14 км на північ від смт Теплик. Населення становить 489 осіб (станом на 1 січня 2017 р.).

Історія

[ред. | ред. код]

Село засноване 1955 року.

9 вересня 2016 року, в ході децентралізації, село увійшло до складу Краснопільської сільської громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теплицького району, село увійшло до складу Гайсинського району[2].

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними [3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 652 97.31%
румунська 12 1.79%
російська 2 0.30%
білоруська 1 0.15%
болгарська 1 0.15%
інші/не вказали 2 0.30%
Усього 670 100%

Скарженівка

[ред. | ред. код]

Назва Тополівка взята за назвою сусіднього села. Тепер це злилось зі Скарженівкою. В минулому село Тополівка було дворянським маєтком Хреннікових. Маєток нині зруйнований. Є легенда, що це був маєток пращурів Тихона Хреннікова, знаменитого композитора.

У Тополівці до 1947 року була церква Воздвиження Хреста Господа Ісуса Хреста, побудована Хренніковими. Дуже гарна, з кам'яним престолом, виписаним з Греції. Є відомості, що церкву неодноразово відвідував композитор Микола Леонтович та дирегував там церковним хором.

Село Скарженівка (рос. Скарженовка, пол. Skarżynowka вперше згадується у списку маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського, складеного у 1635 році, з нагоди сплати з цих маєтків податку[4].

Під цією ж назвою село зустрічається у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна (загинув у 1652 році у битві під Батогом), рідного брата Адама Калиновського. Список був складений у XVIII столітті[5].

У 1650 році це поселення було нанесене на мапі французького інженера Ґ. Боплана, як слобода Skarzynuwka[6][7].

За даними реєстру церков Гранівського деканату, поданий 7 травня 1781 року за старим стилем парафія складала: сповідані душі — 253, нездатні до сповіді — 36, охрещені — 6, померлі — 8, шлюбів — 2[8].

За даними Гранівського деканату, під час генеральної конгрегації 3 травня 1782 року за старим стилем в Радомишлі списана і подана парафія: будинків — 50, сповідалося — 257 осіб, дітей — 81; народилося: хлопчиків — 7, дівчаток — 5; шлюбів — 5; померло: чоловіків — 5, жінок — 6[9].

За даними Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації 3 травня 1785 року за старим стилем в Радомишлі парафія: будинків — 62, сповідалося: чоловіків — 152, жінок — 143; нездатних до сповіді: чоловіків — 48, жінок — 50; шлюбів — 9; померло: чоловіків — 12, жінок — 20; народилося: хлопчиків — 16, дівчаток — 11[10].

За даними Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації у травні 1787 року парафія: будинків — 50; сповідалося 320 осіб, з них дітей — 60; народилося: хлопчиків — 19, дівчаток — 16; померло: чоловіків — 11, жінок — 12; шлюбів — 4[11].

За даними Гранівського деканату 19 червня 1793 року за старим стилем на генеральній Конгрегації в Радомишлі подана парафія: будинків — 64; охрещено: хлопчиків — 12, дівчаток — 17; померло: чоловіків — 7, жінок — 8; сповідалося: чоловіків — 198, жінок — 204; нездатні до сповіді: чоловіків — 43, жінок — 45; шлюбів — 5[12].

Гайсинський повіт

[ред. | ред. код]

Відомість, що укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, за даними у них, скільки після поділу губерній з 1797 року є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб: у 1775 році налічувалось 45 дворів, у 1797 році — 67, мешканців — 256[13].

Міста і села з правом громади: Опацького Дионізія, підсудка Липовецького і Таращанського повітів, в Скарженівці налічувалось душ чоловік 270. Ґрунт чорний, ліс дубовий[14][15].

У селі Скарженівка прилучені з унії до православ'я 26 серпня 1794 року церква в ім'я святого Архистратига Михаїла і священик Сумеон Ілліч[16].

У 1794 році в селі Скарженівка прилучена з унії до православ'я церква в ім'я Успіння Богоматері. При цій церкві був греко-католицький священик Теодор Божицький, який не побажав прийняти православ'я, внаслідок чого був позбавлений місця, і парафія доручена під нагляд священику Луці Фіґурському[17].

Скаржинівка (пол. Skarzynówka) — село, над річкою Кібличем, лівою притокою Собу, Гайсинського повіту, Подільської губернії, окружна поліція — Теплик, волость — Краснопілка, католицька парафія і суд — Ґранів (за 20 верстов), за 27 верстов від Гайсина, 100 верстов від Балти, має 81 оселю,754 мешканців, 609 десятин селянської землі, 650 десятин землі двірської, 34 десятини церковної. Церква в ім'я святого Михайла побудована у 1785 році, має 989 парафіян. В селі міститься ґуральня, закладена у 1850 році, на якій працює 13 людей; у 1886—1887 роках на ній вироблено 1 013 370 літрів спирту; два водяні млини. Ґрунт чорний. Належала до Чарторійських (Czartoryscy), Опацьких (Opaccy), пізніше — до Ґнатовських (Gnatowscy)[18].

Скарженівка (рос. Скарженовка)  — село, розташоване на березі річки Кіблич, на місці, дещо похилому до річки. Кліматичні умови місцевості сприятливі. Ґрунт землі чорноземний і врожайний. Маєток цей належав спочатку до Чарторийських, потім до Опацьких, а нині належить Ґнатовським. Православних мешканців в селі Скарженівка — 1072 особи обох статей; предки їхні були у XVIII столітті греко-католиками, що видно з того, що для перебудови церкви парафіяни питають дозволу греко-католицького митрополита Атанасія Шептицького; й донині в архіві при церкві зберігаються унійні книги. Мешканці займаються землеробством, а деякі ткацтвом простих полотен. Людність бідна, бо лише 102 домогосподарів мають по одній десятині землі в чотирьох змінах, а 52 домогосподарі мають лише присадибну землю. Час заснування першого храму в Скарженівці невідомий; відомо лише, що дерев'яний храм в ім'я святого Архистратига Михаїла існував до 1755 року, коли князь Чарторійський побудував новий дерев'яний храм на другому погості, а попередній погост залишився під садибою селянина. Храм цей проіснував до 1893 року. Третій храм в ім’я святого Архистратига Михаїла заснований у 1888 році; храм цей дерев'яний, на кам'яній основі, однокупольний, побудований разом із дзвіницею, завершений і освячений у 1893 році. Іконостас перенесений із старої церкви в нову і доповнений двома іконами, взятими також із старої церкви. Побудова церкви коштувала парафіянам 15 556 крб. 20 коп. Церковної землі: присадибної 1 десятина, орної 28 десятин, сіножатної 6 десятин. Причтові приміщення побудовані поміщиком у 1887 році. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1862 році і нині міститься у власному будинку[19].

Виключені з духовного звання за непохвальну поведінку Гайсинського повіту села Скарженівки: пономар Петро Сокольницький за рішенням від 18 вересня 1904 року[20].

Ткацька промисловість

[ред. | ред. код]

Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у місті Бершадь Ольгопільського повіту, промислом займаються також євреї-міщани.

За даними кореспондентського обстеження у селі Скарженівка налічувалось: кількість дворів, зайнятих ткацтвом — 18, кількість осіб, зайнятих ткацтвом — 20, кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом — 1, кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом — 1. Пора року промислу — взимку. Загальна кількість дворів — 222. Загальна кількість чоловіків — 668. Загальна кількість жінок — 658. Всього людей — 1326. Кількість дворів з різним промислом — 41, кількість людей, зайнятих промислом — 43[21].

КСМ організація села Скарженівки викрила Бурлаку, Шибінського та Фурманчука, які проводили розкладницьку роботу в організації[22].

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Центр села
    Центр села
  • Сільська рада
    Сільська рада
  • Школа і будинок культури
    Школа і будинок культури
  • Магазин
    Магазин
  • Церква Архістратига Михаїла (1893 р.)
    Церква Архістратига Михаїла (1893 р.)
  • Ставок на річці Кіблич
    Ставок на річці Кіблич
  • Пам'ятник 46-ти воїнам-односельчанам
    Пам'ятник 46-ти воїнам-односельчанам
  • Пам'ятник 167-ми воїнам-односельчанам
    Пам'ятник 167-ми воїнам-односельчанам

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Рішення Вінницької обласної ради від 28 вересня 2017 року № 479 «Про внесення змін до рішення 38 сесії обласної Ради 6 скликання від 24 червня 2015 року № 894 „Про проект Перспективного плану формування територій громад Вінницької області“» (PDF). Процитовано 25 березня 2023.
  2. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  4. ↑ Центральний державний історичний архів України в Києві — далі ЦДІАУ, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 24
  5. ↑ ЦДІАУ, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26
  6. ↑ Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000
  7. ↑ Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. — Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького університету, 2008, с. 227
  8. ↑ Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі (ЦДІАСП), ф. 823, оп. 3, спр. 919
  9. ↑ ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1016
  10. ↑ ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1071
  11. ↑ ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1092
  12. ↑ ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1174
  13. ↑ Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946 (подані вище матеріали відшукав професор Львівського університету Микола Григорович Крикун, за люб'язним дозволом якого надано їх для ознайомлення краєзнавцям Тепличчини)
  14. ↑ Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180
  15. ↑ Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 178
  16. ↑ «Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии», 1876, вып. 2, с. 10
  17. ↑ Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии”, 1876, вып. 2, с. 56
  18. ↑ Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom X. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1889, s. 638
  19. ↑ «Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета». Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. — Каменец-Подольск, 1901. — С. 318; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. — Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики
  20. ↑ «Подольские Епархиальные Ведомости», 1904, 15 листопада, № 22, с. 290
  21. ↑ Трофимов Л. Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. — В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А., Киев, 1916, с. 244
  22. ↑ «За більшовицьку перемогу» (Теплик),1939, 26 січня, № 14

Література

[ред. | ред. код]
  • Тополі́вка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972: 788 с. — с. 554

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тополівка_(Гайсинський_район)&oldid=42475985