Троїцька церква (Старе місто)
| Троїцька церква | |
|---|---|
| 50°27′12″ пн. ш. 30°31′03″ сх. д. / 50.45334600002777847° пн. ш. 30.517606000027779345° сх. д.Координати: 50°27′12″ пн. ш. 30°31′03″ сх. д. / 50.45334600002777847° пн. ш. 30.517606000027779345° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Київ |
| Засновник | Київський полк та полковник Роде |
| Початок будівництва | 1731 |
| Кінець будівництва | 17 грудня 1732 |
| Зруйновано | 1858 |
| Відбудовано | не відновлювалась |
  Троїцька церква (Старе місто) (Київ) | |
 | |
Троїцька це́рква — православний парафіяльний храм у Києві, у Старому місті, збудований у 1731—1732 роках на місці старішої церкви та розібраний через занепалість 1858 року. Знаходилася на території нинішнього скверу перед готелем Hyatt Regency Kyiv поруч із сучасною вулицею Алли Тарасової (колишня назва — Троїцький провулок)[1][2]. На заміну старої церкви у Либідській частині Києва у 1859 році спорудили нову Троїцьку церкву, знесену у 1962 році.
Перша церква на цьому місці була зведена при заселенні міщанами території Старого Міста після 1645 року, за деякими даними — між 1645 і 1651 роками, адже одна з фортифікаційних споруд в тій місцевості — Поперечний вал, зведений у 1673 році — клином огинав церкву[3][4]. Перша писемна згадка про церкву міститься у заповіті митрополита Гедеона Четвертинського від 21 (31) березня 1690 року[5]. У 1695 році патріарх всеросійський Адріан пожертвував Троїцькій церкві Євангеліє[5], а 1699 року до храму перенесли з надбрамної церкви Золотих воріт ікону Божої Матері[5]. Також відомо, що 1703 року згідно з імператорською грамотою від 11 (22) лютого провіантмейстер Києва виділив церкві грошове та хлібне напівокладне дарування[5][6].
Це була дерев'яна невелика споруда, ймовірно, з мурованою вівтарною частиною. Як занепалу її 1731 року розібрали, щоб на цьому місці збудувати нову[5]. Ініціатором і фундатором будівництва виступив Київський гарнізонний полк на чолі з полковником Роде[5]. Нову церкву освятили 17 грудня 1732 року[5][7][4]. До 1764 року[8][7] Троїцька церква була полковою, церковні старости обиралися з полкових офіцерів[6]. Через відсутність своєї парафії церква не мала стабільного доходу, а найбільші пожертви начинням і грошима робили військовики Київського полку та чиновники, тому Синод призначив Троїцькій церкві ругу — регулярну матеріальну допомогу на утримання причту[9][10].
Після переведення Київського полку на нову дислокацію на Печерську, Троїцька церква стала парафіяльною[10][8], проте продовжувала отримувати ругу, адже її парафію склали мешканці близько сорока будинків у Верхньому місті, на Козиному болоті (околиці майбутнього Хрещатика), вулиць Софійської та Театральної[9]. Причт церкви складався зі священника, дячка, паламаря та проскурниці[9][10]. Навколо церкви існував невеликий цвинтар[3].
19 листопада (1 грудня) 1858 року[11] стару Троїцьку церкву через старість, а також через початок спорудження поруч будівлі Присутственних місць розібрали[12][4], натомість у 1859 році збудували нову на Новій Забудові[13][4], до якої перенесли все начиння та реліквії Троїцької церкви[14].
За свідченням історика Миколи Закревського Троїцька церква була невеликою (близько 5 сажнів завширшки, близько 10 сажнів завдовжки[15]), дерев'яною, однобанною, з вельми бідним зовнішнім декоруванням[16]. Натомість сучасний дослідник Кирило Третяк стверджує, що храм був тридільний, увінчаний двома грушоподібними банями над основним об'ємом і бабинцем та меншою, але подібною за формою, банею над вівтарною частиною[17].
Іконостас церкви був виготовлений у 1760 році за проєктом російського архітектора Івана Мічуріна[17][4], який в ті часи керував спорудженням Андріївської церкви[18]. У 1753 році на погості Троїцької церкви, коло вівтарної стіни поховали померлу дружину Мічуріна[18] (за деякими джерелами — матір[19]).
Близько 1841 року в церкві облаштували теплий бічний вівтар[5].
Головною святинею церкви була ікона Божої Матері, перенесена 20 (30) жовтня 1699 року з Золотих воріт. Більшість істориків помилково описують цю ікону як образ Казанської Божої Матері[8][14][20], проте за свідченням Закревського, з точки зору іконографії зображення Богородиці на іконі Троїцької церкви було зовсім іншим[9]. Висота ікони становила 69 см, ширина — близько 53 см[4], зберігалася вона в особливому кіоті у правій частині храму[21][22].
Ще однією реліквією Троїцької церкви було Євангеліє, надруковане у Москві у 1677 році та подароване церкві 1695 року патріархом Адріаном[8]. Обкладинка Євангелія була виготовлена з малинового оксамиту та прикрашена срібними пластинками із зображеннями євангелістів, розп'яття, Святої Трійці та рослинного орнаменту[21]. Також у церкві зберігалися срібне розп'яття та синодик із тридцятьма гравюрами на релігійну тему[18][10].
- близько 1781 року — Василь Стоцький, настоятель[5]
- 1843—1848 роки — о. Петро Задерацький, настоятель[16]
- близько 1858 року — Євфимій Ботвиновський[12]
- ↑ Ернст, 1930, с. 332.
- ↑ План Печерська, Верхнього міста та Подолу Андрія Меленського (1803).
- ↑ а б Мельник, 2014, с. 68.
- ↑ а б в г д е Киев, 1982, с. 563.
- ↑ а б в г д е ж и к Закревский, 1868, с. 842.
- ↑ а б Похилевич, 1865, с. 84.
- ↑ а б Мельник, 2014, с. 69.
- ↑ а б в г Указатель, 1853, с. 115.
- ↑ а б в г Закревский, 1868, с. 843.
- ↑ а б в г Похилевич, 1865, с. 85.
- ↑ Сементовський, 1864.
- ↑ а б Похилевич, 1865, с. 83.
- ↑ Захарченко, 1888, с. 91.
- ↑ а б Сементовський, 1864, с. 197.
- ↑ Закревский, 1868, с. 107.
- ↑ а б Закревский, 1868, с. 841.
- ↑ а б Третяк, 2004, с. 94.
- ↑ а б в Закревский, 1868, с. 845.
- ↑ Гирич, 2017, с. 19.
- ↑ Петров, 1897, с. 147.
- ↑ а б Закревский, 1868, с. 844.
- ↑ Похилевич, 1865, с. 86.
- Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — ISBN 966-594-548-3.
- Київ: провідник / За ред. Федора Ернста. — 2-га Друк. — К. : Держтрест «К.-Д.», 1930. — 797 с.
- Гирич І. Б. Околиці історичного Києва. — Либідь, 2017. — 80 с. — (Твій Київ) — ISBN 978-966-06-0751-4.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — 704 с., ил. (рос.)
- Петров Н. И. Историко-топографическіе очерки древняго Кіева. — К. : Типографія Императорскаго Университета св. Владиміра, 1897. (рос. дореф.)
- Сементовський М. М. Кіевъ, его святыня, древности, достопамятности и сведенія, необходимыя для его почитателей и путешественниковъ. — К. : Типографія Сементовскаго, 1864. — 242 с. (рос. дореф.)
- Захарченко М. М. Кіевъ теперь и прежде. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1888. (рос. дореф.)
- Похилевичъ Л. Монастыри и церкви г. Кіева: Прежнее и нынешнее состояніе и средства содержанія причтовъ, а также иноверческие молитвенные дома. — К. : Въ типографіи губернского управленія, 1865. — 134 с. (рос. дореф.)
- Закревский Н. Троицы св. церковь // Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 2. — 495 с. (рос. дореф.)
- Указатель святынь и священныхъ достопамятностей Кіева. — 2-ге. — К. : Въ Типографіи Кіево-Печерской Лавры, 1853. (рос. дореф.)
- Мельник О. О. Цвинтар Старокиївської церкви в ім'я Живоначальної Трійці // Археологія і давня історія України. — 2014. — Вип. 1 (12). — ISSN 2227-4952.
