Трьохсвятительська вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трьохсвятительська вулиця
Київ
Трёхсвятительская улица Киев 2012 01.JPG
Місцевість Старий Київ
Район Шевченківський
Назва на честь Трьохсвятительська церква
Історичні відомості: колишні назви
вул. Театральна,
вул. Жертв Революції,
вул. Героїв Революції
Загальні відомості
Протяжність 500 м
Координати початку 50°27′08″ пн. ш. 30°31′37″ сх. д. / 50.452417° пн. ш. 30.527000° сх. д. / 50.452417; 30.527000Координати: 50°27′08″ пн. ш. 30°31′37″ сх. д. / 50.452417° пн. ш. 30.527000° сх. д. / 50.452417; 30.527000
Координати кінця 50°27′18″ пн. ш. 30°31′18″ сх. д. / 50.455194° пн. ш. 30.521917° сх. д. / 50.455194; 30.521917
Поштові індекси 01001
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Second Line logo.svg «Майдан Незалежності»
Фунікулер Kiev Funicular logo.svg Верхня станція
Покриття бруківка, асфальт
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
На карті Вулиця Мала Житомирська.jpg
На карті населеного пункту
commons:Трьохсвятительська вулиця у Вікісховищі

Трьохсвяти́тельська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Європейської площі до Михайлівської площі.

Прилучаються вулиці Хрещатик і Костьольна.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла у XVII столітті. Її назва походить від церкви Трьох Святителів, що знаходилася на Михайлівській площі. Церкву було знищено у 19341935 роках, для будівництва майбутньої Урядової площі. Зараз на її місці[1] — єдиний будинок з ансамблю споруд, які мали бути зведені на площі — колишній будинок обкому та міському компартії УРСР, а нині будівля міністерства закордонних справ України.

На початку XIX століття вулицю перейменували у Театральну, на честь першого у місті, тоді ще дерев'яного театру, зведеного у 1805 році, який знаходився приблизно на місці сучасного Українського дому. В ті часи вулиця пролягала до Подолу, у бік якого повертала поблизу теперішнього фунікулеру, і включала до свого складу сучасний Боричів узвіз. У 1830–40-х роках, внаслідок реконструкції Старого Києва, напрямок пролягання Трьохсвятительської вулиці змінено в бік Андріївського узвозу, вона складала єдине ціле з сучасною Десятинною вулицею.

У 1919 отримала назву вулиця Жертв Революції[2][3], за однією з версій, у пам'ять про революціонерів-більшовиків, яких 24-25 грудня 1918 року вели цією вулицею на розстріл на Володимирську гірку (назву підтверджено 1944 року[4]). Пізніше, у 1955 році, коли в рамках «відлиги» поняття «жертви революції» набуло неоднозначного характеру (можливо, через можливість ототожнювання з ними жертв більшовицького Червоного терору), вулиця отримала назву Героїв Революції[5].

У середині 1930-х планувалася реконструкція вулиці зі зменшенням її кута схилу.[6] У 1958 році від Трьохсвятительскої вулиці відокремлено Десятинну вулицю, після чого вона набула сучасних розмірів. Історичну назву вулиці відновлено 1992 року[7].

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Будинки № 4, 4-а, 4-б та 4-в являють собою комплекс Михайлівського монастирського готелю. Він будувався у кілька етапів, з 1857 по 1907 рік. Будинок № 4 є найновішим з комплексу, він зведений за проектом Євгена Єрмакова у 19061907 роках. Будинок № 4-в зведений у 1883 році (архітектор Володимира Ніколаєв). Під час Першої світової війни у 1914 році тут розміщувався штаб і дві роти добровольців Чехословацької дружини, сформованої з російських чехів та словаків. У 1918 році тут були казарми гайдамаків Симона Петлюри. Після громадянської війни — студентські гуртожитки, пізніше — інститути Академії наук України.

Будинок № 5 — особняк купця К. Ховалкіна (1865 р.), № 7 — прибутковий будинок (19131914 роки), зведений на території садиби Олександрівського костьолу, стиль — пізній модерн. Будинки № 11, 13 — прибуткові будинки (поч. XX ст.)

Михайлівський монастир[ред. | ред. код]

До Трьохсвятительської вулиці відносяться наступні історичні споруди на території монастиря:

  • № 6 — Михайлівські (Братські) келії монастиря, зведені у 18541856 роках архітектором Київської єпархії Павлом Спарро.
  • № 6-А — Трапезна церква Іоанна Богослова Михайлівського монастиря (1713 р., бароко)
  • № 6-Б — Співацький флігель, пам'ятник архітектури кін. XIX — поч. ХХ ст.
  • № 8 — Варваринські келії монастиря (18981902 роки)

Відомі особи, пов'язані з Трьохсвятительською вулицею[ред. | ред. код]

У будинку № 13 проживали художники Михайло Врубель та Вільгельм Котарбінський. У будинку № 4 у 1902 році зупинялася письменниця Марко Вовчок.

Пам'ятники та меморіальні дошки[ред. | ред. код]

На території Михайлівського Золотоверхого монастиря знаходиться низка пам'ятників: монумент «Жертвам за Віру», пам'ятник студентам та викладачам Київської духовної академії, скульптура «Гефсіманське боріння».

Установи та заклади[ред. | ред. код]

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.interesniy.kiev.ua/dost/doma-i-sooruzheniya-kieva/prisutstvennye-mesta/
  2. От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  3. Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  4. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  5. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 796, арк. 123–149. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.
  6. Гречина М. Реконструкція вулиці Жертв Революції // Соціалістичний Київ. — 1936. — № 10. — С. 26–29.
  7. Розпорядження Представника Президента України у місті Києві від 11 вересня 1992 року № 1043 «Про повернення вулицям історичних назв». Архівовано з першоджерела 4 березня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]